Ухвала суду № 42613157, 03.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3508/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Корнієнка В.П.,

представника відповідача - Труби А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» до Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

СТОВ «Надія» звернулося у суд із позовом до Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, правонаступником якої є Бахмацька об'єднана державна податкова інспекція Державної фіскальної служби у Чернігівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.08.2014 №0000632200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на необґрунтованість встановлених відповідачем порушень податкового законодавства під час перевірки позивача по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Регіонспецбуд».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 31.03.2014 при придбанні товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Регіонспецбуд», за підсумками якої складено акт від 06.08.2014 №543/22/24842666 та виявлено порушення п. 198.6 ст. 198, п. 203.2 ст. 203, п. 209.2 ст. 209 ПК України та п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11, що призвело до заниження на загальну суму 397167,00 грн, а саме: за січень 2014 року на суму 166667,00 грн, за лютий 2014 року на суму 55000,00 грн, за березень 2014 року на суму 175500,00 грн податку на додану вартість по скорочених податкових деклараціях, за якими сума податку на додану вартість поставлених підприємством сільськогосподарських товарів (послуг) не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів.

У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.2014 №0000632200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 595750,50 грн, з них 397167,00 грн - за основним платежем, 198583,50 грн - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу, а також із результатами їх адміністративного оскарження, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ, визначеного у податкових накладних, виписаних контрагентом ТОВ «Регіонспецбуд». Такий висновок відповідача ґрунтується на матеріалах податкової перевірки контрагента позивача, результати якої відображені в акті №1691/26-53-22-01-21/37847740 від 11.07.2014 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Регіонспецбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна фірма «Строй-Ка» за період з 01.01.14 по 31.01.14 та TOB «ТЕНЗА ЛІГА» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014». Згідно цього акту виявлено, що ТОВ «Регіонспецбуд» уклав договори підряду з контрагентами, які не знаходяться за юридичною адресою. Виходячи з чого відповідач дійшов висновку, що взаємодія ТОВ «Регіонспецбуд» з ТОВ «Будівельна фірма «Строй-Ка» та ТОВ «ТЕНЗА ЛІГА» здійснювалась поза межами правового поля і без мети досягнення економічних, соціальних результатів та одержання прибутку, що, на переконання контролюючого органу, у свою чергу, свідчить про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Регіонспецбуд».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що 08.01.2014 між СТОВ «Надія», як замовником, та ТОВ «Регіонспецбуд», як генпідрядником, було укладено договір підряду в капітальному будівництві № 08-01/14, за умовами якого генпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати за завданням замовника будівельно-монтажні роботи по об'єкту «Будівництво СНФ» за місцем знаходження відокремленого підрозділу замовника - філії «Батьківщина» СТОВ «Надія» (Чернігівська область, Бахмацький район, с Стрільники, вул. Гагаріна, 10). До вказаного договору укладено додаткові угоди № 1 від 08.01.2014 року, № 2 від 02.06.2014 року.

Про виконання умов указаного договору свідчать складені між сторонами договірна ціна на будівництво першого пускового комплексу на об'єкті МТФ №2, що здійснюється в 2014 році, акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2014 року (форма КБ-2в), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2014 року (форма КБ-3а), договірна ціна на будівництво - ремонт сараю №7 на МТФ №2 на об'єкті «Будівництво СНФ» за місцем знаходження відокремленого підрозділу замовника - філії «Батьківщина» СТОВ «Надія» (Чернігівська область, Бахмацький район, с Стрільники, вул. Гагаріна, 10), що здійснюється в 2014 році, акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2014 року (форма КБ-2в), довідка про вартість будівельних робіт та витрати за червень 2014 року (форма КБ-3а), підсумкові відомості ресурсів та наказ про призначення відповідальної особи за будівництво.

Як було встановлено відповідачем в ході перевірки позивача, ТОВ «Регіонспецбуд» виписало позивачу податкові накладні на суми поставлених послуг, з урахуванням ПДВ.

Також, в ході перевірки з'ясовано, що розрахунки між сторонами договору здійснювалися в безготівковій формі.

Окрім того, судом встановлено, що між СТОВ «Надія», як замовником та ТОВ «Регіонспецбуд», як генпідрядником, укладено договір підряду в капітальному будівництві №080114-01 від 08 січня 2014 року, згідно якого генпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати за завданням замовника будівельно-монтажні роботи по об'єкту «Будівництво СНФ» на об'єкті МТФ №1 в м. Бахмач за місцем знаходження відокремленого підрозділу замовника - філії «Бахмацька» СТОВ «Надія» (м. Бахмач, вул. Богунцева, 1 Чернігівська область). До вказаного договору укладено додаткові угоди №1 від 08.01.2014 року, № 2 від 11.03.2014 року, № 1/1 від 08.01.2014 року.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано договірні ціни на будівництво «Будівництво СНФ» на об'єкті МТФ №1 в м. Бахмач, що здійснюється в 2014 році, акт приймання виконаних будівельних робіт за січень, травень та липень 2014 року (форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень, травень та липень 2014 року (форми КБ-3), підсумкові відомості ресурсів, наказ про призначення відповідальної особи за будівництво.

Як було встановлено відповідачем в ході перевірки позивача, ТОВ «Регіонспецбуд» виписало позивачу податкові накладні на суми поставлених послуг, з урахуванням ПДВ.

Перерахування коштів позивачем в рахунок оплати виконаних будівельних робіт підтверджено платіжними дорученнями, про що зазначено в акті перевірки.

Таким чином, як до податкової перевірки, так і суду позивачем надано первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання послуг у вищезазначеного контрагента.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані документи чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів. Також, відповідність виписаних контрагентом позивачу податкових накладних вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 ПК України стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, відповідачем не заперечується.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні названим контрагентом, колегія суддів приходить до наступного.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 названого Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 цього Кодексу встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, судова колегія зазначає, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Враховуючи положення Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні», а також приведені норми податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків

При цьому, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що це підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період виконання спірних правочинів.

Також, відповідачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ «Регіонспецбуд» умов для здійснення господарської діяльності, зокрема, трудових ресурсів, в т.ч. неможливості залучення до надання спірних послуг третіх осіб.

Натомість, висновки відповідача про відсутність здійснення реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Регіонспецбуд» ґрунтуються на викладеному в акті документальної позапланової невиїзної перевірки цього підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна фірма «Строй-Ка» та TOB «ТЕНЗА ЛІГА», в якому зазначено про відсутність останніх за місцезнаходженням. У зв'язку із чим, на основі аналізу їх податкової звітності податковий орган припускає, що договори підряду, укладені ТОВ «Регіонспецбуд» з ТОВ «Будівельна фірма «Строй-Ка» та TOB «ТЕНЗА ЛІГА», не створювали жодних юридичних наслідків, а роботи за такими фактично не велись, що свідчить про те, що це нікчемні правочини.

Обговорюючи такі доводи, судова колегія погоджується із їх оцінкою, наданою судом першої інстанції. Так, висновки відповідача про відсутність реального виконання будівельних робіт, які були предметом договорів, укладених позивачем з ТОВ «Регіонспецбуд», є безпідставними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінюватися повинні відносини, які склались безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Висновок же податкового органу зроблено без надання оцінки первинним документам, які складались безпосередньо між позивачем та його контрагентом. Окрім того, з акту перевірки контрагента позивача вбачається, що ним сформовано показники податкової звітності за результатами взаємовідносин зі СТОВ «Надія», тобто відображено господарські операції в податковому та бухгалтерському обліку.

Колегія суддів також зазначає, що одним із принципів адміністративного судочинства є верховенство права, який застосовується з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ч. 2 ст. 8 КАС України).

Так, у рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У рішення цього ж суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у разі якщо немає доказів залучення платника податку до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням податкової вигоди, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про незаконну діяльність його постачальників. Інакше, порушується справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У ході розгляду даної справи відповідачем не було надано суду належних доказів нікчемності правочинів, укладених між СТОВ «Надія» та ТОВ «Регіонспецбуд», тобто, доказів того, що правочини, які мали місце у цих відносинах були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, якими можуть бути виключно вироки суду стосовно посадових осіб, які брали в них участь, у яких встановлено відповідні обставини.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про належне підтвердження матеріалами справи реального здійснення спірних господарських операцій.

Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість із застосуванням штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Зважаючи на наведене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 09 лютого 2015 року)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М