Рішення № 42613255, 03.02.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р.Справа № 922/5895/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м.Харків до Приватного акціонерного товариства "Інститут "Укроргверстатінпром", м.Харків про стягнення 102277,60 гривень за участю представників:

позивача - Корж А.О. (довіреність №03/3421 від 30 грудня 2014 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2014 року позивач, публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з приватного акціонерного товариства "Інститут "Укроргверстатінпром" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 102277,60 гривень, у тому числі, 75626,69 гривень суми основної заборгованості, 12199,11 гривень суми нарахованої пені, 1746,52 гривень суми 3% річних, 12705,28 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору №2013/ТП-ПР-339 на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладеного між сторонами 26 грудня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 грудня 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20 січня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 січня 2015 року було відкладено розгляд справи на 03 лютого 2015 року.

03 лютого 2015 року представник позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№4138) витребувані судом документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Також, 03 лютого 2015 року представник позивача надав через канцелярію суду заяву (вх.№4137) про зменшення розміру позовних вимог, в якій зменшив розмір штрафних санкцій, у зв'язку з чим, просив суд стягнути з відповідача 97932,71 гривень, у тому числі, 75626,69 гривень суми основної заборгованості, 7879,08 гривень суми нарахованої пені, 1721,66 гривень суми 3% річних та 12705,28 гривень суми інфляційних втрат. Судом було досліджено відповідну заяву та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав надану заяву про зменшення розміру заявлених позовних вимог та просив суд прийняти її до розгляду.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, перевіривши повноваження представника позивача на підписання даної заяви, встановивши, що відповідні дії позивача не порушують права і охоронювані законом інтереси сторін, дійшов висновку про прийняття її до розгляду, та продовжує розгляд справи з урахуванням прийнятої заяви.

Представник позивача у судовому засіданні 03 лютого 2015 року підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 03 лютого 2015 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, без участі представника відповідача, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

26 грудня 2013 року між публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз" (позивачем) та приватним акціонерним товариством "Інститут "Укроргверстатінпром" (відповідачем) було укладено договір №2013/ТП-ПР-339 на постачання природного газу за регульованим тарифом. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору, постачальник (позивач) зобов'язався здійснювати постачання природного газу в обсягах і в порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача (відповідача), а споживач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати вартість газу у встановлених договором розмірах.

Згідно із п.3.5 договору, на підставі результатів вимірювання обсягу газу вузлами обліку сторонами складаються щомісяця акти приймання - передачі газу.

Додатковими угодами від 25 грудня 2013 року та від 31 грудня 2013 року до основного договору сторонами було погоджено обсяги постачання та ціну за 1000,00 куб.м. природного газу, яка склала 4218,67 гривень разом із 20% ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, за період січень - лютий 2014 року, позивачем було поставлено на адресу відповідача природний газ загальною вартістю 122151,65 гривень, що підтверджується підписаними з обох сторін та скріпленими печатками підприємств актом прийому - передачі природного газу №ХРГ00003723 від 28 лютого 2014 року (а.с.16) та актом прийому - передачі природного газу №ХРГ00000301 від 31 січня 2014 року (а.с.17).

У відповідності до п.4.5 договору, розрахунковий період становить 1 місяць - з контрактної години першого дня місяця до контрактної години першого дня наступного місяця включно.

Згідно із п.4.6 договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно із додатком 2. Авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику за 5 календарних днів до початку місяця поставки газу (п.4.6.1 договору).

Однак, відповідач, частково розрахувався із позивачем на суму 46524,96 гривень.

Споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором (п.5.3.3 договору).

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором повністю не виконав, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 75626,69 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази повного погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 75626,69 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 7879,08 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Відповідно до п.6.2.2 спірного договору, у разі порушення споживачем строків оплати, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач нарахував суму пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому нарахована сума підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 12705,28 гривень суми інфляційних втрат та 1721,66 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому нараховані суми підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, ст.129 Конституції України, ст.ст.530, 546, 548, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 232 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Інститут "Укроргверстатінпром" (61010, м.Харків, Червоношкільна набережна, 16, код ЄДРПОУ 00224900, р/р №2600320119335 в АТ «Регіон Банк», МФО 35125) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (61004, м.Харків, вул. Жовтневої Революції, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552, п/р №260313032986 у філії ХОУ АТ «Ощадбанк», МФО 351823) 75626,69 гривень основної заборгованості, 7879,08 гривень пені, 1721,66 гривень суми 3% річних, 12705,28 гривень інфляційних втрат та 2045,55 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09 лютого 2015 року.

Суддя К.В. Аріт