Постанова № 42612086, 31.01.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2015 року Справа № 803/2460/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Приходай Я.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Сахарчука А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3) звернулася з позовом до Луцької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТзОВ «ОТП Факторинг Україна») про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2014р. № 0021761703.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 58 118 грн. 39 коп. та застосовані штрафні санкції в розмірі 14 699 грн. 60 коп. є безпідставним, оскільки позивач будь-якого повідомлення про анулювання боргу та про включення суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платників податку, не отримувала, а прощення боргу було проведено на підставі двостороннього правочину, а не на підставі самостійного рішення кредитора.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.01.2015р. у даній справі допущено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача у справі - Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Волинській області її правонаступником Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнав повністю, в усних поясненнях та наданих суду письмових запереченнях посилається на те, що Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої встановлено порушення позивачем підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а саме: не включено до загального річного оподаткованого доходу і не задекларовано суму отриманого доходу у 2012 році у вигляді додаткового блага в розмірі 343 135 грн. 25 коп., отриманого від ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» в результаті прощення боргу, що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 58 118 грн. 39 коп. та застосування фінансових санкцій в розмірі 14 699 грн. 60 коп. Крім того, банком було дотримано всіх вимог податкового законодавства при анулюванні (прощенні) боргу щодо ОСОБА_3, відповідно до яких обов'язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з отриманням додаткового блага покладається саме на позивача. У зв'язку з наведеним просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, хоча ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» було належним чином повідомлене про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 17.04.2014р. по 24.04.2014р. Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 05.05.2014р. № 2096/17.3/НОМЕР_2.

Враховуючи відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів та надану ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» інформацію у листі від 03.01.2014 р. № 24, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а саме: не включено до загального річного оподаткованого доходу і не задекларовано суму доходу у 4 кварталі 2012 році у вигляді додаткового блага в розмірі 343 135 грн. 25 коп., отриманого від ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» в результаті анулювання (прощення) боргу.

На підставі акта перевірки від 05.05.2014р. № 2096/17.3/НОМЕР_2 відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 23.06.2014р. № 0021761703, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 72 817 грн. 99 коп., в тому числі: за основним платежем в розмірі 58 118 грн. 39 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 14 699 грн. 60 коп.

Суд вважає податкове повідомлення-рішення від 23.06.2014р. № 0021761703 законним та таким, що відповідає суті виявленого порушення з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Пункт 163.1 статті 163 ПК України передбачає, що об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За змістом пункту 164.1 статті 164ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені пунктом 164.2 статті 164 ПК України.

Відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2008р. між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» («Банк») та ОСОБА_3 («Позичальник») було укладено кредитний договір № СМ-SME А00/095/2008, відповідно до якого Банк надає Позичальнику кредит в розмірі 56 000 доларів США.

На підставі Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 20.07.2011р. АТ «ОТП Банк» відступив ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги боргових зобов'язань за кредитним договором від 25.07.2008р. № СМ-SME А00/095/2008, укладеним між Банком та ОСОБА_3

25.12.2012р. між ПАТ «ОТП Банк» («Банк»), який діє на підставі укладеного між Банком та ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» договору комісії, та ОСОБА_3 було укладено Додатковий договір № 1 до Кредитного договору № СМ-SME А00/095/2008 від 25.07.2008р., відповідно до якого сплата позивачем 25.12.2012р. частини боргу в розмірі 22 670 доларів США була передумовою скасування всієї суми пені та анулювання (прощення) ОСОБА_3 залишку боргу в розмірі еквівалентному 343 135 грн. 25 коп.

У зв'язку з виконанням ОСОБА_3 25.12.2012р. вимог зазначеного Додаткового договору, ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» здійснило анулювання боргу позивача в розмірі 343 135 грн. 25 коп. за кредитним договором від 25.07.2008р. № СМ-SME А00/095/2008.

Таким чином, шляхом укладення Додаткової угоди, кредитор повідомив позивача про прощення боргу за кредитним договором, що спростовує твердження позивача про те, що вона не була повідомлена банком про анулювання боргу.

Відповідно до абзацу «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2013р. ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» подано до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми № 1ДФ, в якій відображено нарахований ОСОБА_3 дохід у розмірі 343 135 грн. 25 коп.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що вона не була повідомлена банком необхідність включення суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платників податку про анулювання боргу, оскільки пункт 3.4 Додаткового договору від 25.12.2012р. № 1 до Кредитного договору №СМ-SME А00/095/2008 від 25.07.2008р. передбачає, що підписанням цього Додаткового договору Позичальник підтверджує, що Кредитор повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.

Враховуючи те, що Банком було дотримано всіх вимог податкового законодавства при анулюванні (прощенні) боргу, а також те, що позивач була проінформована належним чином про те, що Банк здійснив анулювання боргу та про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації, ОСОБА_3 відповідно до вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України повинна була самостійно сплатити податок з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації.

Згідно із пунктом 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 15 % бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 % суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки позивач не включила до загального річного оподатковуваного доходу суму доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 343 135 грн. 25 коп. та не перерахувала податок на доходи фізичних осіб до бюджету, тому відповідач відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України правомірно нарахував податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 58 118 грн. 39 коп. та застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14 699 грн. 60 коп.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, під час судового розгляду справи відповідач довів належними та допустимими доказами правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, встановленого для вимог майнового характеру, - 182 грн. 70 коп. за подання адміністративного позову майнового характеру з ціною позову 72 817 грн. 99 коп. грн. 50 коп. судовий збір має бути сплачений в розмірі 1827 грн. 00 коп. (1 218 грн. х 1,5).

Отже, оскільки в задоволенні позову майнового характеру позивачу відмовлено, із позивача підлягає стягненню до Державного бюджету України сума несплаченого судового збору в розмірі 1 644 грн. 30 коп. (1827 грн. 00 коп. - 182 грн. 70 коп.)

Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_2, АДРЕСА_1) в дохід Державного бюджету України 1 644 грн. 30 коп. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок) належного до сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 05 лютого 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Дмитрук