Постанова № 42610088, 05.02.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2015 р.Справа № 915/1045/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Мирошниченко М.А. та суддів Воронюка О.Л. і Лашина В.В.

(склад колегії суддів сформовано на підставі автоматичного розподілу справ між суддями та розпорядження голови суду № 3152 від 12.12.2014 р.)

при секретарях судового засідання - Кияшко Р.О. і Бендерук Є.О,

за участю представників:

Заступника прокурора Миколаївської області - Лянна О.А.

Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області - Гіневська-Ференик М.О.

ТОВ "Арена 23" - Іванцов І.А.,

ПП "ААС" - не з'явився,

ДП "Очаківське лісомисливське господарство" - не з'явився,

Миколаївської обласної державної адміністрації - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області на рішення господарського суду Миколаївської області від 13.11.2014 р. по справі № 915/1045/13 за позовом Прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арена 23" та Приватного підприємства "ААС" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватного підприємства «ААС», Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство", Миколаївської обласної державної адміністрації про визнання недійсним договору спільного користування земельною ділянкою, зобов'язання її звільнити та привести у придатний для використання стан,

ВСТАНОВИЛА:

14.06.2013 р. Прокурор Березанського району Миколаївської області (далі прокурор) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (далі сільська рада - позивач ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арена 23" (далі ТОВ «Арена 23») та Приватного підприємства "ААС" (далі ПП «ААС») про:

- визнання недійсним договору без дати без номеру про спільне користування земельною ділянкою, укладеного між ПП "ААС" та ТОВ "Арена 23";

- зобов'язання відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Арена 23" звільнити земельну ділянку площею 0,25 га вартістю 621 750, 00 грн., розташовану по вул. Курортній, 7/4 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, привести її у придатний для використання стан та повернути Коблівській сільській раді.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що прокуратурою за результатами проведеної перевірки виявлено порушення вимог земельного та містобудівного законодавча ТОВ «Арена 23» при використанні земельної ділянки, а саме з метою організації відпочинку громадян та торгівлі на території пляжу Коблівської зони відпочинку біля рятувальної станції МОП. За інформацією сільської ради від 16.05.2013 р. земельна ділянка, щодо якої укладено договір без дати та б/н про спільне користування земельною ділянкою, укладений між ТОВ «Арена 23» та ПП «ААС» відноситься до категорії земель рекреаційного призначення в межах с. Коблеве Коблівської СР Березанського району Миколаївської області. За інформацією відділу Держземагенства у Березанському районі від 15.05.2013 р. ТОВ «Арена 23» земельні ділянки на території с. Коблеве у власність чи користування не виділялись. 15.05.2013 р. Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області та Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області проведено перевірку, за результатами якої установлено, що на земельній ділянці площею 0,25 га на відстані 2-7 м від урізу Чорного моря збудований торгівельний павільйон, площею 24,4 кв. м. Загальна площа земельної ділянки, на якій розміщено вказаний об'єкти складає 2473 кв. м. Земельна ділянка, на якій розміщено вказаний об'єкт знаходиться в межах пляжної зони. (т. 1 а.с. 2-7)

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.06.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження по справі № 915/1045/13 (суддя Фролов В.Д.). (т. 1 а.с. 1)

03.07.2013 р. до місцевого суду від прокурора надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони ТОВ «Арена 23» та будь-яким іншим особам здійснювати будівельні роботи з реконструкції пляжного торгівельно-розважального комплексу. (т. 1 а.с. 59)

17.07.2013 р. від ТОВ «Арена 23» до місцевого господарського суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство". ( т. 1 а.с. 85)

17.07.2013 р. від ТОВ «Арена 23» до місцевого господарського суду надійшов відзив на позов, у якому ТОВ «Арена 23» зазначило, що прокурор не навів доводів, в чому саме полягає порушення інтересів держави та не обґрунтував необхідність їх захисту - при наявності постійного землекористувача розглядаємої земельної ділянки ДП «Очаківське лісомисливське господарство» та іншого користувача даною земельною ділянкою ПП «ААС». (т. 1 а.с. 86-87)

