Рішення № 42609549, 28.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2015Справа №910/21389/14

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Спеціалізованого комунального підприємства «Київтелесервіс»

про стягнення 121 931,64 грн.

Головуючий суддя Нечай О.В.

суддя Бондарчук В.В.

суддя Марченко О.В.

Представники сторін:

від позивача: Стукаленко В.С., за довіреністю, Хлівнюк М.М., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач) до Спеціалізованого комунального підприємства «Київтелесервіс» (далі - відповідач) про стягнення 121 931,64 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/21389/14, розгляд справи призначено на 12.11.2014 р.

06.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 12.11.2014 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/21389/14 позивач виконав.

У судове засідання 12.11.2014 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/21389/14 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 12.11.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/21389/14, розгляд справи було відкладено на 03.12.2014 р.

26.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано письмові пояснення.

У судове засідання 03.12.2014 р. представники позивача з'явились та подали клопотання про продовження строків розгляду справи.

У судове засідання 03.12.2014 р. представник відповідача з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні 03.12.2014 р. клопотання представників позивача про продовження строків розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.

У судовому засіданні 03.12.2014 р. судом було оголошено перерву до 18.12.2014 р.

05.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача була подана заява про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

У судове засідання 18.12.2014 р. представники позивача з'явились, представник відповідача не з'явився.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.12.2014 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/21389/14.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 18.12.2014 р. розгляд справи № 910/21389/14 доручено здійснювати колегії суддів у складі: головуючий суддя Нечай О.В., суддя Марченко О.В., суддя Бондарчук В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2014 р. справу № 910/21389/14 було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Нечай О.В., суддя Марченко О.В., суддя Бондарчук В.В., розгляд справи призначено на 28.01.2015 р.

12.01.2015 р. представником позивача було подано нормативно-правове обґрунтування заявлених позовних вимог щодо нарахування компенсації за користування земельною ділянкою.

У судове засідання 28.01.2015 р. представники позивача з'явились, надали свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 28.01.2015 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

18.01.2010 р. між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач, орендодавець) та Спеціалізованим комунальним підприємством «Київтелесервіс» (далі - відповідач, орендар) було укладено Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 10/3581 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 23.04.2009 р. № 336/1392 додаток 2 пункт 59 та листа Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 07.12.2007 р. № 29/283-1013 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), за адресою: м. Київ, вул. Герцена, буд. 6 літ. А для розміщення комунального підприємства.

Згідно з п. 2.1 Договору об'єктом оренди є нежитлові приміщення, загальною площею 382,70 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі - 7,70 кв.м., на 2 поверсі - 368,80 кв.м., у підвалі - 6,20 кв.м.

Відповідно до п. 3.1 Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 р. № 34/91, та за січень 2010 р. становить: 35 грн. 02 коп. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає: 13 404 грн. 02 коп., місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору, за січень 2010 р. становить 35 грн. 02 коп. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 13 404 грн. 02 коп.

Пунктами 3.2 та 3.4 Договору визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Позивач зазначає суду про те, що відповідачем не виконувались належними чином зобов'язання по оплаті орендної плати за Договором, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 101 311,27 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

На підтвердження наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, останнім було надано копії Актів здачі-прийому робіт та акти звірки фінансових зобов'язань відповідно до Договору оренди, які долучені до матеріалів справи.

Позивач надав суду належним чином засвідчені копії Актів про надання послуг по використанню нежитлового приміщення та розрахунок позовних вимог, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі за користування приміщенням складає 93 075,80 грн. без урахування ПДВ.

Умовами Договору, а саме п. 3.4, передбачено, що орендна плата сплачується на користь орендодавця з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п. п. а) п. 193 ст. 193 Податкового кодексу України ставки податку встановлюються від бази оподаткування, зокрема, у розмірі 20 відсотків.

Проте, здійснивши перерахунок розміру податку на додану вартість, визначену позивачем у своєму розрахунку, доданому до позовної заяви, суд встановив, що позивач невірно визначив розмір зазначеного податку, а тому, здійснивши власний перерахунок заборгованості відповідача за користування орендованим приміщенням з урахуванням ПДВ, суд дійшов висновку, що вона складає 108 588,42 грн.

В свою чергу, позивач зазначає суду про те, що відповідачем були здійснені часткові оплати за Договором в загальному розмірі 110 000,00 грн., а тому заборгованість відповідача перед позивачем, з урахуванням розрахованого судом розміру ПДВ та здійснених відповідачем часткових проплат, складає 98 208,74 грн.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за Договором.

Крім заборгованості за користування орендованим приміщенням, позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь платежі по відшкодуванню витрат за користування земельною ділянкою в загальному розмірі 9 654,67 грн., з урахуванням ПДВ.

Обґрунтовуючи підстави для нарахування платежів по відшкодуванню витрат підприємства за користування земельною ділянкою, позивач зазначає суду про те, що орендна плата складається з двох частин: плати за користування будівлею, іншою капітальною спорудою (їх частиною) та плати за користування земельною ділянкою у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Суд не погоджується з даною позицією позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 726 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Статтею 797 Цивільного кодексу України визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Зі змісту статей 796, 797 Цивільного кодексу України випливає, що користування земельною ділянкою має здійснюватися на підставі договору оренди земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України 16.03.2006 р. у справі N 2/353.

Крім того, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 13 Закону "Про оренду державного та комунального майна" орендовані приміщення, частини будівель, споруд та інше окреме індивідуально визначене майно залишаються на балансі підприємства (орендодавця, балансоутримувача). Таким чином, витрати по утриманню і сплаті податків, якими обкладається передане в оренду нерухоме майно, несе орендодавець (балансоутримувач) і відповідно ставки податків, яким обкладається майно, нараховуються виходячи зі статусу орендодавця (балансоутримувача), а не орендаря.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України 19.07.2007 р. у справі N 36/405.

Детально проаналізувавши умови Договору, судом встановлено, що його умовами передбачено лише плату за користування орендованим приміщенням (орендна плата) та визначена вартість його оренди, в свою чергу, Договір не передбачає оплати орендарем платежів по відшкодуванню витрат орендодавця за користування земельною ділянкою, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача таких платежів є незаконною та задоволенню не підлягає.

Крім основної заборгованості за Договором позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасне внесення платежів за користування орендованим приміщенням в розмірі 8 500,96 грн. та пеню за несвоєчасну сплату платежів по відшкодуванню витрат орендодавця за користування земельною ділянкою в розмірі 9 147,71 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Враховуючи приписи статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня може бути стягнута лише в разі, якщо це передбачено договором (тобто за згодою сторін).

Судом встановлено, що відповідно до п. 9.1 Договору він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 18.01.2010 р. по 18.01.2011 р.

Згідно з п. 9.3 Договору після закінчення строку дії цього Договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київської міської ради.

02.09.2011 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору, якою було продовжено строк дії Договору до 31.03.2012 р. з дотриманням умов, визначених у п. 1.2 та 1.3 рішення Київської міської ради від 14.07.2011 р. № 402/5789.

Із розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що періодом нарахування пені за користування орендованим приміщенням є лютий 2014 р. - серпень 2014р., тобто після закінчення строку дії Договору, що унеможливлює стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату платежів за користування орендованим приміщенням, враховуючи вищезазначені приписи закону.

Щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату платежів по відшкодуванню витрат позивача за користування земельною ділянкою, то такі вимоги також задоволенню не підлягають, через відсутність у відповідача перед позивачем зобов'язання по відшкодуванню таких витрат.

Крім того, позивач у своєму позові просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 1 705,13 грн. (за несплату за користування орендованим приміщенням) та 112,86 грн. (за несплату платежів по відшкодуванню витрат позивача за користування земельною ділянкою).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% в розмірі 112,86 грн. за несплату платежів по відшкодуванню витрат позивача за користування земельною ділянкою, через відсутність у відповідача перед позивачем зобов'язання по відшкодуванню таких витрат.

В свою чергу, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 705,13 грн. за несплату за користування орендованим приміщенням є законними, проте підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем було допущено помилку при розрахунку ПДВ, а відповідно і невірно визначено розмір такої заборгованості.

Здійснивши власний перерахунок 3% річних, з урахуванням перерахованої судом суми заборгованості за користування орендованим приміщенням з ПДВ, суд встановив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних за несплату за користування орендованим приміщенням в розмірі 1 675,69 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення 121 931,64 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 99 884,43 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 - 85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Спеціалізованого комунального підприємства «Київтелесервіс» (04050, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 10; ідентифікаційний код: 31815760) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 51-А; ідентифікаційний код: 03366500) заборгованість по сплаті орендних платежів в розмірі 98 208 (дев'яносто вісім тисяч двісті вісім) грн. 74 коп. та 3% річних в розмірі 1 675 (одна тисяча шістсот сімдесят п'ять) грн. 69 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Спеціалізованого комунального підприємства «Київтелесервіс» (04050, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 10; ідентифікаційний код: 31815760) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 51-А; ідентифікаційний код: 03366500) судовий збір в розмірі 1 997 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 68 коп.

Повне рішення складено 02.02.2015 р.

Головуючий суддя О.В. Нечай

Суддя В.В. Бондарчук

Суддя О.В. Марченко