Ухвала суду № 42619400, 02.02.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/2/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Цоток В.В.

Категорія 128 (105) Доповідач в колегії апеляційного суду Кабанова В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015 м.Кіровоград

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Кабанової В.В.

суддів Осетрова В.І, Деревінського С.М. с

екретаря судового засідання Серьогіної А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальне провадження за № 12013120140000436 за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_5 та його представника-адвоката ОСОБА_6 на вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2013 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.ЛипняжкаДобревеличківського району Кіровоградської області, громадянина України, з вищою освітою, не одружений, приватний підприємець, який має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий, що проживає по АДРЕСА_1, визнаний винуватим і засуджений за ст.128 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 200 годин.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 901 гривен 64 коп. та моральної шкоди - 3000 грн..

Інші учасники судового засідання:

прокурор відділу прокуратури Кіровоградської області Агєєв В.М. потерпілий ОСОБА_5,

представника потерпілого-адвоката ОСОБА_6, захисника-адвоката ОСОБА_9,

обвинуваченого ОСОБА_7,

В апеляційних скаргах:

Представник потерпілого просить скасувати вирок суду та винести новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним за ч.І ст.121 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого 1551 грн.64 коп. в рахунок відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди та 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що суд взяв за основу показання обвинуваченого і відкинув показання потерпілого, який стверджував, що саме потерпілий спровокував бійку в процесі якої наніс удари ОСОБА_5 цеглиною в обличчя, потилицю, при цьому погрожував убивством. Представник вважає, що показання потерпілого повністю підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13. На думку апелянта, суд не взяв до уваги показання цих свідків, зазначивши, що перша є близьким родичем потерпілого, а інші перебувають у неприязних стосунках з обвинуваченим, а тому є зацікавленими в результатах розгляду справи. Водночас суд взяв за основу показання співмешканки обвинуваченого ОСОБА_14 та її подруги ОСОБА_15 Вважає, що судом у вироку недостовірно виклав показання судово-медичного експерта ОСОБА_16 про те, що виявлені на тілі потерпілого ушкодження могли виникнути від дії не більше як двох-трьох травматичних впливів та його припущення, що за умови наявності у потерпілого тілесних ушкоджень у вигляді забою м'яких тканин потиличної ділянки голови, воно мало бути виявленим лікарями при візуальному огляді, що на його переконання явно протирічить висновку судово-медичної експертизи №73 від 18.06.2013 року, у якому встановлено, що згідно наданої експерту медичної картки стаціонарного хворого №8640 на ім'я ОСОБА_5 Кіровоградської обласної лікарні, нейрохірургічного відділення, у ОСОБА_5 виявлено тілесне ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми. Представник потерпілого вважає, що суд упереджено віднісся до доказів, які були на користь ОСОБА_5 та неправильно встановив фактичні обставини справи.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо збільшення стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди представник зазначає, що в процесі побиття ОСОБА_5 отримав больовий шок та стрес. У нього з'явилося відчуття страху, настороженості і тривоги, гостра потреба в прийнятті допомоги зі сторони оточуючих та близьких, відчуття звуження життєвого простору і нездоланих перешкод.

У доповненні до апеляційної скарги представник потерпілого просить скасувати ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23.10.2013 року в частині накладення грошевих стягнень у розмірі 1150 грн. на свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13. Апелянт зазначає, що вказані особи є свідками сторони обвинувачення і їх прибуття забезпечував представник потерпілого адвокат ОСОБА_17.. Перед судовим засіданням у зв'язку з тим, що у даного представника стався перелом ноги, він повідомив телефоном суддю ОСОБА_18 про дані обставини, та попередив, що не може прибути в судове засідання і не зможе забезпечити явку даних свідків. При цьому представник зазначає, що всі ці свідки являються пенсіонерами і самостійно добратися до Добровеличківського районного суду не мали можливості. Але в наступному судовому засіданні, в якому вже апелянт став представляти інтереси потерпілого ОСОБА_5, ним була забезпечена явка всіх свідків за їх власним бажанням без виконання приводу.