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.07.2013 р. заяву прокурора про забезпечення позову задоволено у повному обсязі. (т. 1 а.с. 117-118)

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.07.2013 р. клопотання ТОВ «Арена 23» про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, відхилено. (т. 1 а.с. 117-118)

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.07.2013 р. по справі № 915/1045/13 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 р. рішення місцевого суду від 18.07.2013 р. скасовано, та ухвалено нове, яким в задоволенні позову відмовлено. (т. 1 а.с. 182-188)

Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2013 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 18.07.2013 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Постанова Вищого господарського суду України вмотивована тим, що здійснюючи судовий розгляд справи суд першої інстанції при вирішенні спору про визнання договору недійсним не з'ясував питання стосовно того, яким саме чином відбулось залучення ПП "ААС" для спільного використання у спільній діяльності земельної ділянки на території пляжу Коблівської зони відпочинку (пункт 1.1 оспорюваного договору), підтвердження наявності у ПП "ААС" такої земельної ділянки із визначенням її місця розташування, встановлення меж тощо, питання стосовно того чи відбулась фактична передача ТОВ "Арена 23" вказаної земельної ділянки та на яких підставах, а також правовий статус земельної ділянки для розташування пляжного торгівельно-розважального комплексу біля рятувальної станції МОП на території пляжу Коблівської зони відпочинку, тобто судом першої інстанції було залишено поза увагою з'ясування питання щодо наявності всіх істотних умов, необхідних для договорів даного виду.

Судом апеляційної інстанції не з'ясовано питання стосовно того, чи є земельна ділянка щодо спільного використання якої між ПП «ААС» та ТОВ «Арена 23» було укладено оспорюваний договір, об'єктом договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 64 від 21.04.2008 р. (т. 1 а.с. 211-219)

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.12.2013 р. суддею Олейняш Е.М. справу № 915/1045/13 прийнято до свого провадження. (т. 1 а.с. 222)

26.12.2013 р. прокурором до місцевого господарського суду надано письмові пояснення, в яких зазначено, що ним неодноразово надавалась інформація власника та органу контролю щодо належності спірної земельної ділянки Коблівській сільській раді та відноситься до земель рекреаційного призначення (землі запасу),а тому, доводи ТОВ «Арена 23» щодо належності землі Миколаївській обласній державній адміністрації та ДП «Очаківське лісомисливське господарство» з огляду лише на наявність оспорюваного договору є необґрунтованими.

Враховуючи позицію Вищого господарського суду України прокурор зазначив, що відповідно до умов оспорюваного договору, ПП „ААС" зобов'язується надати ТОВ „Арена 23" земельну ділянку для розміщення на ній пляжного торгівельно-розважального комплексу.

Рішенням Виконкому № 81 від 10.11.2011 за ТОВ „Арена 23" визнано право власності на об'єкти нерухомого майна, розміщення яких дозволено оспорюваним договором.

Посилаючись на п. 2.1, 2.4 Тимчасових положень про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджених наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. № 7/5, доказами фактичної передачі земельної ділянки є виконання ТОВ „Арена 23" умов договору спільного користування земельною ділянкою щодо здійснення забудови та подальше оформлення за товариством права власності на майно.

Ураховуючи те, що дії відповідачів свідчать про виконання договору, у суду відповідно до п. 2.6. постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» є підстави для надання оцінки відповідності оспорюваного правочину вимогам закону. (т. 1 а.с. 229-231)

26.12.2013 р. до місцевого господарського суду від ТОВ «Арена 23» надійшло клопотання про зупинення провадження по справі №915/1045/13 до розгляду по суті справи господарського суду Миколаївської області № 915/1470/13. (т. 1 а.с. 232-233)

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.12.2013 р. зупинено провадження по справі № 915/1045/13 до набрання законної сили рішення господарського суду Миколаївської області по справі № 915/1470/13. (т. 2 а.с. 2-4)

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.09.2014 р. поновлено провадження у справі № 915/1045/13. (т. 2 а.с. 2-4)

