Постанова № 42613127, 04.02.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Справа № 2а/0370/247/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю представника позивача Губар Н.В.,

представника відповідача Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська кузня" до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельська кузня" звернулось з адміністративним позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000022300 та №0000012300 від 17.01.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями №0000022300 та №0000012300 від 17.01.2012 року позивачу донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 118592,00 грн. в тому числі за основним платежем 94874,00 грн. та за штрафними санкціями - 23718,00 грн., а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 902897,00 грн. і визначено штрафну санкцію у розмірі 225724,00 грн. Податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки №1607/23-37029135 від 29.12.2012 року. За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок, що договір купівлі-продажу КП-Д-КК-1/08-11 від 25.08.2011 року, укладений ТОВ "Ковельська кузня" з ТОВ "Декуріон" не спрямований на реальне настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, а саме, що на порушення статтей 198, 201 Податкового кодексу України та частини 1, 3, 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільному кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, позивачем за жовтень 2011 року завищено суму податковою кредиту на суму 1000000,00 грн., від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 902897,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 94874,00 грн.

Позивач не погоджується з такими висновками, оскільки, відповідно до положень Цивільному кодексу України, договір купівлі-продажу КП-Д-КК-1/08-11 від 25.08.2011 року є оспорюваним та не визнавався в судовому порядку недійсним, а податкові органи не наділені правом визнання правочинів нікчемними, Ковельською МДПІ під час перевірки проігноровано наявність додаткових угод до цього договору, якими змінено строки передання оплати, порядок розрахунків та редакцію пункту 1.2 договору, відповідно до якої предметом купівлі-продажу є товар, який згідно з ч.1 ст. 656 Цивільного кодексу України буде придбаний у власність у майбутньому. Позивач вказує на те, що податкову накладну №5 від 16.09.2011 року від ТОВ "Декуріон" позивачем було одержано 03.10.2011 року за актом приймання передачі до спливу 20-денного строку на її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому позивач вважає, що ТОВ "Декуріон" не було порушено порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі даної податкової накладної. Позивач вважає, що у податкових повідомленнях-рішеннях штрафні санкції нараховані незаконно та не додано їх розрахунки до податкових повідомлень-рішень. Позивач покликається на рішення господарського суду Харківської області від 30.10.2012 року у справі 5012/4480/12 за позовом ТОВ "Клесівські граніти" до ТОВ "Декуріон" про визнання недійсним договору поставки обладнання №КП-КЛ-Д-1 від 24.06.2011 року, яке учасниками процесу не оскаржувалося та набрало законної сили. Вказаним рішенням в позові відмовлено повністю, при цьому судом установлено, що договір поставки обладнання № КП-КЛ-Д-1 від 24.06.2011 року не суперечить вимогам ст. ст. 92, 203, 215 ЦК України, виконаний в повному обсязі сторонами та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З врахуванням викладеного, позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000022300 та №0000012300 від 17.01.2012 року.

В запереченні на адміністративний позов Ковельська МДПІ вказує на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Декуріон" уклало договір купівлі-продажу №КП-Д-КК-1/08-11 від 25.08.2011 року з позивачем. Предметом договору є передача у власність пресів в асортименті на загальну суму 12994200 грн. в кількості 3 штук у відповідності із специфікацією, яка додається до даного договору. Оплата вартості товару проводиться шляхом перерахування коштів на рахунок продавця у банку. Покупець здійснює 100% передоплату всієї вартості товару. Вище зазначений договір купівлі-продажу дійсний з дати підписання до повного виконання сторонами обов'язків по даному договору. Продавець бере на себе обов'язок в термін до 31.03.2012 року передати покупцю товар.

На підставі цього договору позивачем було здійснено передоплату за прес в сумі 6000000,00 грн., в тому числі ПДВ 1000000,00 грн., на що виписана податкова накладна №5 від 16.09.2011 року. Позивачем дана податкова накладна відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень 2011 року із зазначенням дати отримання 03.10.2011 року, та відображена в складі податкового кредиту за жовтень 2011 року.