Потерпілий ОСОБА_5 просить скасувати вирок суду та винести новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним за ч. 1 ст. 121 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого 1551 грн.64 коп. в рахунок відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди та 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що суд взяв за основу показання обвинуваченого і відкинув показання потерпілого, який стверджував, що саме потерпілий спровокував бійку в процесі якої наніс удари ОСОБА_5 цеглиною в обличчя, потилицю, при цьому погрожував убивством. Вважає, що показання потерпілого повністю підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13. На думку апелянта, суд не взяв до уваги показання цих свідків, зазначивши, що перша є близьким родичем потерпілого, а інші перебувають у неприязних стосунках з обвинуваченим, а тому є зацікавленими в результатах розгляду справи. Водночас суд взяв за основу показання співмешканки обвинуваченого - ОСОБА_14 та її подруги ОСОБА_15. Вважає, що судом у вироку недостовірно виклав показання судово- медичного експерта ОСОБА_16 про те, що виявлені на тілі потерпілого ушкодження могли виникнути від дії не більше як двох-трьох травматичних впливів та його припущення, що за умови наявності у потерпілого тілесних ушкоджень у вигляді забою м'яких тканин потиличної ділянки голови, воно мало бути виявленим лікарями при візуальному огляді, що на його переконання явно протирічить висновку судово-медичної експертизи №73 від 18.06.2013 року, у якому встановлено, що згідно наданої експерту медичної картки стаціонарного хворого №8640 на ім'я ОСОБА_5 Кіровоградської обласної лікарні, нейрохірургічного відділення, у ОСОБА_5 виявлено тілесне ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми. Представник потерпілого вважає, що суд упереджено віднісся до доказів, які були на користь ОСОБА_5 та неправильно встановив фактичні обставини справи.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо збільшення стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди представник зазначає, що в процесі побиття ОСОБА_5 отримав больовий шок та стрес. У нього з'явилося відчуття страху, настороженості і тривоги, гостра потреба в прийнятті допомоги зі сторони оточуючих та близьких, відчуття звуження життєвого простору і нездоланих перешкод.

У заперечені на апеляційну скаргу захисник обвинуваченого ОСОБА_9, якій діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, зазначає, що апеляційні вимоги сторони захисту є необгрунтованими та такими, що не містять жодних об'єктивних і достатніх підстав для скасування вироку суду. Зазначає, що доводи апеляційних скарг спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами. Посилається на непослідовність і суперечливість показань самого потерпілого протягом досудового і судового слідства. Щодо цього зазначає, що саме потерпілий прибув до домоволодіння обвинуваченого де з надуманих причин розпочав конфлікт, почав ображати обвинуваченого і його дружину та намагався вчинити насильство стосовно ОСОБА_14 безпосередньо на порозі домоволодіння обвинуваченого.

В клопотанні поданому під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_9, якій діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просив суд залишити вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2013 року без змін та застосувати до останнього положення п. «в» ст.1 ЗУ «Про амністію в 2014 році».

Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим в вчиненні необережного тяжкого тілесного ушкодження, а саме,

28.04.2013 року близько 17 год. ЗО хв., знаходячись на ганку власного будинку, що розташований по АДРЕСА_1, під час сварки з потерпілим ОСОБА_5, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, які виникли у зв'язку з нанесенням йому потерпілим удару в ділянку обличчя, не передбачаючи можливості настання шкідливих наслідків своїх дій, руками відштовхнув ОСОБА_5 від себе, внаслідок чого останній з прискоренням впав обличчям на куски розбитої цегли, що знаходилися на подвір'ї. В результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: забійної рани лобної ділянки, забою м'яких тканин носа забою головного мозку легкого ступеня, уламкового вдавленого перелому зовнішньої і внутрішньої стінки лобної пазухи зліва, які в сукупності несуть ознаки тяжких, як небезпечних для життя.