28.10.2014 р. ТОВ «Арена 23» до місцевого господарського суду надало доповнення до відзиву, в якому зазначило, що прокурором не доведено, що саме вказана прокурором земельна ділянка була передана від ПП "ААС" до ТОВ "Арена 23", не визначено її межі та взагалі не доведено факт передачі земельної ділянки ТОВ "Арена 23". Прокурором не доведено правового статусу земельної ділянки, що є предметом спору. Також ТОВ «Арена 23» зазначило, що прокурор вказує, що ТОВ "Арена 23" самовільно зайнята земельна ділянка, однак факт самовільного зайняття земельної ділянки при проведенні перевірки фахівцями Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області 15.05.13 року не перевірявся, що підтверджується відповідним Актом перевірки. Акт Держсільгоспінспекції від 15.05.13 року не може бути в розумінні ст. 33 ГПК України прийнятий як належний доказ у справі, оскільки він не відповідає п. 3.2, п. 4.1, п. 5.2, п. 5.6, п. 5.9, п. 6.1, п. 6.2 Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом № 132 від 25.02.13 року Міністерства аграрної політики та продовольства України, а саме у зв'язку з відсутністю відомостей про дату та номер відповідного наказу та направлення на перевірку, відсутністю представників ТОВ "Арена 23" при перевірці, відсутністю відмітки про відмову бути присутніми при перевірці, невідповідністю схеми розміщення об'єкту вимогам п. 6.1 Порядку, відсутністю доказів отримання/направлення акту особі, що перевірялась. (т. 2 а.с. 62-66)

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.10.2014 р. залучено до участі у справі ДП "Очаківське лісомисливське господарство" та Миколаївську обласну державну адміністрацію, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПП "ААС". Продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 11.11.2014 року. (т. 2 а.с. 74-76)

13.11.2014 р. від ДП "Очаківське лісомисливське господарство" до місцевого господарського суду надані письмові пояснення по суті спору, в яких зазначило, що за договором № 64 від 21.04.08 р., ПП "ААС" отримало в довгострокове тимчасове користування для надання пляжних послуг лісову ділянку загальною площею 8,75 га в урочище "Коблеве" Березанського лісництва ДП "Очаківське ЛМГ" на території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, розташова ну на земельній лісової ділянці урочища "Коблеве" у кв. 35, виділ 23, кв. 36, виділ 17, кв. 37, виділ 13, кв.38, виділ 23, кв. 39, виділ 18, яка є державною власністю та знаходиться в постійному користуванні ДП "Очаківське ЛМГ". Згідно ст. 18 Лісового кодексу України надання в довгострокове тимчасове користування лісової ділянки не передбачає вилучення земельної ділянки в постійного користувача, тому від ДП "Очаківське ЛМГ" до ПП "ААС" не передавалися за договором № 64 від 21.04.08 року будь-які права на земельну лісову ділянку, на якій розташована лісова ділянка урочища "Коблеве" Посилаючись на ст. 92 Земельного кодексу України ДП "Очаківське ЛМГ" не могло і не надавало ПП "ААС" земельну лісову ділянку в урочище "Коблеве" у кв. 35, виділ 23, кв. 36, виділ 17, кв. 37, виділ 13, кв.38, виділ 23, кв. 39, виділ 18. Посилаючись на приписи ст. 78 ЗК України ДП "Очаківське лісомисливське господарство" зазначило, що держава, будучи власником земельної лісової ділянки площею 8,75 га, що знаходиться в постійному користуванні ДП "Очаківське ЛМГ", на якій ПП "ААС" була надана лісова ділянка, могла розпорядитися цією земельною лісовою ділянкою для надання її в користування. ПП "ААС" взагалі не мало права розпоряджатися земельною лісовою ділянкою в урочище "Коблеве" у кв. 35, виділ 23, кв. 36, виділ 17, кв. 37, виділ 13, кв.38, виділ 23, кв. 39, ви діл 18 площею 8,75 га.

