Постанова № 42612690, 27.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2015 рокусправа № 2а/0470/11637/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 дов від 04.04.2014

відповідача: - Василенко О.А. дов від 10.11.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу колективного підприємства «Дніпропетровський пиво безалкогольний комбінат «Дніпро»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року

у справі № 2а/0470/11637/12

за позовом колективного підприємства «Дніпропетровський пиво безалкогольний комбінат «Дніпро»

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство «Дніпропетровський пиво безалкогольний комбінат «Дніпро» звернулось до суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.06.2012 №0104172301, №0104182301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі отриманих документів від Фонду Державного майна по Дніпропетровській області посадові особи відповідача дійшли помилкового висновку щодо належності пансіонату «Ялинка» до державної власності, у зв'язку з чим кошти, які підприємство отримало від продажу пансіонату в сумі 18000 грн., Лівобережна МДПІ помилково прирівнює до безповоротної фінансової допомоги з відповідними правовими наслідками для позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у задоволені адміністративного позову відмовлено (а.с.100-103).

Постанова суду мотивована обґрунтованістю висновку податкового органу про наявність порушень позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки, як свідчать обставини справи (акт від 01.06.2012 №2211/22/00382705 та акт від 28.08.2012 № 3537/22/00382705), КП «ДПБК «Дніпро» володіло туристичною базою «Ялинка» на правах безоплатного користування та не мало законних підстав для здійснення продажу вказаного об'єкту. Позивачем не надані належним чином оформлені документи, які підтверджують право власності останнього на об'єкт соціальної сфери - туристичну базу «Ялинка».

Крім того, за результатами перевірки податковим органом правомірно застосовано до платника податків штрафну санкцію у розмірі 510,00 грн. за ненадання документів до перевірки, оскільки факт ненадання відповіді позивачем на листи-запити Лівобережної МДШ від 21.05.2012 №1 та від 22.05.2012 № 2 підтверджений матеріалами справи, позивачем не заперечується.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу (а.с.111), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що безоплатна передача у власність об'єктів соціально-побутового призначення, а саме: будівлі гуртожитку, який знаходиться за адресою: вул.Осіння, 8-а у м.Дніпропетровськ та пансіонату «Ялинка», який знаходиться за адресою: вул.Набережна, 55 у с.Генічеська Гірка, Генічеського району Херсонської області, при викупі організацією орендарів Дніпропетровського орендного ПБК «Дніпро» здійснена на законних підставах, тому власником зазначеного майна стало створене внаслідок приватизації КП «ДПБК «Дніпро», що підтверджує акт передачі майна від 14.12.94 до договору від 13.10.94. В свою чергу, відповідач не надав жодних доказів того, що пансіонат «Ялинка», на час його відчуження КП ДПБК «Дніпро» перебував у державній власності. Тим більш, що угода купівлі-продажу від 14.01.2009, згідно якої туристична база «Ялинка» продана фізичній особі ОСОБА_1, на теперішній час є дійсною і не скасована.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною, наполягаючи на тому, що кошти, отримані підприємством від ОСОБА_1, є безповоротною фінансовою допомогою.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 27.06.2012 відповідачем Лівобережною МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0104172301, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 5625 грн., у т. ч. основний платіж - 4500 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1125 грн. (а. с.16);

№ 0104182301, яким до підприємства за ненадання документів під час проведення перевірки застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн. (а. с.16).

Підставою для прийняття означених податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу, зроблені в результаті проведеної документальної позапланової виїзної перевірки КП «ДПБК «Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства по правовим відносинам з гр.ОСОБА_1 за період з 01.04.2008 по 31.03.2011 (акт перевірки від 01.06.2012 № 2211/22/00382705 - а. с.9-14).

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення підприємством пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 4500,00 грн. за ІІІ квартал 2010 року.

До такого висновку відповідач дійшов з огляду на здійснений позивачем продаж туристичної бази «Ялинка» гр.. ОСОБА_1, тоді як позивач володів вказаною туристичною базою на правах безоплатного користування та не мав законних підстав для її продажу. Як зазначено в акті перевірки від 01.06.2012 з посиланням на пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», отримана в липні 2010 року від гр. ОСОБА_1 сума в розмірі 18000,00 грн. є безповоротною фінансовою допомогою, яка в порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включена позивачем до складу валового доходу відповідного податкового періоду (ІІІ квартал 2010 року).