Заслухавши доповідь судді, потерпілого і його представника, які підтримали свої апеляційні вимоги, обвинуваченого і його захисника, які просили апеляційні скарги залишити без задоволення, вирок без змін застосувавши до обвинуваченого амністію, думку прокурора, який підтримав апеляцію потерпілого перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів дійшла наступного.

Суд апеляційної інстанції згідно п.1 ч.1 ст.420 КПК України скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення.

Суд першої інстанції провівши судовий розгляд, встановивши факт спричинення необережного тяжкого тілесного ушкодження, дійшов до помилкових висновків, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження так, як не дотримався вимог п.2 ч.1 ст.91 КПК України. Зокрема не встановив мотив та мету вчинення кримінального правопорушення, а тому не правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_7

У відповідності до показань обвинуваченого ОСОБА_7 які він дав суду першої інстанції та апеляційному суду, що 27.04.2013 року між сім'єю ОСОБА_7 та ОСОБА_10, яка є бабою ОСОБА_5, виник конфлікт, під час якого остання намагалася вдарити дружину обвинуваченого дерев'яною палицею. Однак ніяких дій у відповідь ні ОСОБА_7 ні його дружина не чинили.

28.04.2013 року, близько 17 години 10 хвилин, коли ОСОБА_7 знаходився у власному будинку, його донька повідомила, що обвинуваченого викликає чоловік. Коли ОСОБА_7 вийшов на ганок то виявив у себе на подвір'ї потерпілого . Останній став звинувачувати ОСОБА_7 в тому, що він ображає його бабу та почав вимагати зустрічі з дружиною обвинуваченого - ОСОБА_14 В цей час з будинку вийшли ОСОБА_19 та ОСОБА_14, і ОСОБА_5, ображаючи останню нецензурними словами, почав рухатися у її напрямку. Обвинувачений, з метою захисту дружини, став перед потерпілим. ОСОБА_5 почав шарпати його за верхній одяг, а потім кулаком руки наніс ОСОБА_7 2-3 удари кулаками рук в ділянку обличчя. Після того, як обвинувачений від отриманих ударів відступив назад, ОСОБА_5 знову почав погрожувати ОСОБА_14 та став прямувати в її бік. З метою припинити протиправні дії ОСОБА_5, ОСОБА_7 штовхнув останнього руками в плечі, внаслідок чого потерпілий впав на землю, а саме обличчям на куски побитої цегли. Після цього ОСОБА_5 відразу піднявся з землі та швидкою ходою залишив подвір'я обвинуваченого. Всього конфлікт тривав близько 5-7 хвилин. ОСОБА_7 стверджував, що ні він, ні ОСОБА_19, ні ОСОБА_14 не наносили ударів потерпілому. Після вказаних подій ОСОБА_5 було доставлено каретою швидкої допомоги до лікарні.

Зазначив, що звернувся до правоохоронних органів з заявою про нанесення йому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень. Через два дні після події бачив потерпілого у приміщенні Добровеличківської ЦРЛ, той мав здоровий вигляд і самостійно пересувався.

У вироку, суд першої інстанції надав оцінку послідовним показанням обвинуваченого ОСОБА_7, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5 він заподіяв захищаючи свою цивільну дружину від посягання потерпілого.