Якщо земельна ділянка, якою розпорядилося ПП "ААС" для її надання ТОВ "Арена 23", знаходиться поза межами 23 виділу 35 кварталу Березанського лісництва, тобто в зоні 280 метрового відрізку по урізу води між крайньою точкою земель постійного користування ДП "Очаківське ЛМГ" і границею з Одеською областю, то зазначена земельна ділянка не нале жить до земель лісогосподарського призначення, що знаходилися або знаходяться в постійному користуванні ДП "Очаківське ЛМГ". (т. 2, а. с. 92-93)

Рішенням місцевого господарського суду Миколаївської області від 13.11.2014 р. (повний текст складено та підписано суддею Олейняш Е.М. 18.11.2014 р.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду в частині вимог про визнання недійсним договору без дати та без номеру про спільне користування земельною ділянкою прийнято з посиланням на приписи норм ст.. ст. 203, 205-210, 215, 638 ЦК України та ст.. ст. 180, 181 ГК України, з урахуванням яких суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови в позові в даній частині, оскільки вказаний правочин є таким, що не вчинений (не укладений).

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача ТОВ "Арена 23" звільнити земельну ділянку площею 0,25 га вартістю 621 750, 00 грн., розташовану по вул. Курортній, 7/4 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, привести її у придатний для використання стан та повернути Коблівській сільській раді, місцевий суд посилаючись на приписи ст.. 12, 17, 83, 187, 188, 211, 212 ЗК України, Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", практику Вищого господарського суду України, а саме постанову від 08.04.2014 р. по справі № 915/1291/13, суд зазначив наступне, що доказів складання протоколу про адміністративне правопорушення, припису (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), акту обстеження земельної ділянки суду не подано. Крім того, Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.05.13 року складено з порушенням вимог пунктів 3.1, 3.3, 4.1, 4.2, 4.4, 5.6, 6.2, 6.4 вказаного Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, самовільного зайняття земельної ділянки не перевірялось, про що вказано в самому акті. Тобто, вказаний акт, виходячи з приписів статей 32- 34 ГПК України, не може бути належним доказом самовільного зайняття земельної ділянки у даній справі.

Місцевим судом також враховано, що в Акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 15.05.13 р., також не міститься інформації стосовно земельної ділянки (її місця розташування з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів, площі земельної ділянки тощо). Вищевказані Акти перевірки від 15.05.13 року унеможливлюють встановлення судом місця розташування земельної ділянки, що є предметом спору, як наслідок, належність до земель державної чи комунальної форм власності. Вищевикладені обставини та подані до матеріалів справи докази в їх сукупності унеможливлюють встановлення судом факту самовільного зайняття відповідачем ТОВ "Арена 23" земельної ділянки комунальної власності, яка є предметом спору. Вказані обставини є суттєвими для вирішення даного спору та подальшого виконання судового рішення щодо повернення земельної ділянки позивачу. (т. 2 а.с. 109-112)

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог викладених в апеляційній скарзі, скаржник зазначив, що рішенням виконавчого комітету Коблівської сільської ради Миколаївської області № 81 від 10.11.2011 (скасованим у подальшому рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №23 від 24.05.2013) визнано право власності ТОВ «Арена 23» на об'єкти нерухомого майна. Під час перевірок, проведених фахівцям Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, встановлено факт використання ТОВ «Арена 23» спірної земельної ділянки та проведення на ній будівельних робіт. Вказані дії ТОВ «Арена 23» свідчать про факт укладення оспорюваного договору.

Оспорюваний договір укладено з порушенням вимог ч. 1 ст. 319, ч. 4 ст. 373 ЦК України, ч. 1 ст. 78, ст. 90 Земельного кодексу України, ст. 18 Лісового кодексу України - за відсутності у ПП «ААС» повноважень на його укладення та надання дозволу ТОВ «Арена 23» здійснювати будівництво на наданій земельній ділянці.

Враховуючи викладене, скаржник вважає обґрунтованою є вимога прокурора про визнання оспорюваного договору про спільне користування земельною ділянкою недійсним. Аналогічного висновку про наявні підстави для задоволення позову прокурора в частині щодо визнання недійсним договору про спільне користування земельною ділянкою дійшов Вищий господарський суд України у справах №915/1291/13, №5016/853/2012(6/77).

