Вирок № 42616812, 09.02.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11663/14-к

провадження № 1-кп/753/75/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого-судді Сизової Л.А., за участю секретаря Мельничук Т.І., прокурора Пересунько С.С., потерпілої ОСОБА_2, представника потерпілої ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_4, представника потерпілої ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_6, представника потерпілого ОСОБА_7, захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, українки, громадянки України, освіта вища, працюючої адміністратором «А.М.К. Мегамойка», раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої у АДРЕСА_1, у скоєнні злочину , передбаченого ст. 287 КК України,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_10, 15.03.2014 року, приблизно о 01год.00 хв., поблизу будинку № 3 по вулиці Радунській в місті Києві, допустила до керування належним їй на праві власності автомобіля «БМВ» н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_11, яка не має посвідчення водія. Після чого, ОСОБА_11, керуючи автомобілем «БМВ» н.з. НОМЕР_4, в салоні якого знаходилися ОСОБА_10 та ОСОБА_12, здійснила поїздку по місту Києву, під час якої ОСОБА_11 виїхала на автомагістраль Київ-Бориспіль.

Приблизно о 02 год. 10 хв., цього ж дня, ОСОБА_11, не маючи посвідчення водія, керуючи технічно справним автомобілем «БМВ-323І», д.н.з. НОМЕР_4, рухалася по автомагістралі Київ-Бориспіль зі сторони м. Борисполя в напрямку м. Києва зі швидкістю приблизно 130 км/год., що перевищує максимально допустиму швидкість руху для водіїв зі стажем до 2-х років, а саме 70 км/год.

В цей час, попереду автомобіля «БМВ-323І», д.н.з. НОМЕР_4, в попутному напрямку, в його смузі, рухався автомобіль «Санг Йонг», д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_13, в салоні якого, знаходились пасажири ОСОБА_14, ОСОБА_6 та ОСОБА_15

Під час руху водій ОСОБА_11 допустила порушення вимог пунктів 2.1 підпункт «а», 2.3 підпункт «б», 10.1, 12.1 та 12.6 підпункт «б» Правил дорожнього руху України.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_11 виявились в тім, що вона приступила до керування транспортним засобом не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом, керуючи технічно справним автомобілем «БМВ-323І», д.н.з. НОМЕР_4, проявила неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, рухалась зі значним перевищенням максимально допустимої для неї швидкості руху, не обравши безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху вправо, не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого, при виконанні маневру випередження автомобіля «Санг Йонг», д.н.з. НОМЕР_5, справа, не впоралася з керуванням транспортного засобу, втратила курсову стійкість автомобіля та поруч з електричною опорою № 110 на автомагістралі «Київ-Бориспіль» здійснила зіткнення з автомобілем «Санг Йонг» д.н.з. НОМЕР_5, внаслідок чого, останній здійснив наїзд на металеву відбійну стрічку та електричну опору № 110.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Санг Йонг», д.н.з. НОМЕР_5, ОСОБА_13 та пасажир цього автомобіля ОСОБА_14 від отриманих тілесних ушкоджень померли на місці пригоди, а пасажири ОСОБА_6 та ОСОБА_15 отримали тілесні ушкодження.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 735/2 від 14.04.2014 року смерть ОСОБА_13 настала від відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток основи черепа та нижньої щелепи з крововиливами під оболонки та шлуночки головного мозку.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 736/2 від 16.05.2014 року, смерть ОСОБА_14 настала від відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток основи черепа, крововиливами під оболонки та шлуночки головного мозку, набряком-набуханням тканини головного мозку.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 518/Е від 29.04.2014 року , у ОСОБА_6 мали місце наступні тілесні ушкодження: садно лобної ділянки; забійна рана тім'яної ділянки зліва; закрита травма живота - розрив нижнього полюсу селезінки з послідуючим оперативним видаленням селезінки (спленектомія), явищами внутрішньочеревної кровотечі (наявність у черевній порожнині до 1000 мл крові із згортками), які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 506/Е від 29.04.2014 року, у ОСОБА_16 мали місце наступні тілесні ушкодження: закрита травма грудної клітки у вигляді переломів акроміального кінця лівої ключиці, 2-7 ребер зліва зі зміщенням уламків, лівобічного пневмогематораксу (50 мл крові), які за ступенем тяжкості відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я, на строк понад 21 добу.

