Ухвала суду № 42612459, 05.02.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6574/14

УХВАЛА

05 лютого 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

суддів - Аракелян М.М., Левчук О.А.,

за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Національної академії внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, визнання нечинними та скасування наказів, поновлення в органах внутрішніх справ, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до із вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідачів щодо його звільнення зі служби в ОВС згідно пп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» та п.62 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; визнати нечинним та скасувати наказ МВС України від 28.12.2014 р. № 2253 о/с в частині його звільнення (із постановкою на військовий облік); визнати нечинним і скасувати наказ НАВС України від 31.10.2014 р. № 192 о/с «По особовому складу» в частині його звільнення (із постановкою на військовий облік); поновити його в ОВС з 03.11.2014 р.; стягнути з НАВС України на його користь грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 03.11.2014 р. по день фактичного поновлення в ОВС України.

В судовому засіданні представник МВС України заявив клопотання про зупинення провадження по справі до завершення розгляду Конституційним Судом України конституційного звернення Служби зовнішньої розвідки України щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про очищення влади» у взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 19, 64 Конституції України.

В обґрунтування заявленого клопотання заявник зазначив, що в обґрунтування адміністративного позову ОСОБА_1, серед іншого, зазначив неправомірне застосування положень пп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади», пославшись на неможливість його застосування відносного позивача. У зв'язку із цим, результати розгляду конституційного звернення Служби зовнішньої розвідки щодо тлумачення, у т.ч. пп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади», на відповідність Конституції України матимуть значення для вирішення даного спору.

Представники позивача при вирішенні даного клопотання поклалася на розсуд суду.

Представник Національної академії внутрішніх справ України до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши думки представника ОСОБА_1 та представника МВС України, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав для його задоволення.

З огляду на матеріали справи, позивач, серед іншого, просить визнати нечинним та скасувати наказ НАВС України від 31.10.2014 р. № 192 о/с «По особовому складу» в частині його звільнення (із постановкою на військовий облік), згідно з яким з 03.11.2014 р. підполковника міліції ОСОБА_1, наукового співробітника наукової лабораторії з проблем громадської безпеки навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів міліції громадян безпеки та Національної гвардії України звільнено зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий обілк) згідно з пп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 р. № 1682-VII та пп. 62 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114.

16 вересня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1682-VII «Про очищення влади» («Голос України», 15.10.2014, № 198) (далі - Закон № 1682-VII), який набрав чинності з 16 жовтня 2014 року.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 1682-VII протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати члени Вищої ради юстиції (крім Голови Верховного Суду України), члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голова Державної судової адміністрації України, його перший заступник, заступники, які обіймали сукупно не менше одного року зазначені посади у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 1682-VII). Такі особи на підставі пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1682-VII упродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом підлягають звільненню з посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади.

Відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (п. 5.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005).

Принцип законності передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 р. № 3-рп/2012).

Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).

Такий підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ. Так, у рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Згідно відомостей офіційного сайту Конституційного Суду України, станом на 28 листопада 2014 року на розгляді колегії суддів Конституційного Суду України перебуває подання Служби зовнішньої розвідки України щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої, пункту 3 частини другої статті 3, частини третьої статті 4, підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» у взаємозв'язку з положеннями частини другої статті 1 цього закону, положень статті 19 Конституції України у взаємозв'язку з положеннями її статті 64 та зазначеними положеннями цього закону.

Необхідність вищевказаного тлумачення суб'єкт конституційного звернення обґрунтував тим, що у пп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» № 1682-VII не уточнюється, яку саме посаду на момент прийняття рішення про звільнення має займати особа, до якої застосовується заборона, визначена в ст.1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених ч.1 ст.3 цього Закону (посаду, визначену у ч.1 ст.3; посаду, визначену в п.п. 1-10 ст.2; іншу посаду, звільнення з якої належить до повноважень керівника відповідного органу), що створює загрозу здійснення незаконного звільнення.

Відповідно до ч.3 ст.61 Закону України «Про Конституційний Суд України» у разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними.

Згідно ст.ст. 63, 69-70 цього Закону рішення і висновку Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання. У разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. Рішення і висновки Конституційного Суду України є остаточними і не підлягають оскарженню.

Таким чином, враховуючи, що в обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 послався на невірне застосування відповідачами приписів пп.2 п.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» № 1682-VII та беручи до уваги те, що на розгляді колегії суддів Конституційного Суду України перебуває подання Служби зовнішньої розвідки України щодо офіційного тлумачення, серед іншого, положень пп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» № 1682-VII у взаємозв'язку з положеннями частини другої статті 1 цього Закону, положень статті 19 Конституції України у взаємозв'язку з положеннями її статті 64 та зазначеними положеннями цього Закону, виходячи із принципів законності та правової визначеності, суд дійшов висновку про те, що вирішення даного спору неможливе до завершення розгляду Конституційним Судом України конституційного звернення Служби зовнішньої розвідки України щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про очищення влади» у взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 19, 64 Конституції України.

Згідно з п.3 ч.1 ст.156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Вислухавши думки представників сторін, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення клопотання представника Міністерства внутрішніх справ України щодо зупинення провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст.122, 133, 156, 160, 165 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання представника Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.

Зупинити провадження по справі № 815/6534/14 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Національної академії внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, визнання нечинними та скасування наказів, поновлення в органах внутрішніх справ, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Служби зовнішньої розвідки України щодо щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої, пункту 3 частини другої статті 3, частини третьої статті 4, підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» у взаємозв'язку з положеннями частини другої статті 1 цього закону, положень статті 19 Конституції України у взаємозв'язку з положеннями її статті 64 та зазначеними положеннями цього закону.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 09 лютого 2015 р.

Головуючий суддя І.В. Завальнюк

Суддя М.М. Аракелян

Суддя О.А. Левчук

п.3 ч.1 ст. 156 неможливості розгляду справи до набрання законної сили судового рішення в іншій справі