Ухвала суду № 42612647, 27.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2015 рокусправа № 808/2410/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - Косицький С. В. (дов. від 13.01.2015 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евіта-Сервіс»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року

у справі № 808/2410/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Евіта-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Евіта-Сервіс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000232208 від 18.12.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем не було допущено порушень строків здійснення розрахунків в іноземній валюті по зовнішньоекономічному контракту №АМ/ES 200213 від 22.07.2013, укладеному з нерезидентом «AMIАD Water Systems Ltd» (Israel), оскільки у період здійснення господарської операції строк розрахунків по операціях з експорту та імпорту товарів становив 180 календарних днів як це передбачено ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в той час як строк у 90 календарних днів, на який посилається податковий орган, діяв лише стосовно власних операцій уповноважених банків.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у задоволені адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу (а. с. 139), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга фактично мотивована доводами, викладеними в позовній заяві.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідачем подано клопотання про заміну відповідача правонаступником, а саме: Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Розглянувши означене клопотання та додані до нього докази, колегія суддів в порядку ст.55 КАС України здійснити процесуальне правонаступництво - замінити відповідача у справі Державну податкову інспекцію у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області правонаступником - Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з нерезидентом «AMIАD Water Systems Ltd» (Izrael) по зовнішньоекономічному імпортному контракту №АМ/ES 200213 від 22.07.2013 за період з 22.07.2013 по 26.11.2013, за результатами якої складено акт №130/08-29-22-080.30105811 від 27.11.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині недотримання законодавчо встановлених строків розрахунків по зовнішньоекономічному імпортному контракту №АМ/ES 200213 від 22.07.2013, укладеному з нерезидентом «AMIАD Water Systems Ltd» (Izrael), у періоді з 23.10.2013 по 17.11.2013 (26 днів).

За результатами поданих 06.12.2013 позивачем заперечень на акт перевірки, відповідачем їх частково враховано та викладено висновок акту перевірки в наступній редакції: «встановлено порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині недотримання законодавчо встановлених строків розрахунків по зовнішньоекономічному імпортному контракту №АМ/ES 200213 від 22.07.2013, укладеному з нерезидентом «AMID Water Systems Ltd» (Izrael) у періоді з 24.10.2013 по 17.11.2013 (25 днів)».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232208 від 18.12.2013, яким позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства на загальну суму 9249,68 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Спір між сторонами виник з приводу застосування норм матеріального права в частині визначення строків розрахунків по операціях з експорту та імпорту товарів.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті визначається Законом України №185/94-ВР від 23.09.1994 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно приписів ст. 2 Закону №185/94 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Законом України № 5480-VI від 06.11.2012, який набрав чинності з 17.11.2012, статтю 2 Закону №185/94 доповнено частиною четвертою, згідно якої Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Отже, з наведених вище правових норм в редакції на час виникнення спірних правовідносин вбачається право Національного банку України встановлювати інші строки розрахунків за імпортною операцією, при цьому таке право обмежено певним строком - шість місяців.

У відповідності з вказаною нормою Національним банком України прийнято постанову «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 № 475, п.3 якої установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Вказана Постанова, як в ній зазначено, набирає чинності з наступного робочого дня після дня її офіційного опублікування. Пункти 3-8 цієї постанови діють протягом 6 місяців з моменту набрання чинності цією постановою.

Постанова набрала законної сили 19.11.2012, а отже пункти 3-8 Постанови Національного банку України №475 втратили чинність 19.05.2013.

14.05.2013 Національним банком України прийнято постанову №163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», пунктом першим якої передбачено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до пункту дев'ятого вказаної Постанови №163 остання набирає чинності з 20.05.2013, крім пунктів 4 та 5, які набирають чинності з 28 травня 2013 року, та діє до 19 листопада 2013 року.

Таким чином, Національний банк, реалізуючи своє право визначення строків, відмінних від тих, що визначені Законом №165/94, Постановою №163 встановив строк розрахунків в іноземній валюті на рівні не більшому 90 календарних днів.