Аналізуючи пояснення обвинуваченого, колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_7 мав право на необхідну оборону від суспільно небезпечного посягання ОСОБА_5 вчиненого щодо його родини, а саме співмешканки ОСОБА_14, оскільки останній перебуваючи на території домоволодіння обвинуваченого, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував та продовжував рухатись в бік ОСОБА_14. Колегія суддів визнає обґрунтованими, та такими що знайшли своє підтвердження дії обвинуваченого ОСОБА_7, який застосував такий спосіб захисту, який явно не відповідав характеру і небезпеці посягання, захищаючи охоронювані законом його права та інтереси перевищивши межі необхідної оборони умисно заподіявши ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, це підтверджуються:

- показаннями потерпілого ОСОБА_5, як в суді першої інстанції, так і апеляційному суді пояснив, що в АДРЕСА_2 проживає його баба - ОСОБА_10 27.04.2013 року, остання поскаржилася матері ОСОБА_5 на те, що подружжя ОСОБА_7 застосували відносно неї фізичне насилля. З метою з'ясування причин побиття ОСОБА_5 пішов до домоволодіння ОСОБА_7 та зупинився на вулиці перед подвір'ям обвинуваченого. Через незначний проміжок часу до нього вийшов ОСОБА_7, який на той момент перебував в збудженому стані. На запитання ОСОБА_5, що сталося з бабусею, обвинувачений почав відповідати нецензурними словами та корпусом свого тіла став штовхати потерпілого, спрямовуючи його на територію власного подвір'я та провокуючи на бійку. В цей час на поріг з будинку вийшли ОСОБА_14 та ОСОБА_19, які також стали висловлювати на адресу ОСОБА_5 нецензурні слова. ОСОБА_7 наніс потерпілому удар кулаком руки в ділянку щелепи та ще близько 10 ударів кулаками рук в обличчя. Під час побиття обвинувачений хапав ОСОБА_5 руками за шию та намагався повалити на землю. ОСОБА_7 відштовхнув ОСОБА_5 на протилежну сторону проїзної частини. При цьому співмешканка обвинуваченого та ОСОБА_19 притримували потерпілого, щоб той не зміг втекти, а пізніше почали кидати в нього уламками цегли. ОСОБА_7, взявши до обох рук уламки цегли, підбіг до ОСОБА_5 з правого боку та наніс йому удар лівою рукою, в якій тримав шматок цегли, в потилицю. Коли потерпілий від отриманого удару нагнувся, обвинувачений почав наносити йому удари цеглиною в обличчя, кілька ударів уламком цегли в ділянку чола та потилиці. Також обвинувачений наносив удари цеглою в ділянку тулуба потерпілого, а після всього відштовхнув останнього і потерпілий впав на протилежну сторону проїзної частини. Стверджував, що ОСОБА_7 під час побиття потерпілого постійно висловлював погрози вбивством. Близько 18 години ОСОБА_5 повідомив про вказану подію до Добровеличківського РВ УМВС та викликав швидку допомогу. Першу медичну допомогу він отримав в Тишківській дільничній лікарні, після чого був госпіталізований до Добровеличківської районної лікарні, де знаходився на стаціонарному лікуванні до 30.04.2013 року . В зв'язку з тим, що стан його здоров'я став погіршуватися, ОСОБА_5 було госпіталізовано до Кіровоградської обласної лікарні, де під час обстеження у нього було виявлено перелом черепа і залишки уламків цегли. ОСОБА_5 стверджував, що він не наносив жодного удару обвинуваченому, а лише прикривався від ударів, які наносив ОСОБА_7;

- показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12 які за змістом відповідають один - одному, щодо обставин кримінального провадження, які зазначили, що бачили конфлікт; як ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_5 в лоб, ОСОБА_15 тримала ОСОБА_5, щоб той не втік, а співмешканка ОСОБА_7 штовхнула ОСОБА_5. Чи наносив ОСОБА_5 удари ОСОБА_7 не бачили.

