Рішення № 42613251, 02.02.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2015 р.Справа № 922/5684/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Семенов О.Є.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ПромСервісГруп", м. Запоріжжя до Публічне акціонерне товариство Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 327 561,44 грн. за участю представників:

позивача - Сєрікова М.С., за дов. № 12/01 від 12.01.2015 року

відповідача - Шевченко К.І., за дов. від 14.01.2015 року

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПромСервісГруп", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", про стягнення коштів у розмірі 327 561,44 грн. з яких: 299 586,36 грн. сума боргу з урахуванням індексу інфляції, 5 478,74 грн. 3% річних, 22 496,34 грн. пені, також просить суд покласти на відповідача судові витрати у розмірі 6 551,23 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 14 від 03 грудня 2013 року щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 грудня 2014 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/5684/14 та призначено її до розгляду на 21 січня 2015 року.

21 січня 2015 року ухвалою господарського суду Харківської області відкладено розгляд даної справи на 02 лютого 2015 року.

30 січня 2015 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 3504 від 30 січня 2015 року) про долучення до матеріалів справи: відзив на позовну заяву, довідку № 206 від 29 січня 2015 року; копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача; бухгалтерську довідку від 29 січня 2015 року, даний пакет документів судом долучено до матеріалів справи.

В судове засідання 02 лютого 2015 року представники сторін з'явились. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд супровідним листом долучити до матеріалів справи розрахунок 3% річних, інфляційних витрат та пені, дані документи судом долучено до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду за вх. № 3785 від 02 лютого 2015 року. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 02 лютого 2015 року учасники судового процесу не виявили наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПромСервісГруп" (постачальни) та Публічним акціонерним товариство "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (покупець) було укладено договір № 14.

Відповідно до п. п. 1.1,1.2 договору, постачальник зобов'язується передати у встановлені даним договором строки покупцю продукцію та/чи товар (далі товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього узгоджену суму. Кількість, ціна та асортимент товару встановлюється специфікаціями, які являються складовими та невід'ємними частинами даного договору.

"Узгодженою партією товару" по даному договору являється кількість і асортимент товару, вказаного в конкретних специфікаціях. Базові умови поставки узгодженої партії товару -DDP у відповідності з правилами "ИНКОТЕРМС - 2000г.", якщо інше не погоджено в специфікаціях до договору. Місце пункту призначення, конкретні умови та строки поставки по кожній партії товару вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору, які являються невід'ємною його частиною. У випадках коли сторонами в специфікаціях погоджено інші умови поставки, взаємовідношення сторін буде регулюватися положеннями, затвердженими в правилах "ИНКОТЕРМС - 2000г.", з врахуванням погоджених сторонами помарок та умов поставок у відповідних специфікаціях. Постачальник зобов'язується повідомити покупця про готовність до відвантаження товару за два дні до відвантаження. Постачальник зобов'язується разом з відвантаженням товару надати покупцю (його представнику) наступні документи: рахунок-фактури на товар; сертифікати (підтвердження) якості; накладні на товар; сертифікати відповідності (якщо товар підлягає обов'язковій сертифікації); технічний паспорт на виріб; копії ж/д квитанції або відповідні товаро супровідні документи. Постачальник зобов'язан надати покупцю в день виникнення податкових зобов'язань по ПДВ замовленим листом або під підпис в отриманні податкової накладної оформленої у відповідності з вимогами ст. 201 Податкового кодексу України, на всю суму виникнених у постачальника податкових зобов'язань. Положення даного пункту являються вимогами надати податкову накладну в розумінні п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Зобов'язання поставки вважаються виконаними з моменту приймання партії товару та наданні всіх належним чином оформлених документів згідно п. 3.3 договору (п. п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 договору).

Згідно п. п. 4.1, 4.2, 4.3 договору, ціна товару за одиницю та по позиціям вказана в специфікаціях до договору. Загальна сума даного договору встановлюється загальною сумою всіх специфікацій, які являються складовими та невід'ємними частинами даного договору. Розрахунок по даному договору здійснюється в національній валюті України шляхом перерахунку грошових коштів на поточних рахунок постачальника. Порядок оплати: на протязі 60 календарних днів з дати поставки конкретно погодженій в специфікації партії товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2014 року. а в частині виконання зобов'язань - до повного та належного виконання цих зобов'язань (п. 8.2 договору).

До договору між сторонами складено та підписано специфікації №№ 1, 2, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно з наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 13 від 12 грудня 2013 року; № 14 від 12 грудня 2013 року; № 15 від 12 грудня 2013 року; № 16 від 16 грудня 2013 року (арк. спр. 22, 24, 26, 28) позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 249 655,30 грн. Однак в порушення умов спірного договору, а саме п. 4.3 договору, відповідач не сплатив вартість отриманого товару.

Відповідач у своєму відзиві посилаючись на те, що на даний час відповідач перебуває в скрутному фінансовому становищі, але механізм створення заборгованості не носить навмисного характеру, а став можливим внаслідок недостатнім фінансуванням вугільних підприємств та нестабільністю в сфері економіки України, просить суд в задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості та штрафних санкцій відмовити в повному обсязі. Водночас щодо нарахування штрафних санкцій просить суд застосувати п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги те, що відповідачем в порушення умов договору № 14 від 03 грудня 2013 року, не сплачено вартість отриманого товару, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за отриманий товар у розмірі 249 655,30 грн. З огляду на наведене позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар у розмірі 249 655,30 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 22 496,34 грн. пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що умовами договору № 14 від 03 грудня 2013 року укладеного між позивачем та відповідачем не передбачено можливість стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну оплату вартості отриманого покупцем товару, в зв'язку з чим, беручи до уваги приписи статті 547 ЦК України, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 22 496,34 грн.

Крім того, з посиланням на статтю 625 ЦК України, позивачем пред'явлено до стягнення 49 931,06 грн. інфляційних втрат та 5 478,74 грн. 3 % річних.

Розглянувши позовні вимоги позивача в частині інфляційних та річних, перевіривши їх розрахунки та періоди нарахування, суд визнав позовні вимоги в цій частині підлягаючими частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

В пунктах 3.1, 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з метою однакового та правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, Вищій господарський суд України визначив, що: інфляційні нарахування на суму бору, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційні процесів за весь час прострочення в їх сплаті; сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так cамо як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних за розрахунком визначено вірно згідно діючого законодавства, однак розмір інфляційних втрат заявлений до стягнення позивачем перевищує розмір інфляційних втрат при вірному нарахуванні за період з 17 лютого 2014 року по 10 листопада 2014 року, а тому задоволенню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 44 937,95 грн. та 5 478,74 грн. 3% річних. В решті позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 993,11 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 6 001,44 грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525, 546, 548, 610, 611, 625, 627, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (61001, місто Харків, вулиця Світло Шахтаря, будинок 4/6, код ЄДРПОУ 00165712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПромСервісГруп" (69068, місто Запоріжжя, вулиця Червона, будинок 26, код ЄДРПОУ 38839589) заборгованість за договором № 14 від 03 грудня 2013 року у розмірі 249 655,30 грн., 44 937,95 грн. інфляційних втрат, 5 478,74 грн. 3 % річних та 6 001,44 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 09.02.2015 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/5684/14