Стосовно нарахування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн. відповідач виходив з того, що під час перевірки під розписку директору підприємства вручені листи від 21.05.2012 № 1 та від 22.05.2012 № 2 про надання документів щодо підтвердження господарських правовідносин з гр..ОСОБА_1 за період з 01.04.2008 по 31.03.2011 та про надання пояснень посадових осіб щодо придбання-продажу та відображення у бухгалтерському та податковому обліку туристичної бази «Ялинка». На момент складення акту перевірки жодного документу до перевірки не було надано.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про правомірність висновків податкового органу і наявність підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, отже до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин, тобто Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинний в редакції станом на 2009-2010 роки) та норми Податкового кодексу України виходячи з того, що перевірка КП «ДПБК «Дніпро» податковим органом здійснена у 2012 році.

Щодо збільшення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4500, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1125 грн. апеляційним судом встановлено наступне.

20.11.1990 між виробничим об'єднанням пиво-безалкогольної промисловості і Організацією орендарів пиво-безалкогольного комбінату «Дніпро» (орендар) укладений договір оренди з правом викупу майна, за умовами якого орендар зобов'язується прийняти в оренду строком 10 років з 01.01.1991 по 31.12.2000 виробничі приміщення, споруди, житловий фонд та об'єкти соціальної сфери та інші матеріальні цінності загальною вартістю 26037 тис.руб.

Актом оцінки вартості майна орендного підприємства Дніпропетровського пиво-безалкогольного комбінату «Дніпро», затвердженим Головою Фонду комунального майна Дніпропетровської обласної ради народних депутатів 13.09.1994, визначено оціночну вартість майна згідно з передаточним балансом і документацією про результати інвентаризації. Вартість майна, що підлягає приватизації, становить суму 2909778,4 тис.крб.

Згідно п.17 вказаного акту оцінки з вартості майна, яке підлягає приватизації, вилучається вартість майна, яке належить орендарю, - 54260523,6 тис. крб., та вартість майна, для якого встановлено пільги, - 738496 тис.крб.

За договором від 13.09.94 № 56 Фонд комунального майна Дніпропетровської обласної ради народних депутатів (Продавець) продав Організації орендаторів Дніпропетровського орендного пивобезалкогольного комбінату «Дніпро» (Покупець) державне майно цілісного майнового комплексу Дніпропетровського орендного пивобезалкогольного комбінату «Дніпро» (а. с.76-82).

Передача державного майна за вказаним договором відбулася 14.12.94, про що складено відповідний акт (а. с.72-75).

Листом від 06.03.2012 № 19-11-01304 Регіональне відділення ФДМУ України по Дніпропетровській області підтвердило взаємовідносини між Фондом комунального майна Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів та Організацією орендаторів Дніпропетровського орендного пивобезалкогольного комбінату «Дніпро» за договором купівлі-продажу від 13.09.94 № 56 щодо купівлі державного майна цілісного майнового комплексу Дніпропетровського орендного пивобезалкогольного комбінату «Дніпро» (а. с.63-66).

Одночасно зазначило, що до вартості зазначеного в акті оцінки від 13.09.1994 майна, щодо якого встановлено пільги, відноситься і об'єкт соціальної сфери - туристична база «Ялинка», розташована за адресою: Херсонська обл., Генічеський р-н, с.Генічеська Гірка, вул.Набережна, б.55.

При цьому об'єкт соціальної сфери - туристична база «Ялинка» не входить до переліку майна, переданого по акту від 14.12.94, не підлягає приватизації, залишився в державній власності та на балансі підприємства.

Відповідачем в акті перевірки від 01.06.2012 також зафіксовано, що відповідно до листа Генічеського державного бюро технічної інвентаризації від 03.10.2011 № 598 за КП «ДПБК «Дніпро» не зареєстровано право власності на нерухоме майно.

Відповідно до довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, наданої Генічеським державним бюро технічної інвентаризації, перший запис по реєстрацію права власності на нерухоме майно - туристичну базу «Ялинка» значиться з 28.01.2009 за фізичною особою ОСОБА_1

Листами КП «Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації» від 31.08.2011 № 10519 та від 21.10.2011 № 12911 повідомлено, що відомості про реєстрацію права власності за КП «ДПБК «Дніпро» на нерухоме майно по м.Дніпропетровську не зареєстровано.

Згідно протоколу позачергових зборів співвласників КП «ДПБК «Дніпро» від 12.01.2009 № 1 прийнято рішення про продаж туристичної бази «Ялинка» по залишковій вартості.

14.01.2009 КП «ДПБК «Дніпро» укладено договір купівлі-продажу туристичної бази «Ялинка» фізичній особі ОСОБА_1, який є пов'язаною особою. Вартість продажу туристичної бази склала 18000 грн.

В якості оплати за реалізацію туристичної бази за вказаним договором позивачем прийнято від гр.. ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 18000,00 грн., що підтверджено прибутковими касовими ордерами № 566 від 29.07.2010 на суму 10000,00 грн., № 574 від 30.07.2010 на суму 8000,00 грн.

