Рішення № 42609553, 03.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2015Справа №910/25212/14За позовом Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Державної авіаційної служби України

до приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України"

про стягнення 5 375 609,13 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від прокуратури Жовкун Н.Б.

Від позивача Кушпіль Д.С.(дов. від 29.07.2013)

Від відповідача Дзюбенко С.М.(дов. від 29.07.2014)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Перший заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Державної авіаційної служби України звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з порушенням ним вимог законодавства при сплаті зборів до державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.11.2014 порушено провадження у справі №910/25212/14 та призначено до розгляду на 16.12.2014.

16.12.2014 в судовому засіданні оголошено перерву на 23.12.2014, а 23.12.2014 - на 25.12.2014 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 25.12.2014 прибули представники прокуратури, позивача та відповідача, дали пояснення по справі.

Суд прийшов до висновку про витребування доказів.

Розгляд справи відкладено на 15.01.2015.

В судове засідання 15.01.2015 прибули представники прокуратури, позивача та відповідача, дали пояснення по справі.

Представники прокуратури, позивача та відповідача подали клопотання про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

Відкладено розгляд справи на 03.02.2015.

У судове засідання 03.02.2015 прибули представники прокуратури, позивача, відповідача, надали пояснення по суті справи.

Представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача подав суду усне клопотання про доручення до матеріалів справи постанови Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 826/11299/14, згідно якої адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» до Державної авіаційної служби України про визнання протиправними дій задоволено та визнано протиправними дії Державної авіаційної служби України щодо нарахування державного збору до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях за період із вересня 2013 року по травень 2014 року включно та дії щодо формування та надсилання рахунків-фактур від 14 квітня 2014 року №32, № 66к, № 33, № 67к, від 22 квітня 2014 року № 35, від 29 квітня 2014 року № 72к, від 26 травня 2014 року № 43, від 03 червня 2014 року № 89к, від 26 червня 2014 року № 51, № 107к, від 29 січня 2014 року № 20к, № 9, від 06 лютого 2014 року № 28к, № 10, від 17 грудня 2013 року № 98, від 27 грудня 2013 року № 284к, від 11 січня 2014 року № 2, № 13к.

Посилаючись на вказану постанову, відповідач просив відмовити в задоволенні позову, оскільки на його думку є доведеним факт протиправних дій Державної авіаційної служби України щодо нарахування державного збору до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях та надсилання відповідачу рахунків-фактур № 68 від 27.08.2014 та № 138к від 27.08.2014.

Суд прийняв до уваги твердження відповідача.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 121 Конституції України представництво інтересів громадян та держави в судах покладено на прокуратуру.

Такі випадки передбачені, зокрема, ст. 2 ГПК України, згідно якої господарський суд порушує справи за позовам прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. При цьому, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушенні інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Згідно зі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Рішенням Конституційного Суду України № З-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення ст. 2 ГПК України визначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Цим же рішенням Конституційного Суду України визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси, не тільки в їх діяльності, але в діяльності приватних підприємств, товариств.

Інтереси держави погребують здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.

Відповідно до ч. 7 ст. 12 Повітряного кодексу України забезпечення надходжень коштів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях здійснюється уповноваженим органом з питань цивільної авіації - Державною авіаційною службою України.

Згідно із Положенням про Державну авіаційну службу України, затвердженого Указом Президента України № 398/2011 від 06.04.2011, Державіаслужба є центральним органом виконавчої влади, на який покладено завдання щодо здійснення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації, організації розроблення нормативно-правової бази для регулювання діяльності у галузі цивільної авіації, сертифікації та реєстрації об'єктів і суб'єктів цивільної авіації та ліцензування їх діяльності, регулювання використання повітряного простору та організація повітряного руху, організація авіаційних перевезень, сприяння провадженню зовнішньоекономічної і міжнародно-правової діяльності цивільної авіації тощо.

Отже, саме Державіаслужба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того, згідно постанови Кабінету міністрів України № 819 від 28.09.1993 кошти Фонду використовуються па утримання апарату інспекції з безпеки польотів, служб авіаційної безпеки, сертифікації експлуатантів та підтримання льотної придатності повітряних суден, льотної служби, придбання обладнання, приладів, оренду приміщень, фінансування робіт з розслідування авіаційних пригод, забезпечення авіаційної безпеки та безпеки польотів, інші витрати, передбачені кошторисом, а також на фінансування витрат на участь України у міжнародних авіаційних організаціях, забезпечення підписання міжнародних договорів України про повітряне сполучення та зовнішню діяльність, розроблення авіаційних правил, стандартів і технологій.

З урахуванням викладеного, несвоєчасне внесення відповідачем державного збору призводить до ненадходження коштів до Державного спеціалізованого фонду Державіаслужби та ускладнює реальне виконання основних її завдань - забезпечення, збирання та акумулювання коштів, призначених для фінансування витрат на участь України у міжнародних авіаційних організаціях, забезпечення підписання міжнародних договорів України про повітряне сполучення та зовнішню діяльність, розроблення авіаційних правил, стандартів і технологій, чим порушуються інтереси держави, а також ставить під загрозу фінансування діяльності Державіаслужби та авіаційну безпеку в державі в цілому.

Таким чином, суд вважає правомірним звернення прокуратури з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що прокуратурою міста Києва розглянуто звернення тимчасово виконуючого обов'язки голови Державної авіаційної служби України Гречки О.В. щодо вжиття заходів представницького характеру про стягнення заборгованості до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність з приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «МАУ».

Встановлено, що приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (далі - ГІрАТ «Авіакомпанія «МАУ») допущено порушення вимог чинного законодавства при сплаті зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (надалі- Фонд).

Як вбачається з листа Державної авіаційної служби України (далі - Державіаслужба) № 2.29-10725 від 26.09.2014 та наданих рахунків-фактур і звітів ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ», відповідач станом на 24.09.2014 має заборгованість у розмірі 5 375 609,13 грн. по платежам до вищенаведеного Фонду за здійснення чартерних, регулярних авіаперевезень та відправки вантажу виконаних авіакомпанією за липень 2014 року.

В судовому засіданні відповідач, посилаючись на постанову Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 826/11299/14, просив відмовити в задоволенні позову, оскільки на його думку є доведеним факт протиправних дій Державної авіаційної служби України щодо нарахування державного збору до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях та надсилання відповідачу рахунків-фактур № 68 від 27.08.2014 та № 138к від 27.08.2014.

Однак суд зазначає, що в зазначеній постанові предмет позову не стосувався рахунків-фактур № 68 від 27.08.2014 та № 138к від 27.08.2014, а відтак в силу ст. 35 ГПК України обставини щодо вищезазначених рахунків-фактур не встановлені у вказаній постанові Київського апеляційного адміністративного суду.

З огляду на викладене суд розглядає справу по суті.

Суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 12 Повітряного кодексу України Фонд діє для забезпечення реалізації основних напрямків державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу з питань цивільної авіації з метою виконання покладених на нього завдань та функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах.

Надходженнями Фонду згідно з частиною 4 цієї ж статті Кодексу є державні збори із суб'єктів авіаційної діяльності:

1) за сертифікацію, реєстрацію, перереєстрацію об'єктів та суб'єктів авіаційної діяльності та супроводження їх діяльності;

2) за надання прав на експлуатацію повітряних ліній;

3) за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України;

4) за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України;

5) за вчинення офіційних дій, пов'язаних з наглядом у сфері цивільної авіації, у тому числі під час виконання польотів в інших державах за договорами фрахту/лізингу, які розраховуються залежно від кількості та маси повітряних суден, стоків тимчасового базування а кордоном та регіонів виконання польотів:

6) з авіаційної безпеки;

7) з інших передбачених законом надходжень.

Відповідно до ч. 9 ст. 12 Повітряного кодексу України перелік, розмір та порядок сплати державних зборів, порядок використання коштів Фонду визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Положенням про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 819 від 28.09.1993, Фонд створюється при Державному департаменті авіаційного транспорту (Укравіатранс - нині Укравіаслужба) з метою фінансування заходів щодо забезпечення діяльності цивільної авіації в Україні відповідно до вимог Конвенції про міжнародну цивільну авіації та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

Слід зазначити, що загальнодержавні витрати на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України (ч.1 ст. 12 Повітряного кодексу України).

Статтею 10 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2014 рік належать доходи державного бюджету, що визначені частиною 2 статті 29 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до п. 35 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду Державного бюджету України належать, зокрема, надходження до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (крім частини надходжень, що зараховуються до спеціалізованого фонд згідно із законом про Державний бюджет України).

Відповідно до п. 6.2. ст. 6 Податкового кодексу України, збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Отже, державні збори, які надходить до Фонду є складовою частиною Державного бюджету України.

Суд зазначає, що платежі, які підлягають сплаті до Фонду є обов'язковими для всіх суб'єктів авіаційної діяльності (ч. 8 ст. 12 Повітряного кодексу України).

Одночасно пунктом 2.4.18 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства транспорту України № 139/821 від 26.11.2001, зареєстрованого в Мінюсті за № 1010/6201 від 01.12.2001 передбачено, що суб'єкти господарської діяльності, які надають послуги з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом повинні своєчасно перераховувати до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях державні збори згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 16.09.1998, зі змінами № 819 від 28.09.1993.

Пунктом 10 Положення передбачено, що Укравіаслужба кожного 20 числа місяця, що настає за звітним, перераховує 20 відсотків сум коштів, що надійшли на рахунок Фонду за звітний період з джерел, зазначених у пункті 2 цього Положення, до державного бюджету.

Проте, ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ», отримавши грошові кошти за перевезення пасажирів та вантажів у вартість яких включено збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, у розмірі, що дорівнює ставці збору, який справляється зі споживача стосовно українських експлуатантів під час виконання аналогічних польотів, не перераховує зазначені кошти до вищенаведеного Фонду, а продовжує використовувати їх на власні потреби.

Згідно рахунків-фактур за липень 2014 року, заборгованість ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» перед державним спеціальним Фондом фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях з державних зборів, отриманих авіакомпанією від пасажирів та відправників вантажу під час продажу перевезень становить 5 375 609,13 гри.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом(ст. 612 ЦК України).

Таким чином, факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги прокуратури та позивача про стягнення з відповідача державного збору за послуги з перевезення пасажирів та вантажів в сумі 5 375 609,13 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені прокуратурою та позивачами вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача в дохід державного бюджету України стягуються витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної авіаційної служби України задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 4, код ЄДРПОУ 14348681) до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь у міжнародних авіаційних організаціях (код платежу 24061500, рахунок 31310312700011 УДКСУ в Шевченківському районі міста Києва, банк одержувача ГУ ДКСУ в місті Києві, МФО 820019) 5 375 609 (п'ять мільйонів триста сімдесят п'ять тисяч шістсот дев'ять) грн. 13 коп. державного збору за послуги з перевезення пасажирів та вантажів.

3. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 4, код ЄДРПОУ 14348681) в дохід державного бюджету України судовий збір в сумі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 09.02.2015