Позивач, не заперечуючи проти права Національного банку України запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що встановлені ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», разом з тим вважає, що визначений у п.1 Постанови Правління Національного Банку України №163 від 14.05.2013 строк для проведення розрахунків у 90 календарних днів діяв лише стосовно власних операцій уповноважених банків.

При цьому позивач посилається на те, що на час прийняття Постанови НБУ №163 від 14.05.2013 було встановлено, що вимоги пунктів 1, 2 цієї постанови поширюються також на власні операції уповноважених банків (п. 3 Постанови НБУ №163 від 14.05.2013).

Постановою Правління національного Банку України №381 від 25.09.2013 внесено зміни до постанови Правління Національного Банку України №163 від 14.05.2013, а саме: в абзаці першому пункту 3 слова «поширюються також на власні операції уповноважених банків» замінено словами «поширюються на власні операції уповноважених банків за зовнішньоекономічними договорами».

Виходячи з наведеного, позивач дійшов висновку, що з 12.10.2013 визначений у п.1 Постанови Правління Національного Банку України №163 від 14.05.2013 строк для проведення розрахунків у 90 календарних днів діяв лише стосовно власних операцій уповноважених банків. Для всіх інших платників податків в тому числі і для позивача діяв загальний строк встановлений ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» - 180 календарних днів.

Проте така позиція позивача є помилковою, оскільки вказана позивачем редакція абз. 1 п.3 Постанови №163 не виключає поширення дії вказаної постанови на суб'єктів господарювання, яким є позивач, а лише уточнює поширення дії вказаної постанови на власні операції уповноважених банків за зовнішньоекономічними договорами.

Отже в період з 20.05.2013 по 19.11.2013 на законодавчому рівні встановлений строк розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що не перевищує 90 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2013 між нерезидентом «AMIАD Water Systems Ltd» (Israel) (Продавець) та позивачем (Покупець) укладений контракт №АМ/ES 200213, за умовами якого продавець продає, а Покупець купує у Продавця водоочисне обладнання, визначене у Додатку №1 до контракту, який є невід'ємною його частиною, за ціною та на умовах, визначених контрактом. Відповідно до статті 2 контракту ціна товару становить 30 859,26 доларів США. Статтею 3 контракту врегульовано умови оплати - 100% передоплата, що здійснюється наступним чином: 50% від ціни контракту в розмірі 15429,63 доларів США сплачується Покупцем протягом 7 (семи) банківських днів з дати підписання контракту; інша частина від ціни контракту в розмірі 15429,63 доларів США сплачується Покупцем протягом 7 банківських днів після письмового підтвердження Продавця про готовність продукції до відправки на територію Вантажовідправника, визначеного у контракті.

На виконання вимог контракту позивач здійснив оплату за товар на загальну суму 33670,76 доларів США (269130,38 грн.), що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №3 від 25.07.2013 на суму 15429,63 доларів США, що становить 123329,03 грн.; №4 від 19.09.2013 на суму 1405,75 доларів США, що становить 11236,16 грн.; №6 від 21.10.2013 на суму 16835,38 доларів США, що становить 134565,19 грн.

Поставка товару (фільтрів для води в асортименті) відбулась згідно наступних інвойсів: №90038744 від 31.10.2013 на загальну суму 2811,50 доларів США №90038746 від 31.10.2013 на загальну суму 30859,26 доларів США та міжнародної товарно-транспортної накладної №4971/1 (відтиск «Під митним контролем. Південна митниця» датований 17.11.2013).

Таким чином, зважаючи на той факт, що перший платіж за зовнішньоекономічним контрактом здійснений позивачем 25.07.2013, а митне оформлення товару відбулось 17.11.2013, строк здійснення розрахунків перевищив 90 календарних днів, що є порушенням вимог Постанови №163.

Відповідно до положень статті 4 Закону №185/94 порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо недотримання законодавчо встановлених строків розрахунків по зовнішньоекономічному імпортному контракту №АМ/ES 200213 від 22.07.2013.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евіта-Сервіс» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі № 808/2410/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко