Ухвала суду № 42612252, 09.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 р.Справа № 537/5730/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.12.2014р. по справі №537/5730/14-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавської області, Державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2

про скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавської області, Державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, в якому просив:

- визнати незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови від 01.10.2014 року про накладення штрафу у розмірі 680 грн. 00 коп. за ВП №44258116;

- скасувати постанову від 01.10.2014 року про накладення штрафу у розмірі 680 грн. 00 коп. за ВП №44258116, винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржувана постанова була прийнята з порушенням вимог діючого законодавства та без врахування всіх обставин справи, в зв'язку з чим, підлягає скасуванню.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.12.2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скарги, в якій просить скасувати постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.12.2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови. Зазначив, що 11.08.2014 року на адресу Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження № 44258116 від 07.08.2014 року з примусового виконання виконавчого листа № 537/593/14-а, виданого 15.07.2014 року Крюківським районним судом міста Кременчука Полтавської області. На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області направило на адресу Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Полтавській області лист від 15.08.2014 року за вих. 14039/06-21 з відповідними додатками, в якому зазначено, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.07.2014 року за вих. 3803/02-22 пенсійна справа ОСОБА_2 повернута без затвердженого перерахунку пенсії. Крім того, позивач не має можливості виплатити боржнику кошти за рішенням суду через відсутність відповідного бюджетного фінансування. А тому, оскільки рішення суду не може бути виконано позивачем з незалежних від нього підстав, то накладення держаним виконавцем штрафу за його невиконання є необґрунтованим, та як наслідок, дії державного виконавця щодо її винесення є незаконними, а спірна постанова підлягає скасуванню.

Відповідачі правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористались.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.04.2014 року по справі №537/593/14-а частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду в місті Кременчуці Полтавській області провести перерахунок державної, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 01.01.2014 по 15.04.2014 року з урахуванням фактично сплачених сум.

На виконання вказаного судового рішення, Крюківським районним судом м. Кременчука видано виконавчий лист.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 від 07.08.2014 року серії ВП №44258116 відкрито виконавче провадження з приводу примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа та наданий боржнику семиденний строк для добровільного виконання рішення суду.

Листом від 15.08.2014 року за вих. 14039/06-21 Управління Пенсійного фонду в місті Кременчуці Полтавській області повідомило державного виконавця, що на підставі розпорядження від 16.06.2014 року здійснено перерахунок та нарахована основна державна пенсія по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком (949 грн. 00 коп. * 6 = 5 694 грн. 00 коп.) та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком (949 грн. 00 коп. * 50% = 474 грн. 50 коп.) ОСОБА_2 відповідно до рішення суду. Оскільки в автоматичному режимі в розпорядженні неможливо зазначити вказані суми пенсій, тому розмір перерахованих пенсій основної та додаткової вказано від руки. В базу даних АСОПД, яка формує розпорядження про перерахунок пенсій, не включено можливостей перерахунку пенсій в розмірах, встановлених за судовими рішеннями. Нарахування та перерахунок пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, здійснюється в автоматично у відповідності до постанови КМУ «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.01.2011 року. Вказане розпорядження було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області для затвердження та проведення виплати. Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.07.2014 року за вих. 3803/02-22 пенсійна справа ОСОБА_2 повернута без затвердженого перерахунку пенсії та рекомендовано звернутись до суду із заявою про роз'яснення питання щодо виконання рішення суду.

Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука від 31.07.2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2014 року, відмовлено в задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду в місті Кременчуці Полтавській області про роз'яснення постанови Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 15.04.2014 року по справі №537/593/14-а.

В зв'язку з невиконанням боржником у встановлений строк рішення суду, 01.10.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 винесено постанову серії ВП № 44258116 про накладення на Управління Пенсійного фонду в місті Кременчуці Полтавській області штрафу у розмірі 680 грн. 00 коп.

Позивач, не погоджуючись правомірністю дій державного виконавця з приводу винесення вказаної постанови, звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої виходив з того, що приймаючи оскаржувану постанову, державний виконавець діяв на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства. Посилання позивача на відсутність можливостей перерахунку пенсій з причини того, що до бази даних АСОПД, яка формує розпорядження про перерахунок пенсій, не включено можливостей порахунку пенсій в розмірах, встановлених за судовими рішеннями не є поважною причиною невиконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов'язковості судових рішень також закріплений статтею 14 КАС України, якою передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Як встановлено ч. 4 ст. 257 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктами 1, 2 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 11 наведеного Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження").

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст.89 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм права, колегія суддів дійшла висновку, що накладення на боржника штрафу може бути вчинено державним виконавцем виключено у разі невиконання рішення суду саме без поважних причин, зокрема, у випадку коли боржник мав встановлені діючим законодавством повноваження з приводу його виконання.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, боржнику було запропоновано у добровільному порядку виконати судове рішення та повідомити про його виконання державному виконавцю.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині того, що оскільки позивачем не було в добровільному порядку в повному обсязі виконано рішення суду та не повідомлено державного виконавця про причини неможливості його виконати, то державним виконавцем правомірно та у відповідності до вимог діючого законодавства було винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу, а тому заявлені позовні вимоги в частині її скасування є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також, відповідно до ст. 5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

Згідно ч.2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі -Конвенція), є частиною національного законодавства. Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Варто зазначити, що статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: "Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26.10.2000 року).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року по справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод").

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини Гордєєви і Гурбик проти України від 17 січня 2006 року зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду. Таким чином, відмовою протягом декількох років здійснити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб Суд міг зробити висновок про те, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, відповідно до правової позиції Європейського суду, в тому числі по справі Кечко проти України (рішення від 08.11.2005р.), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

З огляду на зазначене, посилання заявника апеляційної скарги, як на підставу неможливості в добровільному порядку виконати рішення суду, на відсутність відповідного бюджетного фінансування, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність власного рішення, що є предметом оскарження.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що в спірних відносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.12.2014р. по справі №537/5730/14-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.12.2014р. по справі №537/5730/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А.