Ухвала суду № 42612813, 29.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року Справа № 3237/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2011 року у справі за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові до Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібзавод №1» про стягнення суми податкового зобов'язання,

в с т а н о в и в:

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові 04.01.2011 року звернулася в суд з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібзавод №1», в якому просила стягнути суму податкового зобов'язання в розмірі 1 861 696,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами». Так, рішення про застосування непрямих методів (звичайних цін) приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 п.4.3 ст.4. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що постановою Господарського суду Львівської області від 24.11.2005р. у справі №5/617-28/106 за позовом ДПІ у м. Львові до ВАТ «Львівський хлібзавод №1» про визнання суми податкового зобов'язання, визначеного непрямим методом в розмірі 1861696 грн. позов задоволено та визнано правомірною суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1861696 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2007р. постанову Господарського суду Львівської області від 24.11.2005р. у справі №5/617-28/106 скасовано та в задоволенні позову ДПІ у м. Львові до ВАТ «Львівський хлібзавод №1» про визнання суми податкового зобов'язання, визначеного непрямим методом в розмірі 1861696 грн. відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2010р. постанову Господарського суду Львівської області від 24.11.2005р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2007р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що податковий орган заявив вимогу про визнання правомірним податкового зобов'язання, нарахованого за непрямим методом, тоді як за змістом п.п. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з урахуванням положень п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. З останнього, податковий орган може пред'являти вимогу про стягнення суми податкового зобов'язання, визначеної платнику за непрямими методами.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2010 року прийнято до провадження справу №2а-5675/10/1370 за позовом ДПІ у м. Львові до ВАТ «Львівський хлібзавод №1» про визнання суми податкового зобов'язання, визначеного непрямим методом в розмірі 1861696 грн. Однак, позивачем надалі ставилися вимоги про визнання правомірним податкового зобов'язання, нарахованого за непрямим методом, а, відтак, ухвалою від 28.10.2010 року провадження у вказаній справі закрито відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.157 КАС України, ухвала набрала законної сили.

04.01.2011 року Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові звернулась до суду з окремим позовом до Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібзавод №1», в якому просить стягнути з відповідача суму податкового зобов'язання в розмірі 1861696 грн.

Згідно Довідки АА №500779 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ПАТ «Львівський хлібзавод №1» зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 15.07.1996р.

Відповідач взятий на облік платника податків у ДПІ у м. Львові 14.09.1999р. за №2225, згідно Довідки про взяття на облік платника податків від 02.08.2011р. №285/10/29-017. відповідача взято на облік у ДПІ у Залізничному районі м. Львова.

ДПІ у м. Львові проведено позапланову документальну перевірку з питань достовірності даних, заявлених у документах обов'язкової податкової звітності по ПДВ ВАТ «Львівський хлібзавод №1» за період з 01.01.2004р. по 01.09.2004р., за результатами якої складено акт №118/26-0/05492054 від 07.12.2004р. згідно вказаного акту перевіряючими зроблено висновок про порушення відповідачем п.п.7.4.1 п.7.4.4. п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження підприємством ПДВ на суму 950018 грн.

На підставі акту перевірки №118/26-0/05492054 від 07.12.2004р. ВАТ «Львівський хлібзавод №1» винесено податкове повідомлення-рішення №0000592630/0/23899 від 14.12.2004р. за платежем податок на додану вартість на суму 1861696 грн., з яких 950018 грн. - основний платіж, та 911678 грн. - штрафна санкція. Повідомлення-рішення скеровано відповідачу у березні 2005 року, про що свідчить супровідний лист від 01.03.2005 року № 3652/26-22/192.

Вказане податкове повідомлення-рішення Відкритим акціонерним товариством «Хлібзавод №1» оскаржене не було, а тому вважається таким, що неоспорюється.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду 04.01.2011 року з позовом про стягнення суми зобов'язання, що визначене податковим повідомленням-рішенням №0000592630/0/23899 від 14.12.2004 року, а тому на підставі п.15.2.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ним пропущено строк давності на стягнення податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до по п.1.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платником податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Згідно п. 4.1.1 ст.4 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

П.4.3.1. ст.4 даного Закону вказує, що якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, а тому враховуючи таке положення п. 5.2.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та не оскарження відкритим акціонерним товариством податкового повідомлення-рішення №0000592630/0/23899 від 14.12.2004 року, останнє вважається узгодженим.

Згідно п.15.2.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Враховуючи вищевказане, а також те, що відповідач отримав податкове повідомлення-рішення №0000592630/0/23899 від 14.12.2004 року в березні 2005 року, а з вимогою стягнути суму зобов'язання за даним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду 04.01.2011 року, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо пропущення строку давності стягнення податкового зобов'язання.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2011 року у справі №2а-100/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

О.І. Мікула