Щодо висновку суду про відсутність підстав для зобов'язання ТОВ «Арена 23» звільнити земельну ділянку, скаржник зазначив, що у ТОВ «Арена 23» відсутні правовстановлюючі документи на землю та вказане підприємство не отримувало дозвільних документів у сфері містобудування, документи щодо введення в експлуатацію зазначеного нерухомого майна відсутні.

Копії актів зазначених перевірок наявні в матеріалах справи. На час розгляду справи ТОВ «Арена 23» не надано доказів оскарження вказаних актів та їх скасування у судовому порядку, у зв'язку з чим судом безпідставно зроблено висновок про допущені порушення законодавства органом контролю під час проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства ТОВ «Арена 23».

Крім того, скаржник послався на приписи норм чинного законодавства України та враховуючи наявність їх порушень спірна земельна ділянка відповідно до ч. 2 ст. 90, ч. 2 ст. 95, ст. ст. 152, 158, 212 Земельного кодексу України підлягає звільненню та приведенню у придатний для використання стан.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.01.2015 р. о 10:30 год., про що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 р., у зв'язку з нез'явленням в судове засідання учасників процесу: Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ДП "Очаківське лісомисливське господарство", ПП «ААС» та Миколаївської обласної державної адміністрації, розгляд справи було відкладено на 05.02.2015р. о 10.30 та визнано обов'язковою участь у розгляді справи представників Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ДП "Очаківське лісомисливське господарство" та Миколаївської обласної державної адміністрації, про що всі учасники судового процесу згідно приписів ст. 98 ГПК України були належним чином повідомлені.

Представник ДП "Очаківське лісомисливське господарство" в судове засідання 05.02.2015 р. не з явився, від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Представник ПП «ААС» в судове засідання 05.02.2015 р. не з'явився, направлене на його адресу поштове повідомлення (ухвала про відкладення розгляду справи) повернулось до суду з відміткою поштового відділення «по закінченню строку зберігання», що згідно роз'яснень наданих у п.3.9.1. Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» є підставою для визнання факту належного повідомлення судом вказаної особи про розгляд справи.

Представник Миколаївської обласної державної адміністрації в судове засідання 05.02.2015 р. не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, про причини свого нез'явлення суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив.

За таких обставин та враховуючи думку інших учасників процесу, колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю представників ДП "Очаківське лісомисливське господарство", ПП «ААС» і Миколаївської обласної державної адміністрації.

Колегія суддів задовольнила клопотання представника ТОВ «Арена-23» про залучення до матеріалів справи постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 р. по справі №814/2814/13-а, оскільки ця постанова має відношення до цього спору, однак відхилила його клопотання про залучення до матеріалів справи постанови Одеського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. по справі №915/1805/13, оскільки ця постанова прийнята за результатами конкретного спору який не стосується цієї справи, а відтак не може бути належним доказом по справі.

Представник прокурора (скаржника) в усних поясненнях наданих суду підтримав апеляційну скаргу і просив суд скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове яким задовольнити позов в повному обсягу.

Представник Коблівської СР Березанського району Миколаївської області в усних поясненнях наданих суду підтримав позицію скаржника та просив суд скасувати рішення місцевого господарського суду, а позовні вимоги задовольнити.

При цьому він зазначив, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю Коблівської СР Березанського району Миколаївської області і не входила до складу земельної ділянки яка знаходилась в постійному користуванні ДП "Очаківське лісомисливське господарство" пославшись при цьому на рішення Миколаївської обласної державної адміністрації та наявні у справі схеми.

Представник ТОВ "Арена 23" в усних поясненнях наданих суду просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

При цьому він зазначив, що з матеріалів справи не можливо достеменно встановити кому саме на праві власності належить земельна ділянка на якій розташовані належні ТОВ «Арена-23» об'єкти і що свідоцтво про право власності та реєстрацію цього права на ці об'єкти ніхто не скасовував і не визнавав недійсними.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 05.02.2015 р. оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та ці обставини встановив та дослідив місцевий суд, 21.04.2008 р. між Державним підприємством "Очаківське лісомисливське господарство" (постійний лісокористувач) та ПП "ААС" (тимчасовий лісокористувач) було укладено договір № 64 (далі Договір № 64) (т. 1 а.с. 62-64), за умовами якого постійний лісокористувач, згідно з розпорядженням Миколаївської райдержадміністрації від 21.04.2008р. № 157-р передав, а тимчасовий лісокористувач прийняв лісову ділянку площею 8,75 га у довгострокове тимчасове платне користування лісами за рахунок земель лісогосподарського призначення, що знаходиться у кварталі 35, виділ 23, кв. 36, вид. 17, кв. 37, вид. 13, кв. 38, вид. 23, кв. 39, вид. 18 Березанського лісництва постійного лісокористувача (урочище Коблеве) (пункт 1.1. Договору № 64). Лісова ділянка передається тимчасовому лісокористувачу для рекреаційних цілей (надання пляжних послуг) строком на 49 років (пункт 1.2 Договору №64).

Договір зареєстрований у Миколаївському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в Книзі реєстрації договорів на право довгострокового тимчасового користування лісами вчинено запис від 22.04.08 р. за № 2.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.09.13 р. залишено без змін постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.01.11 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.13 р. про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання не чинним та скасування розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 157-р від 21.04.2008 р. "Про надання лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування Приватному підприємству "ААС". Судами встановлено, що у довгострокове платне користування ПП "ААС" були передані лісові ресурси, а не сама земельна ділянка (т. 1 а. с. 171-175).

Відповідно до п. 2.2 Договору № 64 після закінчення строку дії договору або його припинення (розірвання) тимчасовий лісокористувач зобов'язаний повернути лісову ділянку постійному лісокористувачу в стані, придатному для використання її в лісогосподарських цілях.

Відповідно до п. 4.1.2 Договору № 64 тимчасовий лісокористувач (ПП "ААС") за погодженням з постійним лісокористувачем (ДП "Очаківське лісомисливське господарство") має право зводити тимчасові будівлі та споруди, необхідні для ведення господарської діяльності: туалети, душові кабінки, кабінки для перевдягання, тіньові навіси, малі архітектурні споруди, майданчики для проведення культурно-масових заходів (спортивні тури, танці, інше), дитячі водні гірки.

Відповідно до п. 4.2.2.2 Договору № 64 тимчасовий лісокористувач (ПП "ААС") зобов'язаний використовувати лісову ділянку як зону відпочинку, що в тому числі передбачає встановлення в необхідній кількості сміттєзбірників, душових кабін, туалетів, тіньових навісів.

На виконання умов Договору № 64 постійний лісокористувач (ДП "Очаківське лісомисливське господарство") передав, а тимчасовий лісокористувач (ПП "ААС") прийняв лісову ділянку площею 8,75 га із земель лісогосподарського призначення, яка є предметом Договору, про що між сторонами складено Акт прийому-передачі лісової ділянки від 22.04.08 року, який підписано та скріплено печатками сторін. Межі лісової ділянки закріплені межовими знаками у кількості 50 шт. у вигляді металевих стовпчиків (т.1 а.с. 69).

Крім того, матеріали справи свідчать та це також вірно встановив місцевий господарський суд, що між ПП "ААС" та ТОВ "Арена 23" було укладено Договір про спільне користування земельною ділянкою б/н та без дати (надалі - Договір). (т. 1 а.с. 11)

Відповідно до п. 1.1 Договору Сторона 1 (ПП "ААС") та Сторона 2 (ТзОВ "Арена 23") уклали даний договір про спільне використання земельної ділянки з метою організації відпочинку громадян та торгівлі на території пляжу Коблівської зони відпочинку, для досягнення яких зобов'язуються спільно й погоджено робити необхідні фактичні і юридичні дії.

Відповідно до п. 2.1 Договору Сторона 1 (ПП "ААС") зобов'язується надати Стороні 2 (ТзОВ "Арена 23") земельну ділянку для розташування пляжного торгівельно-розважального комплексу біля рятувальної станції МОП, який включає: сцена, закусочна з літнім майданчиком, торгівельний павільйон, пункт прокату пляжного інвентарю, рятувальний пост, підпірна стінка, пляжна алея, замощення, туалет, тіньові навіси - 4 шт., кабінки для переодягання - 4 шт.

Відповідно до п. 6.1 Договору договір укладений на строк 30 років, після закінчення якого спільна діяльність припиняється з розподілом доходів і витрат порівну.

Предметом спору в даній справі є вимоги про:

визнання недійсним договору без дати без номеру про спільне користування земельною ділянкою, укладеного між ПП "ААС" та ТОВ "Арена 23";

- зобов'язання відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Арена 23" звільнити земельну ділянку площею 0,25 га вартістю 621 750, 00 грн., розташовану по вул. Курортній, 7/4 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, привести її у придатний для використання стан та повернути Коблівській сільській раді.

Дослідивши оспорюваний договір без дати та без номеру про спільне користування земельною ділянкою, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що його зміст не відповідає вимогам ст. 628 ЦК України і не містить усіх істотних умов, встановлених ст.1131 ЦК України для даного виду договорів , що в силу приписів ч. 1 ст.. 638 ЦК України та ч.2 ст.. 180 і ч. 8 181 ГК України свідчить про його неукладеність (такий що не відбувся).

Так даний договір не містить дати укладення, а отже, і строку його дії; відсутні умови як саме відбулося залучення ПП „ААС" для спільного використання у спільній діяльності земельної ділянки на території пляжу Коблівської зони відпочинку; не визначений правовий статус земельної ділянки, відсутні будь-які дані про місце розташування земельної ділянки, її площа, межі тощо.

В силу приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог встановлених ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.

Однак момент вчинення правочину встановити неможливо, як і неможливо встановити факт передання ПП „ААС" у спільне користування земельну ділянку при наявності підтвердження користування ним лісовою ділянкою на підставі Договору №64 про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 21.04.2008р.,як не можливо встановити яку саме земельну ділянку було передано за цим договором ТОВ «Арена-23»

У п.2.6. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

Не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо.

Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину.

Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом, як-от частиною другою статті 15 Закону України "Про оренду землі").

Докази виконання сторонами цього договору в матеріалах справи відсутні.

В зв'язку із наведеним, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору без дати без номеру про спільне користування земельною ділянкою, укладеного між ПП «ААС» та ТОВ «Арена 23», оскільки цей договір є неукладеним.

Крім того, на переконання колегії суддів, в матеріалах справи відсутні достатні та належні докази, які б достеменно підтверджували, що земельна ділянка на якій розташовані об'єкти ТОВ «Арена-23» і яку прокурор просив зобов'язати звільнити належить до комунальної власності зазначеному прокурором позивачу - Коблівській СР Березанського району Миколаївської області.

Так в обґрунтування належності цієї ділянки до комунальної власності Коблівськоі СР Березанського району Миколаївської області прокурор і ця рада посилаються на рішення Миколаївської обласної ради №2 від 23.09.2011р. яким нібито було змінено межи населеного пункту села Коблево та встановлено нову межу Коблівської сільської ради, відповідно якого спірна земельна ділянка пл.025 га є власністю цієї ради.

Однак зазначене рішення в матеріалах справи відсутнє, а відтак це посилання не може прийматись до уваги та бути відповідно до приписів ст. 33 і 34 ГПК України належним доказом якій би підвереджував належність спірної ділянки цій раді .

Будь-які належні і достатні докази того що спірна земельна ділянка лежить цій раді в матеріалах справи також відсутні,тобто у порушення приписів ст. 33ГПК України прокурор не довів що ця земельна ділянка належить визначеному ним позивачу і відповідно, що права цього позивача порушено.

Наявні в матеріалах справи схеми та плани земельних ділянок також не можуть бути визнані судом як належні та достатні докази які б підтверджували обґрунтованості позовних вимог прокурора, оскільки з них не можливо достеменно встановити у чиєї власності знаходиться земельна ділянка, яку займає ТОВ «Арена-23», державній в особі Миколаївської обласної державної адміністрації або комунальній в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

При цьому колегія суддів зазначає,що на ці обставини (не встановлення належності земельної ділянки до той чи іншій формі власності)) звертав Вищій господарський суд України у своєї постанові скасовуючи попередні судові рішення по цій справи.

