Вирок № 42619290, 06.02.2015, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/1257/14-к

Провадження № 1-кп/395/6/2015

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2015 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В.,

за участю: прокурора прокуратури Новомиргородського району ПОСТЕРНАКА І.В., потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, секретаря судового засідання РУДЕНКО І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012090240000013 від 28.11.2012 р., стосовно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Панчеве, Новомиргородського району Кіровоградської області, який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з повною вищою освітою, працює директором ТОВ «Агро-Дізай», одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, 2001 р. н., раніше не судимий,

обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Суд визнав доведеним, що 14 травня 2012 р. (точний час органами досудового розслідування не встановлено) обвинувачений ОСОБА_3, не являючись з 27.01.2012 р. ні керівником, ні підписантом фермерського господарства «Інсайт» (код 36631155), діючи з прямим умислом, з метою отримання права ФГ «Інсайт» на оренду земельної ділянки, не будучи офіційно уповноваженою на підписання договору особою від імені фермерського господарства «Інсайт», а також потерпілого ОСОБА_2, перебуваючи у селі Лікареве, Новомиргородського району Кіровоградської області, підробив підпис у графі орендодавець від імені ОСОБА_2 в офіційному документі: договорі оренди земельної ділянки № 3 від 14.05.2012 р., укладеному між орендодавцем ОСОБА_2 з одного боку та орендарем фермерським господарством «Інсайт» з другого боку, на земельну ділянку НОМЕР_2 загальною площею 6,53 га на території с. Троянове, Рубаномостівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Окрім цього, ОСОБА_3, діючи з прямим умислом, достовірно знаючи про те, що з 27.01.2012 р. він не є ні керівником, ні підписантом ФГ «Інсайт», вніс до офіційного документу договору оренди земельної ділянки № 3 від 14.05.2012 р. недостовірні дані про те, що являється головою ФГ «Інсайт» та підписав даний договір як голова вказаного фермерського господарства.

Договір оренди земельної ділянки № 3 від 14.05.2012 р. був зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиргородському районі 21.06.2012 р. за № 352380004001479 за ініціативою ОСОБА_3 без згоди ОСОБА_2

Продовжуючи протиправну діяльність, того ж дня, 14.05.2012 р., (точний час органами досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_3, не являючись з 27.01.2012 р. ні керівником, ні підписантом фермерського господарства «Інсайт» (код 36631155), діючи з прямим умислом, з метою отримання права ФГ «Інсайт» на оренду земельної ділянки, не будучи офіційно уповноваженою на підписання договору особою від імені фермерського господарства «Інсайт», а також потерпілого ОСОБА_2, перебуваючи у селі Лікареве, Новомиргородського району Кіровоградської області, підробив підпис у графі орендодавець від імені ОСОБА_2 в офіційному документі: договорі оренди земельної ділянки № 1 від 14.05.2012 р., укладеному між орендодавцем ОСОБА_2 з одного боку та орендарем фермерським господарством «Інсайт» з другого боку, на земельну ділянку НОМЕР_3 загальною площею 6,57 га на території с. Троянове, Рубаномостівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

ОСОБА_3, діючи з прямим умислом, достовірно знаючи про те, що з 27.01.2012 р. він не є ні керівником, ні підписантом ФГ «Інсайт», вніс до офіційного документу: договору оренди земельної ділянки № 1 від 14.05.2012 р. недостовірні дані про те, що являється головою ФГ «Інсайт» та підписав даний договір як голова вказаного фермерського господарства.

Договір оренди земельної ділянки № 1 від 14.05.2012 р. був зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиргородському районі 21.06.2012 р. за № 352380004001480 за ініціативою ОСОБА_3 без згоди ОСОБА_2

Таким чином, суд прийшов до висновку, що обвинуваченого потрібно визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, а саме: підроблення офіційного документа, який посвідчується особою, яка має право посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою.

Висновки суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину ґрунтуються на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 винність у скоєнні вказаного злочину у ході судового розгляду не визнав повністю і пояснив, що насправді він був головою ФГ «Інсайт» до 04.02.2012 р.

