Рішення № 42609559, 03.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2015

Справа №910/28126/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФМЕД"

до Державного підприємства "Укрмедпроектбуд"

про стягнення 4 061 655,60 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача не прибули

Від відповідача не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання умов договору про виконання робіт від 16.08.2011 в розмірі 5 201 580,74 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.12.2014 порушено провадження у справі №910/28126/14 та призначено до розгляду на 13.01.2015.

12.01.2015 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стгнути з відповідача лише основний борг в розмірі 4 061 655,60 грн. Суд прийняв дану заяву.

Враховуючи правила ст. 22 ГПК України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, а спір розглядається, виходячи зі зменшеної ціни позову.

При розгляді даної заяви суд бере до уваги п.3.10. Поставнови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України " Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.2010 № 01-08/369, в яких зазначено, що в разі збільшення(зменшення) позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

13.01.2015 в судовому засіданні оголошено перерву на 03.02.2015 для подання додаткових доказів по справі.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 03.02.2015 не з'явилися, відповідач причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Позивач через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд відмовив в задоволенні даного клопотання, оскільки наявних матеріалів справи достатньо для винесення законного та обґрунтованого рішення.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2011 між ТОВ «УКРПРОФМЕД»(далі - позивач, виконавець) та ДП «Інфраструктурні проекти» (правонаступником якого є ДП «Укрмедпроектбуд»)(далі - відповідач, замовник) був укладений договір № 2011/5(далі – Договір) (копія Договору з додатками з подальшими Додатковими угодами № 1-4 – в матеріалах справи).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) позивач зобов’язується виконати робити з розроблення проектно-кошторисної документації та інженерної підготовки будівельного майданчика на території Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит», далі - Роботи, а відповідач зобов’язувався прийняти і оплатити вище вказану Роботу в порядку та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 5.1. Договору виконавець зобов’язувався виконати вище зазначені Роботи, в терміни визначені Календарним планом, який в свою чергу є невід’ємною частиною цього Договору.

В п. 3.1. Договору (з урахуванням змін, що були внесені Додатковою угодою № 4 від 30.12.2011) зазначено, що Сторони погодили ціну, яка з урахуванням ПДВ 20 % становить 25 188 314 (двадцять п’ять мільйонів сто вісімдесят вісім тисяч триста чотирнадцять) грн. 42 коп.

Згідно п. 4.1. Договору (з урахуванням змін, що були внесені Додатковою угодою № 1 від 28.11.2011), розрахунки проводяться шляхом авансування в розмірі не більше 30 % вартості річного обсягу робіт та проміжних платежів за фактично виконані роботи. Остаточна оплата робіт за цим Договором здійснюється протягом 5-х календарних днів з моменту підписання сторонами відповідних актів здачі-приймання робіт (акт виконаних підрядних робіт (форма КБ-2В) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3). Оплата за виконані роботи з розроблення проектно-кошторисної документації здійснюється Замовником у розмірі не більше 80 % вартості виконаних робіт до завершення державної експертизи проектно-кошторисної документації від їх загальної вартості.

Відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт та актів приймання-передачі робіт з розробки проектно-кошторисної документації, які були укладені між Позивачем та Відповідачем, роботи по Договору виконані у повному обсязі на загальну суму 25 188 314 (двадцять п’ять мільйонів сто вісімдесят вісім тисяч триста чотирнадцять) грн. 42 коп.

Роботи по розробленню проектно-кошторисної документації виконані на загальну суму 10 000 000 (десять мільйонів) грн. 00 коп. (з ПДВ), що відображено в актах приймання-передачі робіт, а саме: акт приймання-передачі робіт від 02.12.2011 року № П-11/1 на суму 8 284 014 (вісім мільйонів двісті вісімдесят чотири тисячі чотирнадцять) грн. 06 коп. (з ПДВ); акт приймання-передачі робіт від 28.12.2011 № П-12/2 на суму 1 715 985 (один мільйон сімсот п'ятнадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 94 коп. (з ПДВ)(в матеріалах справи).

Окрім того, сторонами в період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року були підписані акти приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2В) та довідка про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) за грудень 2011 року на загальну суму 15 126 961 (п'ятнадцять мільйонів сто двадцять шість тисяч дев’ятсот шістдесят одна) грн. 05 коп.(копія в матеріалах справи).

Таким чином, відповідачем на виконання умов Договору, в якості оплати вартості виконаних робіт, було перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 21 065 305 (двадцять один мільйон шістдесят п’ять тисяч триста п’ять)грн. 43 коп.

Враховуючи вище викладене, залишкова заборгованість відповідача перед позивачем по Договору становить: 25 188 314 грн. 42 коп. - 21 065 305 грн. 43 коп. = 4 061 655 (чотири мільйони шістдесят одна тисяча шістсот п’ятдесят п’ять) грн. 60 коп.

19.09.2014 позивач, з метою досудового врегулювання спору, направив на адресу відповідача претензію, з вимогою сплатити вищевказану заборгованість, яку останній отримав 19.09.2014 за вх. № 176/09-14 (в матеріалах справи).

Відповідач, у своїй відповіді на претензію від 01.10.2014 борг перед позивачем визнав, проте вказав на неможливість сплати заборгованості через відсутність коштів на рахунках (копія в матеріалах справи).

04.11.2014 позивач направив відповідачу повторну претензію з вимогою сплатити суму боргу, яку останній отримав 05.11.2014 за вх. № 192/11-14 (копія в матеріалах справи). Однак дана претензія відповідачем була проігнорована.

02.06.2014 сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого залишкова заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 061 655 (чотири мільйони шістдесят одна тисяча шістсот п’ятдесят п’ять) грн. 60 коп.(копія в матеріалах справи).

Таким чином, в порушення прийнятих на себе зобов'язань, в передбаченому обсязі та терміни відповідач не оплатив виконані позивачем роботи.

Укладений між сторонами договір має ознаки договору підряду, а відтак до нього застосовуються відповідні положення законодавства про договори підряду.

Відповідач в порушення умов укладеного договору підряду та діючого законодавства не виконав в повному обсязі та належним чином прийняті на себе зобов'язання.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Укладений між сторонами договір має ознаки договору підряду, а відтак суд застосовує норми що регулюють даний вид договорів.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань за договором щодо оплати виконаних позивачем робіт, то позовні вимоги про стягнення з нього основного боргу в розмірі 4 061 655,60 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в розмірі визнаному судом обґрунтованим.

У судовому засіданні 13.01.2015 відповідач зазначив, що він не відмовляється від виконання умов договору, а його вини у неоплаті виконаних робіт немає, оскільки кошти які він мав сплатити мали надійти з бюджету, проте не надійшли.

Проте суд зазначає, що відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов 'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов 'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов 'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов 'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005.».

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Бюджетного кодексу України виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за процедурою, визначеною статтями 46- 51 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 46 Бюджетного кодексу України передбачено, що стадіями виконання бюджету за видатками визнаються:

1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів;

3) взяття бюджетних зобов'язань;

4) отримання товарів, робіт та послуг;

5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань;

6) використання товарів, робіт та послуг для виконання заходів бюджетних програм;

7) повернення кредитів до бюджету.

Таким чином, законодавство України не прив'язує виконання місцевого бюджету (здійснення платежів) до фактичного надходження коштів розпоряднику. Така стадія виконання бюджету відсутня.

Крім того, відповідно до п. 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, установи мають право брати бюджетні зобов'язання щодо видатків бюджету або надання кредитів з бюджету відповідно до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду виходячи з потреби у забезпеченні здійснення пріоритетних заходів та з урахуванням платежів, необхідних для погашення зобов'язань минулих періодів, узятих на облік органами Казначейства, якщо інше не передбачено законодавством; обсяг бюджетних зобов'язань, узятих установою протягом бюджетного періоду, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями у поточному році. У разі скорочення бюджетних асигнувань розпорядники повинні вживати заходів до ліквідації або скорочення обсягу бюджетних зобов'язань, які перевищують уточнені плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних коштів, помісячні плани використання бюджетних коштів.

Обов'язок відповідача сплатити суму боргу, додатково обґрунтовується тим, що згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі Головного управління державного казначейства у м. Києві чи Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності. Тому відсутність коштів у Відповідача не може бути підставою для звільнення його від відповідальності. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування та відсутності коштів на реєстраційному рахунку не звільняє його від виконання зобов'язань щодо оплати виконаних робіт.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФМЕД" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Укрмедпроектбуд" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, поверх 17, код ЄДРПОУ 37700171) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФМЕД" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 56а, офіс 66, код ЄДРПОУ 34350971) основний борг в розмірі 4 061 655(чотири мільйони шістдесят одна тисяча шістсот п’ятдесят п’ять) грн. 60 коп. та судовий збір у розмірі 73 080(сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 09.02.2015