Постанова № 42610041, 28.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2015 р. Справа№ 914/2574/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Ткаченка Б.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача 1-не з'явились,

від позивача 2-Чібісова-Зозуля Ю.В., Стасів О.Ф.,

від відповідача - Негода О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія «Укрексперт» № 53 від 08.12.2014

на рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2014

у справі №914/2574/14

за позовом 1. Державного проектно-конструкторського технологічного підприємства «Львівхарчопроект», м. Львів

2. Державної фітосанітарної інспекції Львівської області, м. Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія «Укрексперт», м. Київ

про виселення з нежитлових приміщень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2014 (суддя Нечай О.В.) припинено провадження у справі в частині позовних вимог ДП "Львівхарчопроект" до ТОВ "Національна компанія "Укрексперт" про виселення з нежитлових приміщень на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку відмовою позивача 1 від позову. Позовні вимоги позивача 2 задоволено та виселено ТОВ "НК "Укрексперт" з нежитлових приміщень другого поверху загальною площею 182,7 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Вітовського, 18; за номерами 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31 згідно поверхового плану. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача 2, оскільки договір оренди від 30.12.2003, на підставі якого відповідач займав нежитлові приміщення, є припиненим з 28.02.2014, проте відповідач на вимогу позивача 1 приміщення не звільнив.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт посилаючись на п. 10.8 Договору оренди та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", вважає, що договір оренди був автоматично пролонгований сторонами та є чинним.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач 2 просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, зазначивши про обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

30.12.2003 р. між ДП "Львівхарчопроект" та ТОВ "Національна компанія "Укрексперт" укладено Договір нерухомого державного майна, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлові приміщення за номерами 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31 (згідно поверхового плану), загальною площею 182,7 кв. м., що є на балансі орендодавця та знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Вітовського, 18.

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання акту приймання-передачі.

Згідно з п. 10.1 Договору оренди цей договір діє з дати підписання акту приймання-передачі та укладено строком на п'ять років.

01.03.2004 р. між сторонами Договору оренди було підписано Акт приймання-передачі нерухомого державного майна, загальною площею 182,7 кв. м. за адресою: м. Львів, вул. Вітовського, 18.

09.04.2004 р. між сторонами було укладено Додаток № 1 до Договору оренди, відповідно до умов якого сторони, зокрема, домовились про те, що цей договір діє з дати підписання акту приймання-передачі та укладено строком на 10 років.

18.11.2013 р. позивач - 1 звернувся до відповідача з листом № 237, зі змісту якого вбачається, що враховуючи те, що дія Договору оренди закінчується 28.02.2014 р., у зв'язку з тим, що приміщення 2-го поверху, які використовувались відповідачем, передані на баланс Державної фітосанітарної інспекції Львівської області, відповідачу було запропоновано оглянути інші вільні площі позивача -1 для визначення тих, що будуть найкраще відповідати потребам відповідача.

Листом від 31.01.2014 р. № 11 позивачем - 1 було повторно повідомлено відповідача про закінчення терміну дії Договору оренди з проханням повернути орендодавцю орендовані приміщення та оглянути нові, в разі необхідності.

Листом вих. № 21 від 06.03.2014 р. позивач - 1 просив відповідача в п'ятнадцятиденний строк в добровільному порядку звільнити зайняті ним приміщення.

При цьому судом встановлено, що наказом Міністерства аграрної політики України № 567 від 11.08.2009 р. було безоплатно передано частину приміщень підвалу та котельні (загальною площею 176,0 кв. м.) та приміщень другого поверху будівлі (загальною площею 406,4 кв. м.) за адресою: м. Львів, вул. Вітовського, 18, з балансу ДП "Львівхарчопроект" на баланс Державної інспекції з карантину рослин по Львівській області на праві оперативного управління згідно з додатком.

В свою чергу, правонаступником майна, прав та обов'язків Державної інспекції з карантину рослин по Львівській області є Державна фітосанітарна інспекція Львівської області (далі - позивач - 2).

Звертаючись до суду з позовом позивачі зазначають про те, що строк дії Договору оренди закінчився, проте майно не було повернуто орендодавцю, що стало підставою для подання відповідного позову про примусове звільнення нежитлових приміщень.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. З огляду на вищенаведене, строк дії договору - це строк, протягом якого сторони здійснюють свої зобов'язання за договором, вносять зміни та доповнення до нього.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є, зокрема, термін, на який укладається договір оренди.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Так, як встановлено судом, позивач - 1 тричі звертався до відповідача з листами про закінчення терміну дії договору, у зв'язку з чим, відповідачу було запропоновано оглянути інші приміщення з метою укладення нового договору оренди.

Більше того, листи № 237 від 18.11.2013 р. та № 11 від 31.01.2014 р. про повідомлення про припинення дії Договору оренди були направлені відповідачу позивачем - 1 в межах місячного строку, встановленого ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Зі змісту вказаних листів вбачається, що мова йшла саме про припинення дії Договору оренди, при цьому, позивачем - 1 не пропонувалось відповідачу пролонгувати зазначений договір, натомість позивачем - 1 було запропоновано фактично укласти новий договір оренди на нове приміщення, яке могло б підійти відповідачу після огляду ним такого приміщення, яке знаходиться на іншому поверсі будівлі.

Вищезазначені листи були направлені на адресу відповідача, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями чеків поштового відділення.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зайняття відповідачем орендованих приміщень за договором, в зв'язку з припиненням його дії.

Викладені заперечення в поданій апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2014 у справі №914/2574/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Національна компанія «Укрексперт» - без задоволення.

2. Справу № 914/2574/14 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя О.Ф. Синиця

Судді В.О. Зеленін

Б.О. Ткаченко