Під час особистого спілкування потерпілі ОСОБА_2 і ОСОБА_4 в усній формі дозволили йому від їх імені підписати та зареєструвати договори оренди належних їм земельних ділянок.

Письмових доручень на проведення вище вказаних дій потерпілі ОСОБА_2 і ОСОБА_4 йому ніколи не давали.

Окрім цього, насправді він підписав договори оренди землі від імені потерпілої ОСОБА_4 восени 2009 р., а потерпілого ОСОБА_2 - у квітні-травні 2011 р.

Суд відкидає заперечення обвинуваченого, оскілки вони спростовуються зібраними у справі доказами.

Так, потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2 підтвердили у суді, що потерпілі ОСОБА_2 і ОСОБА_4 ніколи не давали ОСОБА_3 письмових доручень на укладення і реєстрацію договорів оренди належних їм земельних ділянок обвинуваченому ОСОБА_3

Потерпілий ОСОБА_2 наполягав у суді, що не давав обвинуваченому навіть усної згоди на такі дії.

Окрім показань потерпілих, причетність обвинуваченого до скоєння інкримінованого злочину також підтверджується письмовими доказами у справі:

державними актами на право приватної власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2 і ОСОБА_4, котрі підтверджують наявність у власності потерпілих земельних ділянок;

договорами оренди земельних ділянок, що належать потерпілим ОСОБА_2 і ОСОБА_4;

висновками експерта № 689 судово-почеркознавчої експертизи від 18.04.2014 р., що підписи від імені ОСОБА_2 у договорах оренди земельної ділянки № 1 і № 3 від 14.05.2012 р. виконані не ОСОБА_2, а іншою особою: підписи від імені ОСОБА_2 у вказаних договорах виконані ОСОБА_3;

листом державного реєстратора реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції від 08.04.2013 р., що реєстраційною дією від 27.01.2012 р. № 14341070001004001 було проведено зміни керівника та підписанта ФГ «Інсайт» на ОСОБА_5;

договором від 04.02.2012 р., що ОСОБА_3 продав корпоративні права на ФГ «Інсайт» ОСОБА_5;

листом начальника відділу Держземагенства у Новомиргородському районі від 22.05.2012 р., що договори оренди земельних ділянок з ОСОБА_2 державну реєстрацію не проходили, а інформація щодо їх укладення у відділі відсутня;

іншими матеріалами кримінального провадження.

Оскільки показання потерпілих у суді послідовні, логічні та узгоджуються з іншими доказами у справі, суд визнає їх правдивими.

Суд відкидає заперечення обвинуваченого з приводу часу, коли він втратив право на підписання документів від імені ФГ «Інсайт», бо вони спростовуються вище наведеним листом державного реєстратора реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції від 08.04.2013 р., що реєстраційною дією від 27.01.2012 р. № 14341070001004001 було проведено зміни керівника та підписанта ФГ «Інсайт» на ОСОБА_5

Як вбачається із договору від 04.02.2012 р., ОСОБА_3 продав корпоративні права на ФГ «Інсайт» ОСОБА_5 і вказаний договір набрав чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Суд також відкидає твердження обвинуваченого, що насправді він підписав договори оренди від імені потерпілого ОСОБА_2 у квітні-травні 2011 р., бо із листа начальника відділу Держземагенства у Новомиргородському районі від 22.05.2012 р. витікає, що станом на 22.05.2012 р. договори оренди земельних ділянок з ОСОБА_2 державну реєстрацію не проходили, а інформація щодо їх укладення у відділі була відсутня.

В той же час на вказаних договорах мається дата їх укладення: 14.05.2012 р.

До того ж сам обвинувачений підтвердив у суді, що потерпілі ОСОБА_2 і ОСОБА_4 ніколи не давали йому письмових доручень на укладення і реєстрацію договорів оренди належної їм землі.

Органи досудового розслідування також обвинувачують вище вказану особу у тому, що ОСОБА_3, діючи з прямим умислом, з метою отримання права ФГ «Інсайт» на оренду земельної ділянки, не будучи офіційно уповноваженою на підписання договору особою від імені потерпілої ОСОБА_4, перебуваючи у селі Лікареве, Новомиргородського району Кіровоградської області (точні дата та час вчинення злочину органами досудового розслідування не встановлено), підробив підпис у графі орендодавець від імені ОСОБА_4 в офіційному документі: договорі оренди земельної ділянки № 2 без дати укладення, укладеному між орендодавцем ОСОБА_4 з одного боку та орендарем фермерським господарством «Інсайт» з другого боку, на земельну ділянку НОМЕР_4 загальною площею 6,53 га на території с. Троянове, Рубаномостівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Договір оренди земельної ділянки № 2 без дати укладення був зареєстрований у ДП «Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру» 30.12.2010 р. за № 04.10.377.00059 за ініціативою ОСОБА_3 без згоди ОСОБА_4

Таким чином, вище згадані органи обвинувачують ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений не заперечував, що підписав зазначений договір оренди земельної ділянки без письмового доручення потерпілої ОСОБА_4 восени 2009 р., проте вважав себе невинуватим.

Потерпіла ОСОБА_4 на час розгляду справи у суді померла.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що обвинуваченого ОСОБА_3 потрібно звільнити від кримінальної відповідальності щодо скоєння вище наведеного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, стосовно потерпілої ОСОБА_4 у зв'язку із закінченням строків давності із таких міркувань.

Відповідно до вимог:

п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

ч. 2 ст. 12 КК України злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання, за винятком покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Оскільки у даному випадку ОСОБА_3 обвинувачується органами досудового розслідування у скоєнні злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі, суд вважає, що його потрібно звільнити від кримінальної відповідальності за вище згаданим епізодом.

При призначенні обвинуваченому покарання суд не встановив обставин, які його пом'якшують чи обтяжують.

При призначенні міри покарання обвинуваченому за вчинене, суд враховує характер і ступінь тяжкості вказаного злочину, а також особу ОСОБА_3, котрий раніше не засуджувався, за місцем постійного проживання зарекомендував себе позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину.

Враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого у випадку призначення йому покарання у виді штрафу.

Згідно вимогам:

ч. 1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» потрібно звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Оскільки у даному випадку обвинувачений має неповнолітню дитину, 2001 р. н., стосовно якої не позбавлений батьківських прав, та обвинувачується у скоєнні умисного злочину, що відноситься до категорії невеликої тяжкості та який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, у судовому засіданні дав згоду на звільнення від кримінального покарання внаслідок амністії, його слід звільнити від відбування призначеного судом покарання.

Перешкод для застосування амністії, передбачених ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» та ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», судом не встановлено.

Передбачених законом підстав для постановлення рішень про майнові стягнення у даному кримінальному провадженні немає.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Тому з обвинуваченого потрібно стягнути 2.088,44 грн. у зв'язку із залученням експерта.

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого (ч. 1 ст. 331 КПК України).

У даному випадку ні прокурор, ні інші учасники судового розгляду не заявили клопотання про обрання міри запобіжного заходу обвинуваченому.

На підставі наведеного, ст. 44 КК України, ст. ст. 1, 8-10, 14 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 р., ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись ст. ст. 127-129, 368, 370-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 90 (дев'яносто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 1.530 (одна тисяча п'ятсот тридцять) гривень.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання у зв'язку зі скоєнням злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 р.

Речові докази, після набрання вироком законної сили:

зазначені у п. 1 та п. 3 резолютивної частини постанови начальника Новомиргородського РВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_6 від 10.12.2013 р. документи, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження, - залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання;

зазначені у п. 2 резолютивної частини постанови начальника Новомиргородського РВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_6 від 10.12.2013 р. документи, що зберігаються у потерпілого ОСОБА_1, - залишити зазначеному володільцеві;

зазначені у п. 3 резолютивної частини постанови начальника Новомиргородського РВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_6 від 26.05.2014 р. документи, що зберігаються у відділі Держземагенства у Новомиргородському районі Кіровоградській області, - залишити зазначеному володільцеві.

Повністю покласти процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта, на обвинуваченого і стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2.088 (дві тисячі вісімдесят вісім) гривень 44 коп. на користь держави.

До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 - не обирати.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами до апеляційного суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий:

суддя С. В. Щенюченко