Ухвала суду № 42610585, 10.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2014 рокусправа № 804/8241/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі №804/8421/13-а за позовом до відповідача про Товариства з обмеженою відповідальністю «Славгород-Агро» Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Славгород-Агро» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 17 травня 2013 року №0000941530 та №0000951510.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що у результаті здійснення операції з реалізації товарів на експорт, товариство отримало збільшення власних активів у вигляді фактичного надходження грошових коштів в оплату вартості проданої олії соняшникової нерафінованої на власний розрахунковий рахунок. Позивач вказує, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, винесені податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі №804/8421/13-а адміністративний позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивач вправі реалізувати свій товар на внутрішньому ринку і на експорт за ціною, що є нижчою за ціну його придбання, однак така ціна має знаходитись в межах звичайних цін.

Відповідач - Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі №804/8421/13-а та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що позивачем проводилась закупівля товарів з подальшим їх експортом з метою заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі №804/8421/13-а та відмовити у задоволенні позовних вимог

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін по справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, посадовою особою відповідача у період з 18 квітня 2013 року по 26 квітня 2013 року було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Славгород - Агро» з питань здійснення експорту товару не власного виробництва за березень 2012 року, результати якої оформлено актом перевірки № 432/223/31824780 від 26 квітня 2013 року.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення позивачем:

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 75200 грн. у березні 2012 року;

- п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 78960 грн. у І кварталі 2012 року.

17 травня 2013 року на підставі акту перевірки №432/223/31824780 від 26 квітня 2013 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000951510 про донарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 98700 грн., з яких, 78960 грн. - за основним платежем та 19740 грн. штрафних санкцій;

- № 0000941530 про донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 94000 грн., з яких 75200 грн. - за основним платежем та 18800 грн. штрафних санкцій.

Податковий орган в акті перевірки посилається на ту обставину, що ціна, по якій товариство реалізовувало олію соняшника на експорт, була значно нижчою за сплачену постачальнику. Відсутність економічного ефекту від укладених угод свідчить про направленість дій на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Колегією суддів встановлено, що посилання відповідача в акті перевірки на недоліки оформлення первинних документів відсутні. Крім того, відповідачем не заперечувалась реальність здійснених позивачем господарських операцій.

Підпунктом 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін, на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

У відповідності до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ринковою вважається ціна за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відповідно до підпункту 14.1.218 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ринок товарів (робіт, послуг) - це сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчий для покупця (продавця) території.

Методи визначення та порядок застосування звичайних цін до 01 січня 2013 року, відповідно до пунктів 1 та 2 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, регулювалися пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у випадку незгоди податкового органу із ціною договору, останній зобов'язаний довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни.

Згідно з підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті вищевказаного Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладенні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Відповідно до матеріалів справи, відповідач, дійшовши висновку про економічну необґрунтованість угод, укладених позивачем, не надав доказів в підтвердження проведення ним повного аналізу цін на аналогічну продукцію, використання при визначенні звичайної ціни інформації про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами інших продавців, умови яких є співставними умовам договорів, укладених позивачем у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Вищезазначена правова позиція колегії суддів співпадає з висновком Верховного суду України, викладеним у постанові від 07 листопаді 2011 року по справі № 21-328а11.

З огляду на те, що відповідачем не було представлено статистичної оцінки рівня цін реалізації ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження позивачем ціни продажу вказаного товару у співставних умовах, його висновки про необхідність донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток є помилковими та необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Посилання відповідача на збитковість операцій з експорту товарів ґрунтуються на співставленні ціни товару з урахуванням ПДВ (операції з придбання товару на території України) та ціни товару з нульовою ставкою ПДВ (експортні операції). Однак, як свідчить зміст акту перевірки, вартість ціни придбання з нульовою ставкою ПДВ не є нижчою, ніж ціна реалізації при експорті товару. Тобто, з урахуванням права позивача на податковий кредит, операції з експорту товару не є збитковими.

При цьому стимулювання експорту товарів шляхом введення норм, які регулюють податок на додану вартість, є пріоритетом держави. Вчинення особою дій, на стимулювання яких направлено законодавство, зокрема податкове, є законним та обґрунтованим і не може розглядатись у якості протиправного отримання доходів внаслідок податкової вигоди, на що посилається відповідач.

Виходячи з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову від 03 жовтня 2013 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі №804/8421/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко