Постанова № 42612432, 26.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2015 р. Справа№ 910/15200/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Ільєнок Т.В.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників:

від позивача: Гогітидзе В.Ф. - за довіреністю

від відповідача: Маркевич А.М. - за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2014 (дата підписання 08.10.2014)

по справі №910/15200/14 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»

до Державного підприємства Міністерства оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення»

про стягнення 128 478,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» про стягнення з останнього заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 107 660,13 грн., пені в сумі 7 678,02 грн., трьох процентів річних у сумі 1 869,79 грн. та інфляційних втрат у розмірі 11 270,39 грн. відповідно до Договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 02.07.2012 № 440334.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2014 у справі № 910/15200/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» задоволено; стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» основну заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 107 660,13 грн., пеню в сумі 7 678,02 грн., три проценти річних у сумі 1 869,79 грн., інфляційні втрати в сумі 11 270,39 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 569,57 грн.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Державне підприємство Міністерства оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2014 у справі №910/15200/14 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

У своїй скарзі відповідач зазначає, що судом не застосовано до спірних правовідносин Правила користування тепловою енергією, затверджених постановою КМ України від 03.10.2007 № 1198, а обґрунтоване рішення виключно положеннями Договору між сторонами. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів того, що прибори обліку теплової енергії були пошкоджені або неправильно працювали, відповідачем же навпаки були надані докази, що прибори обліку теплової енергії у спірний період перебували в працездатному стані, а тому розрахунки мали бути здійснені на підставі показників лічильників. За доводами скаржника неподання відповідачем у встановлений строк відомостей обліку споживання теплової енергії за листопад 2013 не знімає з позивача передбачений п. 24 Правил користування тепловою енергією обов'язок зменшити плату шляхом проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію. Крім того, відповідач зазначає, що ним було вчасно подано позивачу звіт і відомості обліку споживання теплової енергії за період з 27.11.2013 по 25.12.2013, однак йому безпідставно було відмовлено в прийомі звіту, а отже розрахунок позивачем поставленої теплової енергії в листопаді і грудні 2013 року по розрахункових договірних максимальних навантаженнях є необґрунтованим.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 у справі №910/15200/14 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р., апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2014 прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 02.12.2014.

Представник позивача 28.11.2014 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

У своєму відзиві позивач наголошує, що оскільки відповідачем не був наданий звіт про прийняту теплову енергію за листопад - грудень 2013 року, а лічильники теплової енергії не пройшли повірку відповідно до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», підстави для нарахування відповідачу вартості спожитої теплової енергії відповідно до обсягів визначених зазначеними лічильниками відсутні.

У судовому засіданні 02.12.2014 оголошено перерву до 16.12.2014.

10.12.2014 від представника позивача через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у зв'язку з перебуванням судді Власова Ю.Л. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Станік С.Р.

У судовому засіданні 16.12.2014 оголошено перерву до 13.01.2015.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Ільєнок Т.В.

У судовому засіданні 13.01.2015 оголошено перерву до 26.01.2015.

23.01.2015 від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 02.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (постачальник) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» (покупець) було укладено Договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 440334 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води у період з 01.07.2012 по 30.06.2013 у кількості 1469,083 Гкал, з максимальним тепловим навантаженням 0,774 Гкал/год в т.ч. на потреби опалення 0,727 Гкал/год, вентиляції 0,047 Гкал/год.

Положеннями п. 1.2 Договору сторони погодили, що покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного договору. Облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця та АК «Київенерго», у відповідності до «Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії (п. 5.1 Договору).

Згідно з п. 5.2 Договору у випадку встановлення приладів обліку не на межі балансової належності до спожитої теплової енергії, що врахована приладами, додаються теплові втрати на ділянці від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку.

Відповідно до п 5.3 Договору в разі відсутності приладів обліку кількість спожитої теплової енергії розраховується Енергопостачальною організацією по максимальним годинним тепловим навантаженням, що визначені даним договором, по кожному параметру теплоносія.

У відповідності до п. 5.9 Договору облік поставленої теплової енергії виконується покупцем з 26 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця. Звіт про прийняту теплову енергію подається в Енергопостачальну організацію не пізніше 27 числа звітного місяця з урахуванням вимог щодо порядку передачі Енергопостачальній організації даних про величину використаної теплової енергії, встановлених Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж.