- показаннями свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_14 які за змістом відповідають одні - одному, в яких зазначають, що 28.04.2013 року, близько 17 години 20 хвилин перебували в АДРЕСА_1. В цей час до будинку зайшла їх донька ОСОБА_7та повідомила, що обвинуваченого кличе чоловік. ОСОБА_7 вийшов на вулицю, а за ним слідом через 1-2 хвилини вийшли його співмешканка та свідок. Остання відразу почула крик, а коли вийшла на ганок то помітила на подвір'ї біля будинку ОСОБА_5, який вимагав у обвинуваченого щоб той покликав свою дружину. На запитання ОСОБА_7, що ОСОБА_5 хоче, останній почав висловлювати нецензурні слова та підійшовши до обвинуваченого, схопив його за сорочку, почав шарпати, після чого наніс ОСОБА_7 два удари кулаком в обличчя, внаслідок чого в обвинуваченого потекла кров. У відповідь ОСОБА_7 розвернув ОСОБА_5 та штовхнув його руками у плечі, внаслідок чого останній впав на землю, обличчям на уламки цегли, які були на землі. Відразу після падіння потерпілий піднявся та побіг з двору, погрожуючи при цьому ОСОБА_7 Свідки стверджували, що вони ніякої участі у конфлікті не приймали, тільки спостерігали за ним. В результаті нанесених ОСОБА_5 ударів у ОСОБА_7 був синець під оком та розбитий ніс. Крім, того у останнього була порвана сорочка. Одяг потерпілого залишився непошкодженим. Видимих тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 свідки не бачили.

показаннями свідка ОСОБА_22, яка є сусідкою ОСОБА_7 В один з днів квітня 2013 року, близько 16-17 години вона перебувала в себе на подвір'ї і почула з подвір'я обвинуваченого крики. Виглянувши, помітила ОСОБА_7 та ОСОБА_5, які стояли на подвір'ї обвинуваченого, один навпроти одного. При цьому потерпілий шарпав ОСОБА_7 за одяг та голосно кричав, а потім наніс близько двох-трьох ударів кулаком руки по обличчю ОСОБА_7, після чого намагався обійти обвинуваченого та направився до ганку будинку, де стояла ОСОБА_14 та ОСОБА_19 В цей час ОСОБА_7 відштовхнув ОСОБА_5 і той впав на землю обличчям донизу, після чого піднявся і швидко пішов з двору. ОСОБА_7 жодного удару потерпілому не наносив. показаннями свідка ОСОБА_23, зазначив, що він є сусідом ОСОБА_10 28.04.2013 року, близько 17 години його дружина пішла в гості до подружжя ОСОБА_7, а свідок перебував у себе вдома. Близько 17 години 30 хвилин, до нього зателефонувала дружина і повідомила, що невідомий чоловік побив ОСОБА_7 і втік. В цей час свідок побачив, що провулком на зустріч йому йде ОСОБА_5 Потерпілий був одягнений у джинси та светр світлого кольору. Одяг був чистий, без слідів крові. Про події на подвір'ї ОСОБА_7 свідкові стало відомо зі слів дружини;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого від 25.05.2013 року, в якому ОСОБА_5 зазначив обставини, механізм та кількість спричинених тілесних ушкоджень(т. 1 а.с. 126- 136);

- протоколом прийняття заяви від потерпілого ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення від 28.04.2013 року, встановлено, що вказаного дня, близько 17 години ЗО хвилин ОСОБА_7 неподалік від свого будинку наніс ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на обличчі ( т. 1 а.с. 88 );

- протоколом огляду місця події від 28.04.2013 року та фото таблиці до нього, встановлено, що місцем огляду є територія подвір'я домоволодіння ОСОБА_7, яке розташоване в АДРЕСА_1, де на відстані одного метра від будинку виявлено насип із шматків цегли та інших будівельних матеріалів. На відстані 0,5 метра від вказаного насипу маються чоловічі сонцезахисні окуляри (т.1 а.с.89-91) .