В ході перевірки встановлено, що вказані товари перебувають в виробничому корпусі №2, який є власністю позивача. Згідно пояснення директора ТзОВ "Ковельська кузня" Дорошенка С.В. преси, що є предметом даного договору, не демонтувалися та не транспортувалися, а знаходяться на території ПАТ "Ковельсільмаш".

Одночасно, вказані преси ТзОВ "Ковельська кузня" передає в оренду ТзОВ "Ковальсько-пресове підприємство" згідно договору оренди майна від 01.07.2011 року № 1, згідно з яким майно передається в тимчасове платне володіння і користування терміном по 31.12.2013 року по акту приймання-передачі № 2, а саме: прес К 04.015.848. ус 6300 тн. в кількості 1 шт. по ціні 3000000 грн., прес К 8548 ус. 6300 тн. в кількості 1 шт. по ціні 3000000 гри.; прес К 8548 ус. 6300 тн. в кількості 1 шт. по ціні 3000000 грн.

Сума орендної плати в місяць становить по вказаному обладнанню складає 64735 грн. з ПДВ.

В ході перевірки встановлено, що преси відповідного асортименту, які надаються ТзОВ "Ковельська кузня" в оренду ТзОВ "Ковельсько-пресове підприємство" є власністю ТзОВ "Клесівські граніти".

Так, згідно договору оренди майна №ДГ-00000003 від 01.07.2011 року ТзОВ "Ковельська кузня" орендує у ТзОВ "Клесівські граніти", майно, яке розміщене за адресою - Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська,1 та знаходиться на балансі орендодавця - ТзОВ "Клесівські граніти".

Все вищевикладене свідчить про відсутність реальної можливості поставки ТзОВ "Декуріон" товарів, а саме вищевказаних пресів відповідного асортименту, в адресу ТзОВ "Ковельська кузня" згідно договору купівлі продажу № КП-Д-КК-1/08-11 від 25.08.2011 року.

На момент укладення даного договору ТзОВ "Декуріон" як продавець пунктом 1.2 вказаного договору підтверджує, що товар, який продається, належить ТзОВ "Декуріон" на праві власності та не утримується третіми особами, що не відповідає дійсності, та про що було відомо ТзОВ "Ковельська кузня" під час підписання договору.

Отже, договір купівлі-продажу № КП-Д-КК-1/08-11 від 25.08.2011 року укладений ТзОВ "Ковельська кузня" із ТзОВ "Декуріон" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

З огляду на викладене відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав викладених у позовній заяві, при цьому пояснила, що преси які є предметом даного договору, не демонтувалися та не транспортувалися, а знаходяться за адресою - Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська,1, просила адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні, пояснив, що податковий орган дійшов висновку про відсутність реального характеру господарських операцій між ТзОВ ,,Декуріон" та ТзОВ ,,Ковельська кузня" щодо придбання пресів у кількості 3 шт. на підставі договору купівлі-продажу №КП-Д-КК-1/08-11 від 25.08.2011 року та просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Ковельська кузня" з питань достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2011 року Ковельська МДПІ Волинської області 17 січня 2012 року прийняла податкові повідомлення-рішення: за №0000012300, яким позивачу донарахувала суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 118592,00 грн., в тому числі 94874,00 грн. основного платежу та 23718,00 грн. штрафних санкцій; та №0000022300, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 902897,00 грн. і визначено штрафну санкцію в сумі 225724,00 грн. .

В акті перевірки зафіксовано, що ТзОВ ,,Ковельська кузня" уклало договір купівлі-продажу №КП-Д-КК-1/08-11 від 25.08.2011 року з товариством з обмеженою відповідальністю ,,Декуріон". Відповідно до договору ТзОВ ,,Декуріон" зобов'язалось передати у власність ТзОВ ,,Ковельська кузня" товар згідно специфікації, а саме: прес К 04.015.848. ус. 6300 тн. в кількості 1 шт. по ціні 3290000 грн.; прес К 8548 ус. 6300 тн. в кількості 1 шт. по ціні 3400000 грн.; прес К 8548 ус. 6300 тн. в кількості 1 шт. по ціні 3400000 грн. Оплата вартості товару проводиться шляхом перерахування коштів на рахунок продавця у банку. Покупець здійснює 100% передоплату всієї вартості товару. Вище зазначений договір купівлі-продажу дійсний з дати підписання до повного виконання сторонами обов'язків по даному договору. Продавець бере на себе обов'язок в термін до 31.03.2012 року передати покупцю товар.

На виконання умов договору підприємство позивача здійснило передоплату за преси в сумі 6000000,00 грн., в тому числі ПДВ 1000000,00 грн., на що ТзОВ ,,Декуріон" виписало податкову накладну №5 від 16.09.2011 року. Позивач дану податкову накладну відобразив в реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень 2011 року із зазначенням дати отримання 03.10.2011 року, а сума сплаченого податку на додану вартість в розмірі 1000000,00 грн. відніс до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року, внаслідок чого збільшив від'ємне значення податку на додану вартість на суму 902897,00 грн..

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3).

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до статті 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Тому наявність у позивача податкових накладних, виданих ТОВ ,,Декуріон" як виключно єдиної законодавчо визначеної підстави для підтвердження податкового кредиту за жовтень 2011 року, чим обґрунтовує свої вимоги позивач, є достатніми, але не вичерпними підставами для віднесення до складу податкового кредиту сум, сплаченого в ціні товару податку на додану вартість.

Так, податковий орган під час перевірки встановив, що згідно договору оренди майна №ДГ-00000003 від 01.07.2011 року ТзОВ ,,Ковельська кузня" орендує у ТзОВ ,,Клесівські граніти", майно, а саме: прес К 04.015.848. ус. 6300 тн. в кількості 1 шт., прес К 8548 ус. 6300 тн. в кількості 1 шт., прес К 8548 ус. 6300 тн. в кількості 1 шт.Місце розташування товару - вул. Варшавська,1, м. Ковель Волинської області (а.с.39-41).

Цього ж дня - 01.07.2011 року товариство "Ковельська кузня" уклало договір оренди № 1 із ТзОВ "Ковальсько-пресове підприємство", відповідно до якого позивач передав преси у кількості 3 шт. (К 04.015.848. ус. 6300 тн.., К 8548 ус. 6300 тн., К 8548 ус. 6300 тн.), місце розташування товару - вул. Варшавська,1, м. Ковель Волинської області. (а.с. 36-38).

30.10.2011 року та 31.10.2011 року відповідно вищезазначені договори оренди було припинено, про що складено акти приймання майна.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди (яка не була надано позивачем податковому органу під час проведення перевірки) до договору купівлі-продажу №КП-Д-КК-1/08-11 від 25 серпня 2011 року продавець зобов'язується передати покупцю Прес К 8545 ус.6300 тн. в термін не пізніше 31 жовтня 2011 року (а.с.11).

Згідно даних бухгалтерського обліку ТзОВ ,,Ковельська кузня" 28.10.2011 року на виконання договору купівлі-продажу продажу №КП-Д-КК-1/08-11 від 25 серпня 2011 року за вищевказані преси відповідного асортименту було перераховано ТзОВ "Декуріон" 7000000 грн. У зв'язку з неможливістю постачання такого пресу в строк до 31.10.2011 року ТзОВ "Декуріон" вказані кошти 31.10.2011 року повернуті на розрахунковий рахунок ТзОВ ,,Ковельська кузня". (а.с.20, 85).

Отже, ТзОВ "Декуріон" не було виконано зобов'язання щодо передачі позивачу Пресу К 8545 ус.6300 тн. в термін не пізніше 31 жовтня 2011 року, хоча ТзОВ "Декуріон" в свою чергу набув право власності на вказані вище преси 31.10.2011 року на підставі договору з ТОВ "Клесівські граніти". (а.с.85, 91-93).

На підставі договору поставки обладнання від 24.06.2011 рок №КП-КЛ-Д-1, укладеного ТОВ "Декуріон" з ТОВ "Клесівські граніти", товариство "Клесівські граніти" поставило товариству "Декуріон" преси у кількості 3 шт. (К 04.015.848. ус. 6300 тн.., К 8548 ус. 6300 тн., К 8548 ус. 6300 тн.). 31.10.2011 року сторонами договору підписано акт прийому-передачі товару.

