Постанова № 42613454, 02.02.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17313/14-а

Провадження № 2-а/161/2/15

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2015 р. м.Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Пахолюка А.М.,

при секретарі - Шандерик В.В.,

з участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Наумчик О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ УПФ у Волинській області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання здійснити перерахунок та виплату пенсії.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що проходив військову службу у військовій частині А2331(далі - в/ч А2331) та на даний час отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби та деяких інших осіб».

Згідно довідки в/ч А2331 №910 від 31.01.2014 року до складу його грошового забезпечення входить 20 % щомісячної грошової винагороди від місячного грошового забезпечення.

У зв?язку з цим він звернувся до ГУ УПФ у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням вказаної винагороди, однак, відповідач своїм листом відмовив позивачу у перерахунку пенсії з цих підстав, посилаючись на відсутність відповідних правових підстав.

Просить суд, визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо відмови у перерахунку з 03.08.2013 року його пенсії з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 20% від місячного грошового забезпечення та зобов?язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 03.08.2013 року з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 20% від місячного грошового забезпечення.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав з підстав, зазначених в заяві. Просив суд, позов задовольнити.

Представник відповідача Наумчик О.О. в судовому засіданні позов не визнала, з підстав, зазначених в письмових запереченнях проти позову. Просила суд в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу на посаді заступника начальника військової частини А2331 (далі - в/ч А2331) та перебуває на обліку у ГУ УПФ у Волинській області як отримувач пенсії згідно вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач звернувся до ГУ УПФ у Волинській області із заявою про проведення перерахунку пенсії із включенням 20 % щомісячної грошової винагороди, що вказана у довідці в/ч А2331 №910 від 31.01.2014 року (а.с.9).

Відповідач листом від 09.09.2014 року відмовив позивачу у перерахунку пенсії з цих підстав (а.с.10).

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції з врахуванням рішення Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008; далі - Закон № 2262-ХІІ), пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за вказаним Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, установлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсії і провадиться в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, то зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

У постанові Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова КМУ № 889) встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):, мають право на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди з 01.04.2013 року в розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення. Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 (далі - Інструкція; у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) виплата винагороди здійснюється в таких розмірах на місяць: військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту) - з 01 квітня 2013 року у розмірі до 20 відсотків місячного грошового забезпечення.

За пунктом 5 Інструкції така винагорода виплачується на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Враховуючи наведене, суд вважає, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена наказом № 595, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника), її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може бути підставою для перерахунку пенсії військовослужбовцям згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 2262-XII.

Зазначені висновки щодо подібних правовідносин викладені у постановах Верховного Суду України у справі №21-234а14 від 15.07.2014 року, у справі №21-473а14 від 04.11.2014 року, що згідно вимог ст. 244-2 КАС України є обов?язковими при застосуванні судами норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Таким чином, на думку суду, відповідач у зв?язку із відсутністю правових підстав правомірно відмовив позивачу у врахуванні вищевказаної надбавки та перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 159, 160, 163, 167 КАС України, на підставі ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 9 Закону України Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання здійснити перерахунок та виплату пенсії - в і д м о в и т и.

Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк