Рішення № 42609714, 02.02.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/147/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015 Справа № 908/5811/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Пром" (49000 м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, буд. 68, корп. 2, к. 215)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (місцезнаходження: 85043 Донецька область, м. Добропілля, м. Білецьке, вул. Красноармійська, буд. 1А; поштова адреса: 85000 Донецька область, м. Добропілля, б. Шевченко, 2)

про стягнення 183 070 грн. 44 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Полежай К.О., дов. б/н від 16.01.2015р., Сливна Ю.П., дов. б/н від 16.01.2015р.

від відповідача: Мележик О.О., дов. № ББУ/ДУ303/СЛ/14 від 23.12.2014р.

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Пром" м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" про стягнення 60 840 грн. 00 коп. заборгованості та 2 719 грн. 26 коп. пені, на підставі договору № ДУ-2014/78-КП від 02.01.2014р.; про стягнення 114 282 грн. 94 коп. заборгованості та 5 228 грн. 24 коп. пені, на підставі договору № ДУ-2014/100-КП від 03.01.2014р.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., відповідно до витягу з реєстру автоматизованого розподілу від 16.12.2014р., справу № 908/5811/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерорестичної операції", якщо місцевий господарський суд знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то заява подається до господарського суду за територіальною підсудністю судових справ

Відповідно до розпорядження голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р розгляд господарських справ Донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області.

Ухвалою суду від 17.12.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5811/14, присвоєно справі номер провадження 27/147/14 та призначено судове засідання на 20.01.2015р.

У судовому засіданні 20.01.2015р. оголошувалася перерва до 02.02.2015р., на підставі ст. 77 ГПК України, для необхідності надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті.

02.02.2015р. продовжено розгляд справи № 908/5811/14.

До початку розгляду справи представники сторін заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 02.02.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві. Надав суду заяву, в порядку ст. 22 ГПК України, щодо внесення виправлення до тексту позовної заяви, а саме зазначив, що позивачем помилково надано та внесено до переліку додатку копію специфікації від 20.01.2014 р. до договору № ДУ-2014/78-КП від 02.01.2014р., дана специфікація не є предметом даного спору, оскільки зобов'язання по ній виконані обома сторонами, що підтверджується видатковою накладною № 293 від 13.02.2014р. та випискою по рахунку ТОВ "Арт-Пром".

Заява позивача прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Відповідач в засіданні суду 02.02.2015р. проти позову заперечив, з обставин викладених у відзиві, наданому у судовому засіданні 20.01.2015р. (міститься в матеріалах справи), аркуш справи 80 вбачається наступне: відповідач по справі вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт поставки продукції по договору, так як на підтвердження факту поставки продукції не надав до суду в повному обсязі документи, передбачені пунктом 4.3 договору, в тому числі і рахунок-фактуру на оплату.

У зв'язку з тим, що позивач не довів факт поставки продукції, ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» вважає, що з його боку відсутнє порушення зобов'язання по оплаті за поставлену продукцію, а тому й звернення позивача до суду про примусове стягнення заборгованості та пені є передчасним.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 02.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт-Пром" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (покупець) укладено договір поставки № ДУ-2014/78-КП.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договору та Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

У період з 26 червня 2014р. по 13 серпня 2014р. позивачем були виконані умови договору щодо поставки продукції на загальну суму 64 365 грн. 60 коп., що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками обох сторін: № 3561 від 26.06.2014р., № 3562 від 26.06.2014р., № 3563 від 26.06.2014р., № 6163 віл 13.08.2014р., № 6164 від 13.08.2014р.

Згідно п. 5.3 договору № ДУ-2014/78-КП від 02 січня 2014 року передбачено, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються Відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на шістдесятий календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції.

Відповідачем так і не були виконані належним чином умови даного пункту, оскільки 26 серпня 2014р. останнім за поставлену продукцію було сплачено лише 3 525 грн. 60 коп., що підтверджується випискою банку за 26 серпня 2014р.

Сума заборгованості ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» перед ТОВ «Арт-Пром» за договором № ДУ- 2014/78-КП від 02 січня 2014 року складає 60 840 грн. 00 коп.

03.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт-Пром" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (покупець) укладено договір поставки № ДУ-2014/100-КП.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договору та Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

У період з 16 червня 2014р. по 27 серпня 2014р. позивачем були виконані умови договору щодо поставки продукції на загальну суму 163 664 грн. 07 коп., що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками обох сторін: № 3189 від 16.06.2014р., № 6167 від 13.08.2014р., № 3661 від 29.07.2014р., № 6168 від 13.08.2014р., № 4720 від 01.08.2014р., № 6169 від 13.08.2014р., № 6165 від 13.08.2014р., № 3660 від 27.08.2014р., № 6166 від 13.08.2014р.

Згідно п. 5.3 договору № ДУ-2014/100-КП від 03 січня 2014 року передбачено, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на шістдесятий календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції.

Відповідачем не були виконані належним чином умови п. 5.3 договору, оскільки 19 серпня 2014р. останнім за поставлену продукцію було сплачено лише 49 381 грн. 13 коп., що підтверджується випискою банку за 19.08.2014р.

Сума заборгованості ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» перед ТОВ «Арт-Пром» за договором № ДУ-2014/100-КП від 03 січня 2014р. складає 114 282 грн. 94 коп.

Таким чином, загальна суму заборгованості відповідача перед позивачем складає 175 122 грн. 94 коп.

16.10.2014р. позивачем на адресу ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» було надіслано претензії вих. № 66-юр/14 та вих. № 67-юр/14 з проханням перерахувати на поточний рахунок позивача суму заборгованості за договором № ДУ-2014/78-КП від 02 січня 2014 року та договором № ДУ-2014/100-КП від 03 січня 2014 року відповідно.

11.11.2014р. позивач надіслав претензію вих. № 68-юр/14 з проханням перерахувати на поточний рахунок позивача суму заборгованості за договором № ДУ-2014/100-КП від 03.01.2014р.

Претензія позивача залишилися відповідачем без відповіді та задоволення.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. N 2) суд зазначив, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 60 840 грн. 00 коп. заборгованості, на підставі договору № ДУ-2014/78-КП від 02.01.2014р. та про стягнення з відповідача 114 282 грн. 94 коп. заборгованості, на підставі договору № ДУ-2014/100-КП від 03.01.2014р.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 719 грн. 26 коп. пені, на підставі договору № ДУ-2014/78-КП від 02.01.2014р. та 5 228 грн. 24 коп. пені, на підставі договору № ДУ-2014/100-КП від 03.01.2014р.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.6 договору № ДУ-2014/78-КП від 02 січня 2014 року передбачено, що у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, від вартості не сплаченої продукції.

Відповідно до договору ДУ-2014/78-КП від 02 січня 2014 року пеня у розмірі 2 719 грн. 26 коп. за період з серпня 2014р. по грудень 2014р., заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 6.6 договору № ДУ-2014/100-КП від 03 січня 2014 року передбачено, що у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, від вартості не сплаченої продукції.

Відповідно до договору ДУ-2014/100-КП від 03 січня 2014 року пеня у розмірі 5 228 грн. 24 коп. за період з вересня 2014р. по грудень 2014р., заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" 60 840 грн. 00 коп. заборгованості та 2 719 грн. 26 коп. пені, на підставі договору № ДУ-2014/78-КП від 02.01.2014р.; про стягнення 114 282 грн. 94 коп. заборгованості та 5 228 грн. 24 коп. пені, на підставі договору № ДУ-2014/100-КП від 03.01.2014р.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 02.02.2015року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82, 83,84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Пром", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", Донецька область, м. Добропілля, м. Білецьке задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (місцезнаходження: 85043 Донецька область, м. Добропілля, м. Білецьке, вул. Красноармійська, буд. 1А; поштова адреса: 85000 Донецька область, м. Добропілля, б. Шевченко, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 37014600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Пром" (49000 м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, буд. 68, корп. 2, к. 215, ідентифікаційний код юридичної особи 36989671) 60 840 (шістдесят тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. заборгованості та 2 719 (дві тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн. 26 коп. пені, на підставі договору № ДУ-2014/78-КП від 02.01.2014р.; 114 282 (сто чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 94 коп. заборгованості та 5 228 (п'ять тисяч двісті двадцять вісім) грн. 24 коп. пені, на підставі договору № ДУ-2014/100-КП від 03.01.2014р., 3 661 (три тисячі шістсот шістдесят одна) грн. 41 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 06.02.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.