увійти
УКР
К-37424/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 травня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Брайка А.І., Костенка М.І., Усенко Є.А.,
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м. Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 11.07.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2006 року по справі № 5/7-19/2А за позовом ВАТ «Мікроприлад» до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Господарського суду Львівської області від 11.07.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2006 року, позовні вимоги ВАТ «Мікроприлад» до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - задоволено.
Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду, відповідач 06.12.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.11.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі ДПІ у Личаківському районі м. Львова просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, судами не було враховано, що згідно п.2.3 акта перевірки, позивачем до перевірки не представлені накладні, лімітні відомості, акти списання цінностей та інші документи, які засвідчують, що зазначені товарно-матеріальні цінності використані в господарській діяльності підприємства. Отже, віднесення підприємством-покупцем (ВАТ «Мікроприлад») вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей (лічильники, регулятор, рама, сирена СІ) до складу валових витрат па суму 188133,32 грн. без підтвердження відповідними накладними, лімітними відомостями, актами списання ТМЦ та іншими бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення яких передбачена вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», є безпідставним і не відповідає вимогам чинного податкового законодавства, а тому, вартість даних ТМЦ до складу податкового кредиту ПДВ в лютому 2004 року на загальну суму 37626,67 грн. є також безпідставним.
Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, з огляду на наступне.
На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0000062610/0/1829/23-2 від 04.02.2005р., яким позивачу визначено податок на прибуток у сумі 18872,00 грн., стали результати планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Мікро прилад» за період з 01.10.2002р. по 01.07.2004р., які були закріплені в акті №12/26-0/23887224 від 02.02.2005 року.
За наслідками апеляційного узгодження рішенням ДПА у Львівській області від 02.09.2005р. № 14063/10/7/25-005 податкове повідомлення-рішення №0000062610/0/1829/23-2 від 04.02.2005р. скасовано в частині визначення основного платежу в сумі 13480,00 грн. та фінансових санкцій в сумі 4044,00 грн., в решті - податкове повідомлення залишено без змін.
13.09.2005 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова винесла податкове повідомлення-рішення № 0000062610/2/15879/23-1, яким позивачу було визначено зобов'язання на загальну суму 1348,00 грн.
В акті перевірки податковий орган вказує на невключення позивачем до валових доходів сум по господарських операціях із агрофірмою «Провесінь» - на 120221,54 грн. заборгованості, яка існувала станом на 01.01.1998р. за відпуск електроенергії, води і прийняття каналізаційних стоків; та по розрахунках із ВАТ трест «Київміськбуд» - на 200000,00 грн. заборгованості, яка існувала станом на 01.12.1999р., - у зв'язку із тим, що залишилась нестягнутою заборгованість за зобов'язаннями, за якими минув термін позовної давності.
Також в акті перевірки перевіряючими зазначено про віднесення позивачем до валових витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, а саме - лічильник, регулятор, рама, сирена СІ, на суму 188133,32 грн. без підтверджуючих документів, які засвідчують використання цих товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності підприємства, по операціях із підприємствами ТОВ «Львівське фондове агентство» на суму 115299,98 грн., в т.ч. ПДВ - 19216,67 грн., та ТОВ «Львівторгресурс» на суму 110460,01 грн., в т.ч. ПДВ - 18410,00 грн.
Крім того, в акті перевірки податковий орган вказує про завищення позивачем податковий кредит на суму 53370,25грн. за зазначеними вище операціями з агрофірмою «Провесінь» - на 120221,54 грн. по розрахунках за опалювальний сезон 1994-1995р. та за відпуск електроенергії, води і прийняття каналізаційних стоків, крім того, по розрахунках із ВАТ трест «Київміськбуд» на 200000,00 грн.
З посиланням на результати зустрічної перевірки контрагентів позивача, податковий орган виявив безпідставне включення до податкового кредиту суми 50759,50 грн. за операціями з ТОВ «Укрексімторг» на суму 133102,00 грн., в т.ч. ПДВ - 22153,67грн., ПП «Енергопартнер» на суму грн., в т.ч. ПДВ - 19848,33 грн., ТОВ «Західенергомонтажбуд» на суму 52365,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8727,50 грн.
Оскільки, вартість придбаних матеріальних цінностей на суму 188133,32 грн. по зазначених вище операціях із підприємствами ТОВ «Львівське фондове агентство» на суму 115299,98 грн., в т.ч. ПДВ - 19216,67 грн., та ТОВ «Львівторгресурс» на суму 110460,01 грн., в т.ч. ПДВ - 18410,00 грн., на думку відповідача, не відносяться до валових витрат, податковий орган дійшов висновку про відсутність підстав для віднесення їх до податкового кредиту, сплаченого позивачем у ціні придбання на суму 37626,67грн. за цими операціями.
На підставі акту перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова винесла податкові повідомлення-рішення № 0000072610/0/1828/23-2 від 04.02.2005р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 130083,00 грн. (з них: основний платіж - 86722,00 грн. та фінансові санкції - 43361,00 грн.) та №0000082610/0/2095/23-2 від 04.02.2005р., яким позивачу зменшено суму завищеного бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 39313,00 грн. за звітний період - березень 2003р., та 15720,00 грн. за звітний період - лютий 2004р.
За наслідками апеляційного узгодження податкове повідомлення-рішення №0000082610/0/2095/23-2 від 04.02.2005р. на підставі рішення ДПА у Львівській області №14063/10/7/25-005 від 02.09.2005р. було скасовано і направлено повідомлення-рішення №0000272610/0/15880/23-1 від 13.09.2005р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання із сплати податку на додану вартість в сумі 82549,50 грн. (з них: основний платіж - 55033,00 грн. та фінансові санкції - 27516,50 грн.).
В акті перевірки податковим органом було також зазначено про встановлення перевіряючими факту несплати позивачем податку на прибуток в сумі 2039,20грн., що виник внаслідок непредставлення платіжних повідомлень (патентів, свідоцтв) сплати авансових платежів прибуткового податку контрагентів позивача, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за виконані роботи на підставі договорів цивільно-правового характеру.
04.02.2005 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення №0000311720/0/1900/17-2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 6117,60 грн. (з них: основний платіж - 2039,20 грн., фінансові санкції - 4078,40 грн.).
Як вбачається з роз'яснень та додаткових пояснень ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 10.07.2006р., згідно з п.п.6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.6.1 «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків», затвердженого Наказом ДПА України від 27.05.2003р. № 247 чинними є податкові повідомлення-рішення, винесені відповідачем на підставі рішення ДПА у Львівській області № 14063/10/7/25-005 від 02.09.2005р., у зв'язку із чим заявою № 07/07 від 11.07.2006р. позивачем уточнено позовні вимоги в частині визнання нечинними повідомлень-рішень ДПІ у Личаківському районі м. Львова №0000062610/2/15879/23-1 від 13.09.2005р., №0000072610/0/1828/23-2 від 04.02.2005р., № 0000272610/0/15880/23-1 від 13.09.2005р., № 0000311720/0/1900/17-2 від 04.02.2005р.
Судами попередніх інстанції встановлено, що факти господарської діяльності, що призвели до виникнення заборгованості між позивачем і агрофірмою «Провесінь» на 120221,54 грн. за фактом продажу електроенергії, води і прийняття каналізаційних стоків та із ВАТ трест «Київміськбуд» на 200000,00 грн., вже були предметом дослідження попередньої документальної перевірки, на підставі якої було складено акт від 17.02.2003р. №23-5/3158 «Про результати перевірки ВАТ «Мікроприлад» за 2001р. та 9 міс. 2002р..
Винесені на підставі акту перевірки від 17.02.2003р. №23-5/3158 податкові повідомлення-рішення були предметом розгляду у справі № 5/154-19/33А, під час розгляду якої було встановлено, що між позивачем і агрофірмою «Провесінь» було укладено договір на постачання теплоенергії, води, приймання каналізаційних стоків в період 1994-1995р.р. Ці послуги Позивачу надавались до грудня 1997р. Термін позовної давності по простроченій заборгованості, що виникла в цьому періоді, закінчився у 2000р., що підтверджено висновком судово-бухгалтерської експертизи № 1730 від 30.01.2006р., проведеної під час розгляду справи № 5/154-19/33А.
Вказаний період не був об'єктом перевірки, за наслідками якої складено Акт від 02.02.2005р. №12/26-0/23887224 та виставлено спірні податкові повідомлення-рішення, та не досліджувався відповідачем.
Заборгованість по розрахунках між Позивачем і ВАТ трест «Київміськбуд» також була предметом дослідження цієї попередньої перевірки, оскільки виникла станом не на 01.12.1999р., як зазначено у Акті від 02.02.2005р. № 12/26-0/23887224, та існувала станом на 01.08.1999р., як зазначено у Акті від 17.02.2003р. №23-5/3158, а термін позовної давності вибіг саме в період цієї попередньої перевірки.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія апеляційного суду, правильно визнав безпідставним включення податковим органом в акті перевірки від 02.02.2005р. № 12/26-0/23887224 до складу валового доходу позивача та коригування у сторону зменшення податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 53370,25 грн. кредиторської заборгованості в сумі 320221,54 грн., по якій минув термін позовної давності.
Щодо висновку податкового органу про неправомірне віднесення позивачем до валових витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, судами встановлено наступне.
До складу валових витрат, згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.
На підтвердження факту придбання с товарно-матеріальних цінностей та правомірності віднесення витрат на їх придбання до валових витрат позивачем було надано видаткову накладну № РН-0000002 від 27.02.2004р., накладну на відвантаження №4 від 27.02.2004р., прихідні ордери №44 та №45, податкові накладні №2 та №13, які свідчать про отримання позивачем від підприємств ТОВ «Львівське фондове агентство» та ТОВ «Львівторгресурс» товарно-матеріальні цінності (лічильники, регулятор, рама, сирена СІ) на загальну суму 225759,99 грн. з них ПДВ - 37626,67 грн., а також надані позивачем відомість придбаних виробів пульту МХМВ-250БУ, специфікація зведена подетальна пульту МХМВ-250БУ, звіт про використання придбаних виробів у виробництві за жовтень 2004р., заборні карти за жовтень 2004р., комплектовочна відомість на відпуск товарно-матеріальних цінностей у виробництво у цех, вантажні митні декларації, згідно яких готову продукцію - пульти МХМВ-250БУ, відвантажено покупцю - ВАТ «Машзавод», і 28.10.2004р. та 08.12.2004р. передано під митний контроль, що свідчать про те, що придбані Позивачем лічильники, регулятор, рама, сирена СІ були використані ним у виробничій діяльності, придбання і використання цих товарно-матеріальних цінностей, а також відвантаження готової продукції.
Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 та підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності віднесення позивачем до валових витрат вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей в сумі 188133,32 грн. та до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 37626,67 грн., сплаченої у вартості ціни придбання, а також про відсутність у податкового органу підстав для застосування до ВАТ «Мікроприлад» положень п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якими, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Як вбачається з листів ТОВ «Західенергомонтажбуд» № 15/04 від 21.04.2006р., ТОВ «Укрексімторг»№ 29/07-4-1 від 11.05.2006р., ПП «Енергопартнер» № 25 від 21.04.2006р., останні включили суми ПДВ до податкових зобов'язань по оплаченій ватрості придбаної ВАТ «Мікроприлад» продукції за спірними господарськими операціями, що свідчить про правомірність включення позивачем до податкового кредиту ПДВ в сумі 50759,50 грн.
Порушення позивачем положень ст.7.3, 11, 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий прибуток з громадян», на які податковий орган посилається в акті перевірки №12/26-0/23887224 від 02.02.2005 року, зокрема, щодо не утримання та неперерахування до бюджету прибуткового податку у розмірі 2039,20 грн., такі висновки відповідача не були ним доведені із посиланням на належні та допустимі докази, тому вони правильно визнані судами необґрунтованими.
Такі висновки судів відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються встановленими по справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 11.07.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.
