Ухвала суду № 42620609, 04.02.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/881/15 Головуючий 1 інстанції: Матвієвська Г.В.

Справа № 644/1535/14-ц Доповідач: Івах А.П.

Категорія: відшкодування шкоди

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Івах А.П.,

суддів - Хорошевського О.М.., Пшенічної Л.В.,

при секретарі - Курносовій К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, завданої злочином,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, завданої злочином.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 02.03.1996 року за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1 біля квартири 2, де він проживає, групою осіб ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 було скоєно вбивство його батька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та нанесено поранення його брату ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, у зв'язку з чим було порушено карну справу 2696003 за обвинуваченням ОСОБА_2 відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України, та ОСОБА_3 відповідно до ч. 1 ст. 121 КК України.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01.06.2013 року (карна справа по звинуваченню ОСОБА_2 в скоєнні злочину передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України та ОСОБА_8 в скоєнні золочену передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України), провадження по справі припинено у зв'язку зі спиливом строку давнини притягнення вказаних осіб до кримінальної відповідальності, вважає, що діями відповідачів було порушено його право на батьківське піклування, оскілки на той час він був студентом та не мав можливості . постійно заробляти кошти для свого проживання, його мати була домогосподарка, в результаті порушення його прав, він тривалий час знаходився за межею нормального життя, а саме: мало місце погіршення раціону харчування, відмова від занять спортом, хронічні психологічні та емоційні перевантаження, що позначилось і на погіршенні стану його здоров'я, в нього були відсутні необхідні матеріальні засоби для того, щоб провадити "нормальне" (відповідно до норм прийнятих суспільством) життя, наприклад, неможливість прогодувати родину, забезпечити сім'ю якісним медичним обслуговуванням.

Також наголошує, що після втрати батька, протягом тривалого часу вимушений звертатись до органів міліції, що спричиняло йому додаткові моральні страждання та порушило його звичайний спосіб життя.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 350 000 грн. 00 коп.. Стягнуто з ОСОБА_8 у відшкодування моральної шкоди 350 000 грн. 00 коп. та вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких порушують питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційних скарг відповідачі вказують на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та представника відповідачів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Відповідно до положень ст. ст. 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким доказами вони підтверджуються;

- чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам цивільно-процесуального закону рішення суду відповідає в повній мірі.

Згідно з положеннями ст. ст. 23, 1167 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом п.п.3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що у відношенні ОСОБА_2 відкрито кримінальну справу по обвинуваченню за злочин передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, і у відношенні ОСОБА_3 було відкрито кримінальну справу по обвинуваченню за злочин передбачений ч. 1 ст. 121 КК України.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 червня 2013 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 в скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та ОСОБА_3 в скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України- закрито (а.с.8-10).

З постанови вбачається, що 02 березня 1996 року, близько 16 год. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходилися на площадці першого поверху будинку АДРЕСА_1 в ході сварки між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 виниклої на ґрунті неприязливих стосунків, діючи з умислом спрямованим на умисне протиправне спричинення смерті, за допомогою заздалегідь підготовленим ножем, почав наносити ОСОБА_6 удари в область тіла, в результаті чого спричинив йому, відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи №46/307-с від 22 вересня 2011 року тілесні ушкодження у вигляді ушкодження у вигляді різаної рани на лівій руці, двох колото-різаних ран на лівій руці, дві на передній поверхні грудної клітини, від яких останній помер. В свою чергу ОСОБА_3 діючи з умислом спрямованим на умисне спричинення тілесних ушкоджень, заздалегідь підготовленим ножем наніс ОСОБА_7 декілька ударів в область тіла, чим спричинив йому відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи №2849/-с від 14 жовтня 2011 року тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення лівої половини грудної клітини з розвитком пневмотораксу та багатьох ножових поранень плеча.

Отже, факт заподіяння позивачу злочинними діями відповідачів моральної шкоди, пов'язаної із втратою батька та отриманням тілесних ушкоджень його братом, що призвели до тимчасової його непрацездатності позивач був змушений піклуватися про брата та непрацездатну матір, що спричинило порушення нормально ритму життя, позбавило батьківського піклування, спричинило душевні страждання й переживання, а також інші негативні наслідки для ОСОБА_5, які вочевидь мали місце, є беззаперечними і сумнівів не викликають.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди та її розмір по 350000 грн. з кожного з відповідачів, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що ОСОБА_5 є особою потерпілою від злочинних дій ОСОБА_9 та ОСОБА_3, вина яких доведена, а звільнення винних осіб від кримінальної відповідальності на підставі припинення провадження у зв'язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності не звільняє винних осіб від обов'язку відшкодувати завдану злочинами шкоду.

Посилання в апеляційних скаргах ОСОБА_9 та ОСОБА_3 про застосування строків позовної давності судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки розслідування кримінальної справи тривало з 02 березня 1996 року по 01 червня 2013 року, протягом розслідування якої останні переховувалися від слідства.

Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров?я або смертю.

За вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухваленні рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На виконання вимог діючого цивільно-процесуального законодавства відповідачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів ні в судове засідання суду першої, ні апеляційної інстанції.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, ухвалив законне рішення на основі повно в всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -