Рішення № 42609734, 02.02.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/139/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015 Справа № 908/5461/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр" (03138 м. Київ, вул. Каменярів, 21)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація-Плюс" (70543 Запорізька область, Оріхівський район, с. Новоандріївка, вул. Клименка, 25)

про стягнення 200 471 грн. 52 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Хоменко О,О., дов. б/н від 04.07.2014р.

від відповідача: Касьяненко Г.О., дов. б/н від 26.12.2014р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр", м. Київ звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація-Плюс", Запорізька область, Оріхівський район, с. Новоандріївка про стягнення 103 261 грн. 10 коп. основного богу, 25 147 грн. 66 коп. суму коригування згідно п. 4.3 договору, 16 387 грн. 22 коп. пені, 6 247 грн. 28 коп. 5% штрафу, 31 117 грн. 91 коп. 39% річних, 18 310 грн. 35 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., автоматичним розподілом справ між суддями від 02.12.2014 р., справу № 908/5461/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 03.12.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5461/14, присвоєно справі номер провадження 27/139/14 та призначено судове засідання на 25.12.2014р.

Ухвалою суду від 25.12.2014р. розгляд справи відкладався на 28.01.2015р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

В судовому засіданні 28.01.2015р. оголошувалася перерва до 02.02.2015р., на підставі ст. 77 ГПК України з метою надання додаткових доказів.

До початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 02.02.2015р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 103 261 грн. 10 коп. основного богу, 25 147 грн. 66 коп. суму коригування згідно п. 4.3 договору, 16 387 грн. 22 коп. пені, 6 247 грн. 28 коп. 5% штрафу, 31 117 грн. 91 коп. 39% річних, 18 310 грн. 35 коп. втрат від інфляції.

Крім того, позивач надав письмові пояснення на відзив відповідача (долучені до матеріалів справи).

Представник відповідача в засіданні суду 02.02.2015р. проти позову заперечив, на підставах викладених у відзиві на позовну заяву, наданого до канцелярії суду 27.01.2015р. (міститься в матеріалах справи), вважає, що вимоги позивача незаконними та безпідставними, у зв'язку з чим, просить суд відмовити у задоволені позовних вимог та надав письмові пояснення (долучені до матеріалів справи).

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр" (постачальника) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація-Плюс" (покупець) укладено договори поставки № ЗП-35-230114/н-ЯР від 23.01.2014р. та № ЗП-62-020414/ззр-ЯР від 02.04.2014р. на умовах розстрочення платежу.

Відповідно до п. 1.1 договорів постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до Специфікації № 1 від 23.01.2014р., товар, який поставляється має іноземне походження, а саме:

по договору № договору № М1-35-230114/Н-ЯР:

Гібрид насіння соняшнику PR 63 А 62 - відомості про походження насіння - США, вироблено - Австрія;

Гібрид насіння соняшнику PR 64 Е 71 - відомості про походження насіння - Турція, вироблено - Австрія;

Гібрид насіння соняшнику НК Алегро Круізер - відомості про походження насіння -

Франція, вироблено - Syngenla AG (Швейцарія);

Гібрид насіння соняшнику ЕС Флоріміс - відомості про походження насіння -

Іспанія, вироблено - Еuralis semillas S.A. (Іспанія).

По договору № ЗП-35-230114/н-ЯР:

Естрагон - країна виробництва - Австрія;

Біскайя - країна виробництва - Німеччина;

Ацетоган - країна виробництва - Ізраїль;

Торнадо 500 - країна виробництва -Росія;

Євро-лайтінг - країна виробництва - Німеччина;

Децис Профі - країна виробництва - Німеччина.

Згідно п. 1.2 поставка товару в рамках і на підставі цього договору може здійснюватись окремими партіями відповідно до додаткових угод (специфікацій) до цього договору.

Пунктом 2.2 договору сторони узгодили, що поставка товару здійснюється на умовах, визначених відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС - 2010.

Відповідно до п. 2.4 договору строки, порядок та інші умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами в додатковій угоді(специфікацій).

Позивач свої зобов'язання за договорами виконав у повному обсязі, поставивши відповідачеві товар:

по договору № ЗП-35-230114/н-ЯР від 23 січня 2014 року на загальну суму 74 566 гри. 50 коп., що підтверджується видатковою накладною № 260 від 11.03.2014 року;

по договору № ЗП-62-020414/ззр-ЯР від 02 квітня 2014 року на загальну суму 52 296 грн. 62 коп., що підтверджується видатковими накладними: № 1003 від 22.04.2014р., на суму 35 590 грн. 80 коп., № 1005 від 22.04.2014р. на суму 9 884 грн. 16 коп., № 1007 від 22.04.2014р. на суму 5 203 грн. 68 коп., № 1217 від 12.05.2014р. на суму 1 617 грн. 98 коп.

Відповідач зобов'язувався прийняти вказаний товар та розрахуватись за нього у формі, на умовах та в строки передбачені договорами та додатковими угодами (специфікаціями) до них. Однак, всупереч взятих на себе зобов'язань відповідач повністю не оплатив поставлений йому товар по договорам.

Строк оплати визначено сторонами у договорах та специфікаціях до них й разом із кількістю прострочених днів вказується у розрахунках позовних вимог, які містяться в даній справі (в позовній заяві).

Пунктом 8.4 договорів передбачено, що постачальник вправі застосувати на свій розсуд будь-які оперативно-господарські санкції визначені ст.235 та ст.236 Господарського кодексу України, зокрема у разі порушення строків оплати, встановлених даним договорами та додатковими угодами (специфікаціями) до них, зобов'язання покупця по повному розрахунку за отриманий товар вважаються такими, що настали з моменту такого прострочення.

Тобто, позивач має право перевести відповідача на 100% оплату з моменту порушення останнім взятих на себе зобов'язань по оплаті.

Договорами, а саме п. 4.3., передбачено, що постачальник вправі в односторонньому порядку змінити вартість товару залежно від зміни курсу іноземної валюти.

У відповідності до п. 4.3.2 на дату відвантаження партії товару, згідно з певною додатковою угодою (специфікацією), у випадку зростання курсу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку, відносно курсу, вказаного у додатковій угоді (специфікації), вартість даної партії товару змінюється пропорційно такому зростанню за формулою:

В1в

Ав= ----------------- х Св

В2в

де: Ав - вартість партії товару у гривні на день фактичного відвантаження;

В1в - курс продажу відповідної іноземної валюти, визначений згідно з п.4.3.1 цього договору на день, що передує даті відвантаження товару;

В2в - курс продажу відповідної іноземної валюти, визначений згідно з п. 4.3.1 цього договору на дату підписання відповідної додаткової угоди (специфікації);

Св - вартість цієї ж партії товару у гривні, розрахована по курсу, визначеному згідно з п. 4.3.1 цього договору на дату підписання відповідної додаткової угоди (специфікації).

У відповідності до п. 4.3.3 договору на дату фактичної оплати частини товару, згідно з певною додатковою угодою (специфікацією), у випадку зростання курсу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку, відносно курсу, вказаного у додатковій угоді (специфікації), або курсу перерахунку вартості товару на дату фактичного відвантаження, вартість оплачуваної частини товару змінюється пропорційно такому зростанню за формулою:

В1о

Ао = --х Со

В2о

де: Ао - сума належна до оплати у гривні на день фактичного перерахування коштів, згідно умов договору;

Віо - курс продажу відповідної іноземної валюти, визначений згідно з п. 4.3.1 цього договору на день, що передує даті фактичного перерахування коштів;

В2о - курс продажу відповідної іноземної валюти, визначений згідно з п.4.3.1 цього договору на дату підписання відповідної додаткової угоди (специфікації);

Со - сума належна до оплати у гривні на дату підписання договору, згідно умов договору та відповідних додаткових угод (специфікацій).

Отже, користуючись своїми правами та враховуючи положення договорів щодо зміни вартості товару в залежності від зміни курсу валюти, сума основного боргу була скоригована при відвантажені наступним шляхом:

Курс продажу іноземної валюти на день, що передує даті відвантаження/Курс продажу іноземної валюти закріплений в специфікації х сума вказана в специфікації, що підлягає коригуванню = Скоригована сума основного боргу на дату відвантаження.

Сума основного боргу була скоригована при оплаті наступним шляхом:

Курс продажу іноземної валюти на день, що передує даті фактичної оплати/Курс продажу іноземної валюти закріплений в специфікації х сума вказана в специфікації, що підлягає коригуванню = Скоригована сума основного боргу на дату оплати.

Зміна вартості товару на дату фактичної оплати фіксується постачальником у вигляді коригування видаткових накладних після повної оплати вартості товару, з урахуванням курсу валюти на дату кожної часткової оплати, та не потребує додаткових угод чи погоджень обома сторонами договорів.

Постачальник може здійснити перерахунок вартості товару та надати коригування видаткових накладних на будь-яку дату на власний розсуд або на прохання Покупця, за наявності відповідних підстав, згідно з пунктами 4.3.3 та 4.3.2 даного договору.

До позовної заяви позивач надав розрахунок боргу по договорам. В розрахунок боргу включені періоди нарахувань штрафних санкцій та коригувань вартості товару. Початок кожного періоду зазначений в колонці «Дата настання зобов'язань по оплаті (строк оплати) згідно специфікації договору», а закінчення в колонці «Розрахунок станом на».

Розраховуючи коригування вартості товару, в залежності від зміни курсу валюти, позивач використовував вищенаведену формулу, що закріплена в договорах. В розрахунках доданих до позову коригування вартості товару розраховується наступним чином: Сума вказана в специфікації, що підлягає корегуванню * Курс на дату, що передує даті фактичної оплати (або відвантаження) / Курс закріплений в специфікації - Сума вказана в специфікації, що підлягає корегуванню.

Сума вказана в специфікації, що підлягає корегуванню - вартість товару в специфікації (сума специфікації) - зазначається в колонці «№ та сума специфікації».

Курс закріплений в специфікації - курс закріплений специфікацією - зазначається в колонці «Курс валюти в специфікації».

Курс на дату, що передує даті фактичної оплати(або відвантаження) - зазначається в колонці «Курс валюти на дату, що передує даті оплати/відвантаження».

Відповідно в розрахунку боргу в колонці «Коригування вартості товару з урахуванням зміни курсу валюти на дату оплати/відвантаження» наведено результат такого розрахунку.

Загальна сума коригувань вартості товару за договорами № ЗП-35-230114/н-ЯР від 23 січня 2014 року та № ЗП-62-020414/ззр-ЯР від 02 квітня 2014 року складає 25 147 грн. 66 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація-Плюс", Запорізька область, Оріхівський район, с. Новоандріївка про стягнення 103 261 грн. 10 коп. основного богу, 25 147 грн. 66 коп. суму коригування згідно п. 4.3 договору.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 16 387 грн. 22 коп. пені та 6 247 грн. 28 коп. 5% штрафу.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.5.1 договорів за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5 % та пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Згідно п. 8.6 договору нарахування неустойки (пені) за цим договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості.

Згідно розрахунку позивача, пеня за договором № ЗП-35-230114/н-ЯР від 23 січня 2014 року складає 12 188 грн. 05 коп., за договором № ЗП-62-020414/ззр-ЯР від 02 квітня 2014 року складає 4 199 грн. 17 коп. Всього на загальну суму 16 387 грн. 22 коп.

Перевіривши розрахунок пені та 5 % штрафу, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 16 387 грн. 22 коп. пені та 6 247 грн. 28 коп. 5 % штрафу обґрунтована, та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 31 117 грн. 91 коп. 39% річних, 18 310 грн. 35 коп. втрат від інфляції.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних та втрати від інфляції.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.5.2 договорів передбачено, що покупець за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару на підставі статті 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника 39% річних від суми боргу.

Перевіривши розрахунок 39 % річних та втрат від інфляції, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 31 117 грн. 91 коп. 39% річних та 18 310 грн. 35 коп. втрат від інфляції обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до етапі 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Частиною 2 статті 236 ГК України закріплено, що перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Враховуючи вищевикладене, пунктом 8.4 договорів передбачено, що позивач вправі застосувати на свій розсуд будь-які оперативно-господарські санкції визначені ст.ст. 235, ст. 236 ГК України, зокрема у разі порушення строків оплати, встановлених даним договорами та додатковими угодами (специфікаціями) до них, зобов'язання відповідача по повному розрахунку за товар вважаються такими, що настали з моменту такого прострочення. Тобто позивач має право перевести відповідача на 100% оплату з моменту порушення останнім взятих на себе зобов'язань по оплаті.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 103 261 грн. 10 коп. основного богу, 25 147 грн. 66 коп. суму коригування згідно п. 4.3 договору, 16 387 грн. 22 коп. пені, 6 247 грн. 28 коп. 5% штрафу, 31 117 грн. 91 коп. 39% річних, 18 310 грн. 35 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 02.02.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація-Плюс", Запорізька область, Оріхівський район, с. Новоандріївка задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація-Плюс" (70543 Запорізька область, Оріхівський район, с. Новоандріївка, вул. Клименка, 25, ідентифікаційний код юридичної особи 32692342) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр" (03138 м. Київ, вул. Каменярів, 21, ідентифікаційний код юридичної особи 36059766) 103 261 (сто три тисячі двісті шістдесят одна) грн. 10 коп. основного богу, 25 147 (двадцять п'ять тисяч сто сорок сім) грн. 66 коп. суму коригування згідно п. 4.3. договору, 16 387 (шістнадцять тисяч триста вісімдесят сім) грн. 22 коп. пені, 6 247 (шість тисяч двісті сорок сім) грн. 28 коп. 5% штрафу, 31 117 (тридцять одна тисяча сто сімнадцять) грн. 91 коп. 39% річних, 18 310 (вісімнадцять тисяч триста десять) грн. 35 коп. втрат від інфляції, 4 009 (чотири тисячі дев'ять) грн. 44 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 06.02.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.