- протоколом огляду предметів від 25.05.2013 року та фото таблиці до нього, встановлено, що об'єктами огляду є чоловіча кофта білого кольору та чоловічі джинси синього кольору, в які був одягнений ОСОБА_5 під час скоєння кримінального правопорушення та на яких виявлено плями бурого кольору (т.1 а.с. 141-145);

- висновком судово-медичної експертизи №73 від 18.06.2013 року, згідно якого наявні у ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: забійної рани лобної ділянки, забою м'яких тканин потиличної ділянки голови та забою м'яких тканин носа, забою головного мозку легкого ступеня, уламкового вдавленого перелому зовнішньої і внутрішньої стінки лобової пазухи ліворуч, які в сукупності несуть ознаки тяжких, як небезпечні для життя, утворилися від локальної дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею і могли утворитися в термін вказаний в постанові. Враховуючи морфологічний характер та локалізацію вищевказаного ушкодження, що його утворення при падінні з висоти власного зросту, малоймовірне. Зазначено, що виявлені тілесні ушкодження могли утворитися за обставин на які вказував потерпілий ОСОБА_5 під час проведення слідчого експерименту.(т. 1 а.с. 157-159).

- висновком комісійної судово-медичної експертизи №90 від 22.04.2014 У гр. ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: забою головного мозку легкого ступеня, рани лобної ділянки голови, вдавленого уламкового перелому передньої та задньої стінки лобної пазухи, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.

Діагноз "Забої м'яких тканин обличчя та голови" по ступеню тяжкості не оцінювались, так як вони не підтверджені об'єктивними даними. Дані тілесні ушкодження могли утворитись 28.04.2013 р. від травматичного контакту з тупим об'єктом з обмеженою контактуючою поверхнею. Враховуючи морфологічний характер та локалізацію вищевказаних ушкоджень виключається можливість їх утворення при падінні з висоти власного зросту як з наданням тілу прискорення так і без нього. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитися за обставин на які вказав потерпілий ОСОБА_5 під час проведення слідчого експерименту від 25.05.2013 р. (т.2 а.с. 206- 209).

- показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_16, який в суді першої інстанції 03.12.2014р., зазначив, що за наявності певних умов існувала ймовірність спричинення тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту, вразі падіння безпосередньо на виступаючу поверхню з обмеженою контактуючою дією без застосування дій для захисту при падінні (падіння на руки). Однак висновки надавались на підставі документів які були надані для проведення судово-медичної експертизи, яких було достатньо. При огляді в судовому засіданні рентгенівських знімків судовим експертом було зазначено, що відсутні видимі ознаки переломів, але оглядом знімків спірально комп'ютерної томографії встановлено, що перелом є. Знімки спірально комп'ютерної томографії за своєю технологією надають більш повну картину, та технічно удосконалені. Рентгенівський знімок надає можливість побачити лише в двох проекціях, знімки спірально комп'ютерної томографії надають більш детальний пошарові знімки з більшою можливість встановлення наявних ушкоджень;

- показаннями свідків ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, які є медичними працівниками 28.04.2013 та 29.04.2013 року перебували на чергуванні в Добровеличківській ЦРЛ проводили огляд та надавали медичну допомогу ОСОБА_5;

показаннями свідка ОСОБА_28, яка працює фельдшером швидкої допомоги Тишківської дільничної лікарні. 28.04.2013 року, близько 17 години 30 хвилин до лікарні надійшло повідомлення про те, що в АДРЕСА_1 особі спричинені тілесні ушкодження. По прибуттю до домоволодіння ОСОБА_10 до карети швидкої допомоги підійшло подружжя ОСОБА_7. При цьому свідок помітила, що у ОСОБА_7 було підбите око і розбитий ніс. На запитання ОСОБА_7, чому ОСОБА_10 послала до нього свого онука, та відповіла, що нікого не посилала і взагалі ОСОБА_5 ще не бачила. Інших осіб в той час на вулиці не було. Сам потерпілий підійшов до автомобіля через 15-20 хвилин. На чолі в останнього було виявлено рану, на яку свідок вирішила накласти шви. З цією метою потерпілого було доставлено в дільничну лікарню. Під час оброблення рани з неї було вимито невелику пластинку з цегли величиною близько 5 міліметрів. Інших поранень на голові ОСОБА_5 не було. Після надання невідкладної медичної допомоги потерпілого було доставлено до Добровеличківської ЦРЛ . показаннями свідків ОСОБА_29, ОСОБА_30, які є працівниками Добровеличківського РВ УМВС України в Кіровоградській області. 28.04.2013 року, з Добровеличківської ЦРЛ та від ОСОБА_7 до райвідділу надійшли повідомлення про нанесення особі тілесних ушкоджень. По прибуттю на місце події звернувшись до ОСОБА_7 виявив на його обличчі синці і розбитий ніс. На проїзній частині біля домоволодіння ОСОБА_7 ніяких уламків цегли не було. Після цього працівники міліції відвідали Добровеличківську ЦРЛ, з метою опитати ОСОБА_5 Той знаходився у лікарні, в нього на чолі було поранення заліплене пластиром.