Будучи допитаною в судовому засіданні, обвинувачена ОСОБА_10 вину у скоєнні злочину визнала повністю, щиро розкаялася та показала , що 14.03.2014 року вона провела день зі своєю подругою ОСОБА_11. Вони на належному їй автомобілі «БМВ» їздили по місту у справах. Біля 1год. ночі, під час розмови , ОСОБА_11 попросила у неї проїхати в автомобілі за кермом, на що вона погодилася, але при цьому не впевнилася, чи має ОСОБА_11 посвідчення водія. ОСОБА_11 сіла за кермо автомобіля, вона ( ОСОБА_10) розташувалася на передньому сидінні. З ними ще була її подруга ОСОБА_12, яка розташувалася на задньому сидінні. Рухаючись по трасі Бориспіль-Київ у середній смузі руху, вони стали наздоганяти автомобіль «Санг Йонг». Відстань між ними стала зменшуватися. Коли відстань між автомобілями стала малою, то ОСОБА_11, щоб уникнути контату повернула кермо праворуч, від чого їх автомобіль став некерованим, його стало розкручувати. Коли автомобіль зупинився, то вона підбігла до автомобіля «Санг Йонг», почала викликати швидку допомогу.

Цивільний позов ОСОБА_2 визнала частково - в частині матеріальної шкоди в сумі 8050грн., в частині моральної шкоди не визнала, позов ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди не визнала, пояснивши, що вона вже відшкодувала потерпілим шкоду , враховуючи своє матеріальне становище.

Інші докази по справі відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджувалися.

Визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченою змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності її позиції, роз'яснивши їй, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд вважає вину ОСОБА_10 доведеною у вчиненні допуску до керування транспортним засобом особи, яка не має права на керування транспортним засобом, вчинене особою, відповідальною за експлуатацію транспортного засобу, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесне ушкодження, тяжке тілесне ушкодження та смерть двох осіб, тобто злочин, передбачений ст. 287 КК України.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_10 суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_16

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченій ОСОБА_10, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відноситься до злочину середньої тяжкості, її особу, що вину визнала повністю, щиро розкаялася, раніше не судима, характеризується позитивно , має постійне місце проживання та реєстрації в м. Києві, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, працює, з урахуванням думки потерпілих, вважає можливим обрати їйпокарання у виді штрафу в межах санкції статті, що на думку суду, буде необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів.

Потерпіла ОСОБА_2 заявила цивільний позов про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_10 матеріальної шкоди в сумі 8050грн. та решти моральної шкоди в сумі 370500грн., оскільки моральна шкода в сумі 129500грн. відшкодована обвинуваченою ОСОБА_10 в добровільному порядку.

Потерпіла ОСОБА_4 заявила цивільний позов про відшкодування їй решти моральної шкоди в сумі 364600грн., пояснивши, що частково моральна шкода в сумі 135600грн. їй відшкодована обвинуваченою добровільно.

Вирішуючи цивільні позови потерпілих, суд виходить з вимог ст. ст. 128, 129 КПК України, якими регламентовано, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

У відповідності до роз»яснень п.п. 6,9 Постанови Пленуму ВСУ « Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» №3 від 31.03.1989 року та п. 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, при розгляді кримінальної справи суд зобов»язаний на основі всебічного, повного й об»єктивного дослідження обставин справи з»ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв»язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи; вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного законодавства.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов»язковому з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи вищевикладене, суд вваажає, що позов ОСОБА_2 в частині матеріальної шкоди підлягає відшкодуванню в повному обсязі в сумі 8050грн.

Що стосується вимог в частині моральної шкоди потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_4, то враховуючи характер правопорушення, глибини душевних страждань потерпілих, ступеня вини обвинуваченої ОСОБА_10, з урахуванням добровільного часткового відшкодування нею шкоди, виходячи з принципів розумності і справедливості, суд вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 366-368 КПК України , суд

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_10 визнати винуватою в скоєнні злочину , передбаченого ст. 287 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п»ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500грн.

Запобіжний захід до обвинуваченої ОСОБА_10 не застосовувався.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_2 в рахунок матеріальної шкоди 8050грн., в решті позову відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_10 в сумі 364600грн. відмовити.

Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва з моменту його проголошення.

СУДДЯ: