Постанова № 426161, 11.01.2007, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.07

Справа №АС10/714-06.

Господарський суд Сумської області у складі:

Головуючого судді – Малафеєвої І.В.,

секретаря судового засідання – Логоша О.М.,

розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запчасть» м.Конотоп

до відповідача 1. Конотопської державної податкової інспекції

2. Управління державного казначейства в Сумській області

3. Конотопське відділення Державного казначейства в Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

СУДДЯ МАЛАФЕЄВА І.В.

Представники:

Від позивача Засорін А.І.

Від відповідачів 1. Рибець В.М. (доруч. №76 від 09.01.2007р.)

2. не з'явився

3. не з'явився

Суть спору: позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції від 20.03.2006р. №020032311/0 та зобов’язати відповідача вчинити дії, закріплені чинним податковим законодавством по відшкодуванню податку на додану вартість у сумі 51994 грн.

Перший відповідач проти позовних вимог заперечує, повідомлення-рішення вважає законним та обґрунтованим, а проти другої вимоги позивача заперечує з тих підстав, що позивач звертався до суду з позовом про відшкодування цієї суми, рішенням господарського суду Сумської області від 12.08.2005р. по справі №8/214-05 в позові відмовлено і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2006р. це рішення залишене без змін.

Другий відповідач пояснює, що на даний час відсутні законні підстави для відшкодування з бюджету позивачу зазначеної ним суми.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив наступне :

Спірне рішення прийняте на підставі акту про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Запчасть» з питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за жовтень-листопад 2004 р. №57/23-3/30355337/24 від 03.03.2006р. Перевіркою встановлено порушення вимог п. 1.3, п. 18 ст. 1, п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки, як пояснює відповідач, при проведенні зустрічних перевірок контрагентів позивача по ланцюгу до товаровиробника не доведені факти надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету (зокрема, ПП «Технологія»). З такою позицією погодитися не можна, виходячи із наступного.

Відповідно до змісту підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідач не заперечує факт наявності у позивача податкових накладних за жовтень-листопад 2004 р., виданих ПП «Оптимум» і оформлених згідно з вимогами п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За правилами підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Таким чином, податкова накладна, що видається платником податку – продавцем у відповідності до вимог п. 7.2 ст. 7 є нічим іншим, як документом, що підтверджує факт отримання продавцем товару оплати податку на додану вартість від іншого платника податку – покупця у ціні такого товару.

Отже, спірним рішенням порушується 7.7.3, пункту 7.7. статті 7 Закону (в редакції на час подання декларацій за вказаний період), згідно з яким у разі коли за результатами звітного періоду сума різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Чинне законодавство, у тому числі і Закон України „Про податок на додану вартість", не встановлює для покупця товару обов'язку сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачений продавцем чи іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Факт сплати податку на додану вартість позивачем в ціні товару відповідачем не заперечується (позивачем подано акт звірки розрахунків з ПП «Оптимум» в підтвердження відсутності боргу по оплаті отриманого товару)

Таким чином, вимоги позивача по скасуванню податкового повідомлення-рішення є правомірним, обґрунтованим і підлягають задоволенню.

Що стосується вимог щодо зобов’язання Конотопську МДПІ вчинити дії по відшкодуванню податку на додану вартість в сумі 51994 грн., вони не можуть бути задоволені, оскільки є такими, що набрали законної сили рішення господарського суду Сумської області від 12.08.2005 р. по справі №8/214-05 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2005р. по цій справі . Отже, в цій частині суд закриває провадження у справі згідно п.4 ст. 157 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції від 20.03.2006р. №020032311/0

3. В частині позовних вимог щодо зобов’язання відповідача вчинити дії, закріплені чинним податковим законодавством по відшкодуванню податку на додану вартість у сумі 51994 грн. провадження у справі закрити.

4. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

5. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її складення у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

6. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ І.В.МАЛАФЕЄВА

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складений і підписаний 15.01.2007 р.