В суді апеляційної інстанції були досліджені обвинувальний акт за кримінальним правопорушенням передбаченим ч.1 ст.122 КК України, вчинений ОСОБА_5 внесеному в ЄРДР №12013120140000441 від 29.04.2013 року, яким останній обвинувачувався в вчиненні середньої тяжкості тілесного ушкодження ОСОБА_7, що мало місце 28.04.2013 року близько 17.30 год. на подвір'ї буд.АДРЕСА_1.

Вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19.01.2015 року яким ОСОБА_5 визнано винним в скоєнні правопорушення передбаченого ч.2 ст.125 КК України, заподіянні ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, що мали місце 28.04.2013 року близько 17.30 год. на подвір'ї буд.АДРЕСА_1.

Аналізуючи досліджені зібрані у кримінальному провадженні докази в їх сукупності, та перевіривши доводи апеляцій сторони захисту, колегія суддів визнає, апеляційні вимоги потерпілого та його представника підлягають частковому задоволенню, в частині скасування вироку суду в частині кваліфікації та призначення покарання, з постановленням нового вироку.

Відповідно до ч.3 ст.27 Конституції України та ст.36 КК України обвинувачений ОСОБА_7 мав право на необхідну оборону, оскільки стосовно його родини потерпілий ОСОБА_5 безпідставно виявив намір щодо застосування протиправного суспільно небезпечного посягання. Агресивна поведінка потерпілого, який прийшов на подвір'я обвинуваченого спровокувала протиправні дії ОСОБА_7 які були направлені на захист охоронюваних законом прав та інтересів. Обвинувачений не міг усвідомлювати в даній обстановці, помилковість свого припущення та сприймав посягання ОСОБА_5, як реальну загрозу своїй родині.

Діючи з метою захисту від протиправного суспільно небезпечного посягання ОСОБА_5, при цьому перевищуючи межі необхідної оборони, ОСОБА_7 умисно наніс ОСОБА_5 кілька ударів по голові та обличчю, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження.

Таким чином, апеляційним судом під час розгляду кримінального провадження встановлено, що

28.04.2013 близько 17 години 30 хвилин до подвір'я житлового будинку ОСОБА_7, що розташований АДРЕСА_1 громадянина, прибув ОСОБА_5, вияснити всі обставини вчинення погроз в адресу своєї бабусі ОСОБА_10, жительки АДРЕСА_2, що мало місце 27.04.2013р. Між останніми виникла сварка, в ході якої ОСОБА_5 висловлювався нецензурною лайкою, погрожував та продовжував рухатись в бік ОСОБА_14, яка є співмешканкою обвинуваченого ОСОБА_7.

З метою уникнення подальшої сварки ОСОБА_7 перегородив рух ОСОБА_5 в напрямку до ОСОБА_14.

ОСОБА_5 почав шарпати ОСОБА_7 за одяг та наніс удар кулаком руки в обличчя, чим спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді припухлості нижнього повіка лівого ока, які відповідно до висновку Вільшанського міжрайонного ВСМЕ КБСМЕ №90 від 16.05.2013 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Розцінюючи обстановку, що склалася та сприймаючи посягання ОСОБА_5 як реальне посягання, діючи з метою захисту своєї родини від його протиправного посягання, при цьому перевищуючи межі захисту в умовах відповідного реального посягання, ОСОБА_7 умисно наніс ОСОБА_5 один удар в область перенісся та чола та один удар кулаком правої руки в область голови зліва. В послідуючому ОСОБА_7 взявши частину від цегли, що малися на подвір'ї буд.АДРЕСА_1 наніс ОСОБА_5 удар частиною від цегли, що тримав у руці в область лобної ділянки голови.

Своїми діями, які явно не відповідали обстановці захисту, при перевищенні меж необхідної оборони, ОСОБА_7 умисно спричинив потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми: забою головного мозку легкого ступеня, рани лобної ділянки голови, вдавленого уламкового перелому передньої та задньої стінки лобної пазухи, які згідно висновків комісійної судово-медичної експертизи №90 від 22.04.2014, висновку експерта №73 від 10.06.2013року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 необхідно перекваліфікувати з ст. 128 ЮС на ст. 124 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, колегія суддів відповідно до вимог ст.50,65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який працює, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, перебуває у цивільному шлюбі. Обставиною, яка пом'якшує покарання судом визнано, наявність на утриманні неповнолітньої дитини. Обставин, що обтяжують покарання - судом не встановлено.

З рахуванням усіх обставин справи, зважаючи на те, що ОСОБА_7 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, колегія суддів вважає за можливе призначити покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції ст.124 КК України, яке є необхідним та достатнім для його виправлення і перевиховання.

Суд першої інстанції при постановлені вироку в повній мірі врахував підстави, щодо часткового задоволення цивільного позову в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Не підлягає задоволенню апеляційна вимога про скасування ухвали Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23.10.2013 року про накладення грошового стягнення на свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, оскільки це не входить до компетенції суду апеляційної інстанції, та порядок скасування зазначених рішень передбачений вимогами ст.147 КПК України.

Під час апеляційного розгляду обвинуваченим було заявлене клопотання про застосування до нього ЗУ «Про амністію у 2014 році».

Так, ОСОБА_7 є батьком неповнолітньої дитини, а саме ОСОБА_33 ІНФОРМАЦІЯ_5, стосовно якої обвинувачений не позбавлений батьківських прав, що підтверджується довідками №01-38/3/2 від 13.05.2014 року, №01-38/2/2 від 28.01.2015 року виданих службою в справах дітей Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області.

Керуючись принципом гуманізму, відповідно до ст.92 Конституції України, положень Кримінального кодексу України і Закону України "Про застосування амністії в Україні", відсутністю заборон щодо застосування норм ЗУ «Про амністію у 2014 році» на стадії апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку щодо можливості задоволення клопотання про застосування амністії, та звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, який в силу п. "в" ст.1 ЗУ " Про амністію у 2014 році " від 08.04.2014 року із змінами від 06.05.2014 року підлягає звільненню від відбування покарання.

Керуючись ст.ст. 404,405, 407, 409, 413, 420 КПК України, п. "в" ст.1, Закону України " Про амністію у 2014 році " від 08.04.2014 року із змінами від 06.05.2014 року колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_5 та його представника-адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2013 року стосовно ОСОБА_7 в частині кваліфікації та призначеного покарання скасувати, постановити новий вирок.

Визнати винним ОСОБА_7 за ст.124 КК України, призначити покарання у виді обмеження волі строком на один рік.

На підставі п. "в" ст. 1 Закону України " Про амністію у 2014 році " від 08.04.2014 року із змінами від 06.05.2014 року звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання.

В решті вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2013 року залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом трьох місяців з моменту його проголошення

Судді (підписи)

Згідно з оригіналом

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області В.В. Кабанова