Слід зазначити, що ці обставини згідно приписів ст.33 ГПК України повинен був довести, тобто надати в обґрунтування своєї позиції належні докази, прокурор та визначений ним позивач що ними зроблено не було.

Враховуючи, що прокурор і позивач не надали суду нових додаткових доказів до тих що були надані ними раніше і які б могли встановити ці обставини і не заявляли до суду клопотань про витребування у інших осіб таких доказів, а суд згідно приписів ГПК України не має права з власної ініціативи витребувати у сторін або інших осіб докази, то відповідно ці обставини при розгляді цієї справи достеменно встановити не можливо.

Підставою позову в частині зобов'язання ТОВ "Арена" звільнити та привести у придатний у використання стан земельну ділянку прокурором зазначено факт самовільного її заняття, що підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.05.2013р., складеним Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області. та постановою Інспекції державного будівельного контролю в Миколаївській області №70 від 31.05.2013р.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом підставно зазначено, що перевірка яку здійснювала Державна інспекція сільського господарства в Миколаївській області була проведена з чисельними та суттєвими порушеннями порядку, встановленого законодавством, а тому цей Акт не є належним доказом самовільного заняття земельної ділянки ТОВ "Арена -23".

Як вказано в самому Акті, питання самовільного заняття земельної ділянки не перевірялося, протокол про адміністративне правопорушення не складався, припис про усунення порушення земельного законодавства не надавався, акт обстеження земельної ділянки не складався, план-схема (місце розташування) земельної ділянки з прив'язкою до місцевості із визначенням суміжних землекористувачів, площі земельної ділянки та площі, на якій виявлено порушення - відсутні.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Приписами ст.. 211 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну (ст.ст. 22, 1166 УК України), адміністративну (ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення) або кримінальну (ст. 1971 КК України) відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за самовільне зайняття земельних ділянок.

В силу вимог ст.. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Пунктом 3.9 постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав можуть лише акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), акт обстеження земельної ділянки.

Водночас зі залученої судом апеляційної інстанції до матеріалів справи копії постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 р. по справі №814/2814/13-а вбачається що цим судом визнано противоправною і скасовано постанову Інспекції державного будівельного контролю в Миколаївській області № 70 від 31.05.2013 р. якою на ТОВ «Арена-23» було накладено штраф санкції за правопорушення у сфері містобудівельної діяльності, тобто цей суд дійшов висновку, що ТОВ «Арена -23» не порушувало законодавство у сфері містобудівельної діяльності.

Слід також зазначити, що в цій судовій постанові суд зазначив, що земельна ділянка на який знаходяться об'єкти ТОВ «Арена - 23» є той земельною ділянкою яка знаходилась в постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство», тобто фактично дійшов висновку, що ця ділянка не належить до комунальної власності визначеного прокурором позивача - Коблівської СР Березанського району Миколаївської області.

Враховуючи все вищевикладені обставини та наявні у справі докази колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку що наявні у справі докази, унеможливлюють встановлення судом місця розташування земельної ділянки, що є предметом спору і як наслідок, належність її до земель державної чи комунальної форм власності і як наслідок унеможливлюють встановлення судом факту самовільного зайняття відповідачем ТОВ "Арена 23" земельної ділянки комунальної власності Коблівської СР Березанського району Миколаївської області за захистом якої прокурор звернувся до суду з цим позовом.

Нових додаткових належних доказів, які б спростовували вищезазначений висновок місцевого суду та доводили обґрунтованість позовних вимог прокурора ні прокурор ні визначений ним позивач суду апеляційної інстанції не надали.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив прокурору в задоволенні його позову.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012р. Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, які фактично повторюють доводи викладені ним в позові та письмових поясненнях до нього і яким, як зазначалось вище, місцевий суд дав належну оцінку, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 13.11.2014 р. по справі № 915/1045/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області на зазначене рішення - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.02.2015 р.

Суддя-доповідач: М.А. Мирошниченко

Судді: О.Л. Воронюк

В.В. Лашин