Ухвала суду № 42610090, 27.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18081/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації Київської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" до Управління праці та соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач, УПСЗН Фастівської райдержадміністрації Київської області), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині невиконання ним вимог пункту 6 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.02 р. №256, а саме: не реєстрації за період з 01.01.13р. по 31.10.13 р. своїх зобов'язання за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих категорій громадян по Фастівському району за вказаний період та не надсилань інформації про свої зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Фастівської районної державної адміністрації та просив стягнути з відповідача на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2013 р. по 31.10.2013р. в сумі 375 902,76грн. та 527,62грн. судового збору.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року даний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволення вимог даного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 01 січня 2013 року по 31 жовтня 2013 року Державне територіально - галузеве об'єднання "Південно - Західна залізниця" надавало послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян у приміському сполученні. Дані пільги передбачені Законами України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", постановою Кабінету Міністрів України "Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування".

На виконання вищезгаданих нормативних актів між позивачем та відповідачем було укладено Договір на пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом загального користування та про відшкодування витрат за надані послуги № ПЗ/ДН-1-135362/НЮ від 19.02.2013 року, за умовами якого позивачем були надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян зі станції Фастів та Мотовилівка на загальну суму 505443,76 грн.

На підтвердження розміру своїх витрат на перевезення пасажирів, що користуються пільгами, позивачем на адресу відповідача надсилались рахунки за січень, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2013 року, акти звіряння розрахунків та облікові форми. Факт направлення відповідачу цих документів підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Однак відповідач відмовився від підписання актів розрахунків та відшкодування в повному обсязі витрат на перевезення пасажирів, що користуються пільгами.

За твердженням позивача, внаслідок невиконання відповідачем умов вищевказаного договору порушуються законні права та інтереси Укрзалізниці, яка в свою чергу не отримує компенсацію понесених збитків при виконанні державної програми соціального захисту населення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Обов'язок УПСЗН Фастівської райдержадміністрації Київської області відшкодовувати Державному територіально-галузевому об'єднанню "Південно-Західна залізниця" витрати на перевезення пільгових категорій громадян виникає з приписів Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік", Закону України "Про залізничний транспорт", Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 та зі змісту Договору № ПЗ/ДН-1-135362/НЮ від 19.02.2013 року, укладеного між УПСЗН Фастівської райдержадміністрації Київської області та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця".

Так частиною 5 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Відповідно до ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04 березня 2002 року затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (із змінами і доповненнями, далі - Порядок № 256).

Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку № 256, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до п.п. 4-6 Порядку № 256, перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): до 22 числа місяця, що настає за звітним - компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

У разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду були надані докази надання ним в період з 01.01.2013 р. по 31.10.2013р. послуг по перевезенню пільгових категорій громадян у приміському сполученні зі станції Фастів та Мотовилівка Київської області на загальну суму 505443,76 грн., що підтверджується обліковими формами з доказами їх отримання.

Проте апелянтом за вказаний період проведено відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян лише в розмірі 129541,00 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 375 902,76 грн.

В своїх запереченнях відповідач не надав доказів на спростування заявленої позивачем вартості наданих послуг в сумі 375 902,76 грн., тоді як сам по собі факт непідписання відповідачем направлених йому актів розрахунків таким доказом бути не може.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач мав виконати вимоги п. 6 Порядку № 256, зокрема, надсилати щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми, для їх подальшого обліку, що ним зроблено не було.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність бюджетного асигнування не може бути підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади, що узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 13.10.09р. по справі №21-348во09.

Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.