Розрахунок поставленої теплової енергії виконується як при відсутності приладів обліку згідно п. 5.3 Договору у випадку ненадання (або несвоєчасного надання) звіту у відділ обліку та збуту теплової енергії Енергопостачальної організації (п. 5.10 Договору).

Відповідно до п.п. 6.4, 6.5 Договору всі розрахунки по договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від постачальника, виключно у грошовій формі за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України, відповідач щомісячно з 07 по 14 число отримує у позивача оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередній період, що включають в себе вартість теплової енергії спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію ( що визначається енергопостачальною організацією з урахуванням максимального теплового навантаження визначеного цим договором). По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання-передачі товарної продукції покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі не підписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції енергопостачальної організації.

Згідно з п.6.6. Договору покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця.

Відповідно до п. 6.8 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, покупець зобов'язаний у 10-денний термін з часу отримання платіжних документів (але не пізніше 25 числа поточного місяця - наступного за звітним), письмово повідомити про це постачальника та протягом цього ж строку направити свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідного акту. В іншому випадку відмова покупця сплатити виставлений рахунок постачальника вважається безпідставною.

Згідно з п.8.2. Договору сторони зобов'язуються керуватися чинними Законом України «Про теплопостачання», «Правилами користування тепловою енергією», «Тимчасовими правилами обліку відпускання і споживання теплової енергії» та іншими обов'язковими для виконання законними нормативними актами.

Положеннями п. 9.2 Договору передбачено, що в разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки постачальник нараховує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п.10.1. договору даний Договір укладений на термін з 01.07.2012 до 01.07.2013 і вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо жодна із Сторін даного Договору не заявить іншій стороні протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.

Докази припинення Договору у встановленому порядку в матеріалах справи відсутні.

Як вказує позивач за період з 01.10.2013 по 01.04.2014 відповідачем було отримано теплову енергію вартістю 426 639,19 грн., однак, відповідач свої зобов'язання з оплати прийнятої теплової енергії виконав не в повному обсязі, сплатив лише 318 979,06 грн., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 107 660,13 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивач просить стягнути з нього, окрім суми основного боргу в розмірі 107 660,13 грн., пеню в сумі 7 678,02 грн. за період грудень 2013 року - травень 2014 року, 3% річних в сумі 1 869,79 грн. та інфляційні втрати в сумі 11 270,39 грн. за період жовтень 2013 року - травень 2014 року.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що нарахована заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 107 660,13 грн. є різницею між вартістю фактично прийнятої теплової енергії згідно показників теплолічильників, яка підприємством повністю сплачена і штучно нарахованою вартістю теплової енергії, фактично не поставленої у листопаді - грудні 2013 року, але розрахованої теплопостачальною організацією по максимальних показниках теплових навантажень при ігноруванні показників лічильників.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з правовою позицією суду першої інстанції та виходить з наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі листа відповідача від 31.10.2013 № 349 згідно наряду № 21238 04.11.2013 позивачем було проведено включення опалення.

Відповідно до умов п. 5.1. Договору облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця та АК «Київенерго».

Як зазначалось у відповідності до п. 5.9 Договору облік поставленої теплової енергії виконується покупцем з 26 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця. Звіт про прийняту теплову енергію подається в Енергопостачальну організацію не пізніше 27 числа звітного місяця з урахуванням вимог щодо порядку передачі Енергопостачальній організації даних про величину використаної теплової енергії, встановлених Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж.

Відповідач стверджує, що до 27.11.2013 він теплову енергію не споживав, проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, жодних повідомлень про припинення споживання теплової енергії відповідач позивачу не направляв, звіт про прийняту теплову енергію за листопад 2013 року не подав, що відповідачем не заперечується.

Також в матеріалах справи відсутні докази подання відповідачем звіту про прийняту теплову енергію за грудень 2013 року.

Твердження відповідача про те, що підготовлений ним звіт за грудень 2013 року позивач приймати відмовився, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин відмови позивача від прийняття вказаного звіту.

Відповідно до п. 5.10. Договору розрахунок поставленої теплової енергії виконується як при відсутності приладів обліку згідно п. 5.3 Договору у випадку ненадання (або несвоєчасного надання) звіту у відділ обліку та збуту теплової енергії Енергопостачальної організації (невиконання вимог п.5.9. Договору).

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем в порушення п.5.9. Договору звіт про прийняту теплову енергію за листопад та грудень 2013 року не подано, що відповідачем не спростовано, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно нараховано кількість спожитої відповідачем теплової енергії за листопад та грудень 2013 року по максимальним годинним тепловим навантаженням, що визначені Договором, відповідно до п.п. 5.3, 5.10. Договору.

Крім того, позивач вказує на те, що лічильники теплової енергії відповідача у спірний період не були повірені, а тому не могли застосовуватись.

Натомість, відповідач стверджує, що лічильники знаходились в працездатному стані, що підтверджується листом №80-2013 від 25.12.2013 ТОВ «КатрЛесс», яке проводило їх демонтаж для повірки, а тому вважає, що розрахунки мали бути здійснені на підставі показників лічильників, оскільки відповідно до п. 20 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМ України від 03.10.2007 № 1198, оплата за теплову енергію здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді лише у разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку.

Колегія суддів вказані твердження скаржника до уваги не приймає з огляду на таке.

Згідно п.5.6. Договору відповідальність за нормальну роботу та збереження приладів обліку і засобів автоматики, їх ремонт, первинну та періодичну державну повірку, збереження пломб несе покупець.

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що ним вчасно не була проведена періодична повірка лічильників теплової енергії, строк повірки яких настав в травні 2013 року.

Прилади обліку теплової енергії відповідача пройшли повірку 25.12.2013, що підтверджується свідоцтвами про повірку засобу обліку вимірювальної техніки № 24-1-2/10074 від 25.12.2013 та № 24-1-2/10073 від 25.12.2013. Акт про готовність приладів обліку теплової енергії до опалювального сезону, яким був наданий дозвіл на використання приладів обліку теплової енергії, затверджений позивачем 10.01.2014.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.

Положеннями ст. 20 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», зокрема, передбачено, що державний метрологічний контроль і нагляд стосовно засобів вимірювальної техніки та методик виконання вимірювань поширюється на вимірювання, результати яких використовуються під час обліку енергетичних і матеріальних ресурсів (електричної і теплової енергії, газу, води, нафтопродуктів тощо), за винятком внутрішнього обліку, який ведеться підприємствами, організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

З наведеного вбачається, що не повірений засіб обліку не повинен застосовуватись для розрахунків за теплову енергію.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що оскільки прилади обліку теплової енергії відповідача не були повірені, у відповідності до положень Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» вони не могли застосовуватись для визначення обсягу спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом міста Києва розглядалась справа № 910/7769/14 за позовом Дарницької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» провести перерахунок вартості фактично прийнятої споживачем - Державним підприємством Міністерства оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» у листопаді-грудні 2013 року теплової енергії до показників вузлу обліку теплової енергії.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2014 у справі № 910/7769/14, яке набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено.

За наведених обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що розрахунки мали бути здійснені на підставі показників лічильників.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач виконав умови Договору про постачання теплової енергії, однак, відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати в повному обсязі кількості спожитої теплової енергії не виконав, внаслідок чого у останнього за період з 01.10.2013 по 01.04.2014 утворився основний борг за спожиту теплову енергію в сумі 107 660,13 грн.

Наявність заборгованості відповідача підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції, особистими картками (табуляграмами) за спірний період, довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив в повному обсязі позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 107 660,13 грн. основного боргу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача та мала місце несвоєчасна оплата за Договором, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, передбаченої п. 9.2 Договору, обґрунтовані та правомірно задоволені судом першої інстанції в сумі 7 678,02 грн.

Положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення грошового зобов'язання, що відповідачем не спростовано, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 869,79 грн. та інфляційних втрат в сумі 11 270,39 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду жодного доказу на спростування обставин, на які позивач послався як на підставу своїх вимог.

Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2014 року по справі № 910/15200/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2014 року по справі № 910/15200/14 залишити без змін.

3.Матеріали справи № 910/15200/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Ю.Л. Власов

Т.В. Ільєнок