З огляду на наведені обставини податковий орган дійшов висновку, що оскільки туристична база «Ялинка» є об'єктом соціальної сфери, не підлягає приватизації, залишається в державній власності та на балансі підприємства, і державою не здійснювались жодні дії щодо відчуження цієї бази, вказане майно залишилось в державній власності, отже дії КП «ДПБК «Дніпро» та ОСОБА_1 є неправомірними та недобросовісними набувачами права власності на туристичну базу «Ялинка».

Спираючись на документи, надані ФДМУ, довідки з бюро технічних інвентаризацій, податковий орган дійшов висновку, що КП «ДПБК «Дніпро» володіло туристичною базою «Ялинка» на правах безоплатного користування, і, відповідно, не мало законних підстав для здійснення продажу вказаного об'єкту.

Таку позицію відповідача підтримав суд першої інстанції, проте, колегія суддів вважає таку позицію неправомірною з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334 (зі змінами та доповненнями) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Згідно п.п.1.22.1 п.1.22. ст.1 Закону № 334 безповоротна фінансова допомога - сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Разом з тим, п.п.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону № 334 визначено, що, з урахуванням особливостей, встановлених цим законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з:

залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень п.п.7.9.6 цього пункту.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що висновок відповідача, що КП «ДПБК «Дніпро» та ОСОБА_1 є неправомірними та недобросовісними набувачами права власності на туристичну базу «Ялинка», які не мали законних підстав для здійснення купівлі-продажу вказаного об'єкту, є таким, що зроблений поза межами повноважень податкового органу, безпідставно, оскільки з наведених в акті перевірки від 01.06.2012 обставин вбачається наявність цивільного спору щодо права власності на вказане майно та щодо законності його відчуження.

З цього приводу слід враховувати, що ст. 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано належних та допустимих доказів, які б встановлювали недійсність вказаного вище правочину - договору купівлі-продажу від 14.01.2009.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ОСОБА_1, відповідачем не наведена.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що зробленого податковим органом самостійного висновку в акті перевірки від 01.06.2012 про невідповідність укладеного позивачем договору нормам законодавства, перевищення позивачем повноважень при його укладенні є недостатнім для встановлення факту отримання позивачем грошових коштів від гр.ОСОБА_1 за інших правових підстав, ніж у зв'язку з укладеним договором купівлі-продажу, який за своєю правовою суттю є оплатним.

Приймаючи до уваги, що оскільки в силу наведених вище правових норм договір купівлі-продажу від 14.01.2009, укладений між КП «ДПБК «Дніпро» та ОСОБА_1 щодо продажу туристичної бази «Ялинка», є дійсним (судом недійсним не визнаний), отже, є підставою для виникнення прав та обов'язків у сторін за цим договором, позиція податкового органу та суду першої інстанції щодо визначення коштів, отриманих підприємством за вказаним договором, сумою безповоротної фінансової допомоги є помилковою.

Таким чином, відповідачем не доведено порушення КП «ДПБК «Дніпро» пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 та пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334, що свідчить про безпідставність прийняття податкового повідомлення-рішення від 27.06.2012 №0104172301.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 27.06.2012 № 0104182301, яким до підприємства у відповідності до п.121.1 ст.121 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн. за ненадання документів до перевірки колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.121.1 ст.121 ПК України (в редакції на момент застосування штрафних санкцій) незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 грн.

У відповідності до абз.1 п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У п.44.3 ст.44 ПК України визначено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Отже, з огляду на встановлені у п.44.3 ст.44 ПК України строки зберігання первинних документів, ненадання позивачем до перевірки первинних документів щодо набуття підприємством права власності або права користування на туристичну базу «Ялинка» не є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених п.121.1 ст.121 ПК України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.06.2012 № 0104182301 прийнято безпідставно, підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що Підприємством заявлено позовну вимогу щодо визнання нечинними вищевказаних податкових повідомлень-рішень Лівобережної МДПІ, яке прийнято відносно конкретної юридичної особи - КП «ДПБК «Дніпро», а отже є актом індивідуальної дії.

Системний аналіз статей 105, 162, 171 КАС України дає підстави вважати, що даний спосіб захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб може стосуватись, виключно, оскарження нормативно-правових актів, оскільки у разі визнання протиправним (незаконним) акт індивідуальної дії є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, - втрачає чинність після набрання рішенням суду законної сили.

Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.11 КАС України, а також те, що оскаржувані позивачем рішення є актами індивідуальної дії, суд апеляційної інстанції вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача є визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу колективного підприємства «Дніпропетровський пиво безалкогольний комбінат «Дніпро» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у справі № 2а/0470/11637/12 - скасувати, прийняти нову постанову. .

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.06.2012 №0104172301, №0104182301.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко