Ухвала суду № 42609668, 03.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3509/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-Принт» та Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-Принт» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «АІР-Принт» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 16.07.2014 № 0001802201, № 0001812201.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 16.07.2014 № 0001812201 в частині основного платежу 3 430, 00 грн. та штрафних санкцій у сумі 1 715,00 грн., від 16.07.2014 № 0001802201 в частині 3 267, 00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням сторони звернулись із апеляційними скаргами, в яких позивач просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю; відповідач просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, ст. 79 ПК України та за наявності обставин, визначених пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Аір-Принт» з питань дотримання вимог податкового з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Конструкторське бюро «Парус» за період з 01.01.2012 по 31.01.2012, з ТОВ «Алеф Inc» за період з 01.01.2012 по 31.01.2012».

За результатами перевірки прийнято акт від 01.07.2014 № 437/22-36264565, яким встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5136,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року в сумі 5136,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) в сумі 4892,00 грн., в тому числі січень 2012 року в сумі 4892,00 грн.

З урахуванням висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001812201 від 16.07.2014 (а. с. 24), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 7 704,00 грн., в т.ч. за основним платежем 5 136,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2568,00 грн.;

- № 0001802201 від 16.07.2014 (а. с. 25), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4892,00 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в повній мірі не довів правомірність своїх рішень, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянтів безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи у перевіряємому періоді ТОВ «Аір-Принт» здійснювало господарську діяльність із ТОВ «Конструкторське бюро «Парус» та ТОВ «Алеф Inc», відповідно до укладених договорів.

Так, між ТОВ «Аір-Принт» та ТОВ «Алеф Inc» було укладено договір поставки товару № 01/014 від 18.01.2011 (а.с. 57-59), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготовити на підставі наданого покупцем оригінал-макету друкованого малюнку і поставити, а покупець прийняти і оплатити фотополімерне кліше (надалі - товар), відповідно до замовлення покупця у порядку, передбаченому умовами цього договору. Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи: специфікація (а. с. 60); рахунки-фактури (а. с. 61-66, 79); видаткові накладні (а. с. 67-72); податкові накладні (а. с. 73-78); акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а. с. 80); калькуляція (а. с. 81); виписки по рахунку (а. с. 82-85).

Також, між ТОВ «Аір-Принт» та ТОВ «Конструкторське бюро «Парус» було укладено домовленість щодо придбання поліетиленових пакетів.

На підтвердження реальності виконання вказаної домовленості суду надано наступні первинні документи: рахунок на оплату від 23.01.2012 № 47 (а. с. 51); видаткова накладна від 30.01.2012 № 40 (а. с. 52); податкова накладна від 24.01.2012 № 36 (а. с. 53); виписка по рахунку (а. с. 54); рахунок-фактура (а. с. 55); акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а. с. 56).

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні, видані ТОВ «Аір-Принт» по взаємовідносинам із ТОВ «Алеф Inc», містять всі реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

Стосовно податкових накладних, які видані ТОВ «Аір-Принт» по взаємовідносинам із ТОВ «Конструкторське бюро «Парус» колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на поставлене у судовому засіданні суду першої інстанції питання відповідача про встановлення особи ОСОБА_2, що підписала вищезазначені накладні представниками позивача не надано жодних пояснень та доказів, хоча судом першої інстанції надавався для цього час.

Натомість відповідачем надано відомості, згідно яких єдиною особою, що мала право підписувати первинну документацію ТОВ «Конструкторське бюро «Парус» є її директор та бухгалтер в одній особі - ОСОБА_3, що підтверджується ідентифікаційними даними (а. с. 119-124).

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкова накладна від 24.01.2012 № 36 (а. с. 53) не відповідає вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вона не може бути підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, рахунок на оплату (а.с. 51) підписаний невідомою особою. Аналогічний підпис невідомої особи містить і видаткова накладна (а. с. 52).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що вищезазначені податкова, видаткова накладні та рахунок на оплату не є допустимими доказами та вірно не прийнято судом першої інстанції до уваги.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач частково довів правомірність своїх рішень.

В свою чергу, колегія суддів вважає, що доводи відповідача про порушення контрагентами позивача податкового законодавства є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для позивача.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» роз'яснено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, судом першої інстанції правомірно не взято до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 22.08.2013 № 1246/26-57-22-03-07/37013015 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Парус» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період серпень 2010 року - липень 2013 року» та акт від 24.05.13 № 901/22.2.09/19246637 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Алеф Inc» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012 по 31.12.2012», в яких встановлена відсутність в товариств достатніх виробничих потужностей, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Також, посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з ТОВ «Алеф Inc», що свідчить про відсутність здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом не беруться колегією суддів до уваги з огляду на те, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається Перевізнику.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 у справі № К-27230/10.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянтами не надано до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-Принт» та Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 05.02.2015.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.