01.11.2011 року між позивачем та ТзОВ "Декуріон" було укладено договір оренди № А-Д-КК-001/11-11 майна - пресів у кількості 3 шт. (К 04.015.848. ус. 6300 тн.., К 8548 ус. 6300 тн., К 8548 ус. 6300 тн.) (а.с.86).

Тобто позивач 01.11.2011 року взяв в оренду майно (преси), угоду про придбання якого раніше (25.08.2011 року) було укладено з ТзОВ "Декуріон".

Відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі №9104/147809/12 суд встановив, що за договором поставки від 29.08.2011 року № КП-Фл-Д-1/08-11, укладеного ТОВ "Декуріон" з ТОВ "Флавія", останнє зобов'язувалось поставити товар - преси ковальські у кількості 3 шт. (К 04.015.848. ус. 6300 тн.., К 8548 ус. 6300 тн., К 8548 ус. 6300 тн.). При цьому в акті перевірки від 13.03.2012 року № 9/23-37029135 зазначено, що ТОВ "Декуріон" та ТОВ "Флавія" знаходяться за однією адресою: вул. Університетська,1, м. Харків (а.с.150-151).

З наведеного слідує, що 29.08.2011 року товариство "Декуріон" уклало з товариством "Флавія" договір поставки товару, який 24.06.2011 року був придбаний у товариства "Клесівські граніти".

В той же час на підставі договору оренди від 01.07.2011 року №1 позивач орендував у ТОВ "Клесівські граніти" майно, яке у цього ж підприємства було придбане раніше - 24.06.2011 року.

Також в поясненні від 10.10.2011 року директора ТзОВ "Ковельська кузня" Дорошенка С. В., зазначено, що преси, які є предметом усіх вищевказаних договорів, не демонтувалися і не транспортувалися і знаходяться на території ПАТ "Ковельсільмаш" (вул. Варшавська,1, м. Ковель) (а.с.55).

Про те, що преси, які є предметом усіх вищевказаних договорів, не демонтувалися і не транспортувалися і знаходяться на території ПАТ "Ковельсільмаш" (вул. Варшавська,1, м. Ковель) і в даний час, підтвердили сторони в судовому засіданні.

Крім того, суд визнає необхідним зазначити, що перераховані багатоходові операції по оренді, суборенді, купівлі-продажу, перепродажу одного і того ж майна протягом незначного періоду, яке знаходилося на території ПАТ "Ковельсільмаш" та не демонтувалося (вул. Варшавська,1, м. Ковель), свідчить про намагання отримати податкову вигоду виключно за рахунок документування цих операцій без мети реального використання обладнання у господарській діяльності.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність реального характеру господарських операцій між ТзОВ ,,Декуріон" та ТзОВ ,,Ковельська кузня" щодо придбання пресів у кількості 3 шт. на підставі договору купівлі-продажу №КП-Д-КК-1/08-11 від 25.08.2011 року, а тому визнає правомірними податкові оскаржені повідомлення-рішення, яким визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено від'ємне значення податку на додану вартість по вказаних господарських операціях.

При цьому суд не бере до уваги рішення господарського суду Харківської області від 30.10.2012 року у справі 5012/4480/12 за позовом ТОВ ,,Клесівські граніти" до ТОВ ,,Декуріон" про визнання недійсним договору поставки обладнання №КП-КЛ-Д-1 від 24.06.2011 року, яке учасниками процесу не оскаржувалося та набрало законної сили, оскільки зазначене рішення не може свідчити про реальність господарських операцій між ТзОВ ,,Декуріон" та ТзОВ ,,Ковельська кузня" щодо придбання пресів у кількості 3 шт. на підставі договору купівлі-продажу №КП-Д-КК-1/08-11 від 25.08.2011 року.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська кузня" до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити .

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої виготовлено 09 лютого 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий В.Д. Ковальчук