Постанова № 42609453, 03.02.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Справа № 914/3840/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Головуючий суддя Желік М.Б.

Суддів Костів Т.С.

Марко Р.І.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна", м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 (вих. № 14/2-68в від 12.12.2014 року)

на рішення Господарського суду Львівської області

від 02.12.2014 року у справі № 914/3840/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна", м. Київ

до відповідача Комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівська область

про стягнення заборгованості в сумі 4 010 631,90 грн. за договором № 13/3937-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року

За участю представників сторін:

від позивача (скаржника) -Козак Н.В. - представник за довіреністю;

від відповідача - Панас Ю.А. - представник за довіреністю.

Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

02.12.2014 року Господарським судом Львівської області винесено рішення у справі № 914/3840/14 (суддя Кидисюк Р.А.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна", м. Київ до відповідача Комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради про стягнення заборгованості, відповідно до якого позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 171 754,66 грн. основного боргу за договором, 187 290,81 грн. - пені, 81 158,22 грн. - 3% річних, 383 137,41 грн. - інфляційних витрат та 73 080,00 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням господарського суду Львівської області Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до свого провадження, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2014 року у даній справі в частині зменшення розміру пені на 187 290,81 грн. та прийняти нове рішення, яким у цій частині вимоги позивача задоволити, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення при зменшенні розміру пені, яка підлягає до стягнення не враховано інтересів позивача, оскільки позивач, як підприємство державного сектору економіки, є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави; бюджетом та фінансовим планом позивача не передбачено можливості для кредитування споживачів природного газу. Окрім того, вказує на те, що заявлена сума заявлених до стягнення штрафних санкцій не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами.

Згідно автоматизованого розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 18.12.2014 року справу за № 914/3840/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Гнатюк Г.М. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року у склад колегії для розгляду справи № 914/3840/14 введено суддів Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.

У зв'язку з перебуванням на лікарняному головуючого судді - Гнатюк Г.М., розпорядженням керівника апарату суду від 02.02.2015 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 914/3840/14, внаслідок здійснення якого суддею доповідачем призначено - Желіка М.Б., а членами колегії суддів Костів Т.С., Марка Р.І.

Зазначеному складу колегії суддів відводів не заявляли.

22.12.2014 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду подані скаржником матеріали апеляційної скарги визнано достатніми для прийняття їх до провадження, розгляд справи призначено на 03.02.2015 року.

У судовому засіданні 03.02.2015 року сторони участь уповноважених представників у судове засідання забезпечили, які надали пояснення по суті спору та просили врахувати їх при винесенні постанови. Відтак, з врахуванням вимог ст. 77 ГПК України колегія суддів зважаючи на достатність доказів, що містяться в матеріалах справи для розгляду справи по суті вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/3840/14 від 02.12.2014 року слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.12.2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Дрогобичтеплоенерно" укладено договір № 13/2937-БО-21 на купівлю-продаж природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природній газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природній газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Згідно п. 2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ в обсязі до 7100 тис. куб.м. Ціна (граничний рівень ціни) на природний газ та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (п. 5.1. Договору).

Сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору).

Пунктом 7.1 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором. У разі невиконання покупцем п. 6.1 Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу України.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ст. 11 Цивільного кодексу України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Так, позивач звернувся до суду у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року, що полягають у тому, що протягом січня-квітня 2013 року позивач поставив, а відповідач прийняв природній газ обсягом на загальну суму 13 953 531,83 грн., однак виконав свої зобов'язання щодо оплати з частково, а саме в розмірі 10 781 777,17 грн., у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 3 171 754,66 грн. основного боргу, пеню у розмірі 374 581,62 грн., 81 158,22 грн. - 3 % річних, 383 137,41 грн. - інфляційних витрат.

Факт приймання-передачі природного газу згідно договору підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 22.01.2014 року (всього на суму 2 947 322,00 грн.), від 22.01.2014 року (всього на суму 2 440 647,21 грн.), від 22.01.2014 року (всього на суму 2 641 274,36 грн.), від 22.01.2014 року (всього на суму 852 528,96 грн.), від 31.10.2013 року (всього на суму 681 393,00 грн.), від 30.11.2013 року (всього на суму 1 727 574,62 грн.), та від 31.12.2013 року (всього на суму 2 662 791,68 грн.).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Статтею ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, колегія суддів здійснивши перевірку розрахунку штрафних санкцій здійсненого позивачем та часткову сплату відповідачем зобов'язання за договором про постачання природного газу, що підтверджується наявними у матеріалах справи сальдо по боржнику за період з 01.01.2013 року по 31.07.2014 року та довідкою про здійснення боржником операції за вказаний період, погоджуючись із висновками суду першої інстанції вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Водночас, 02.12.2014 року представником відповідача подано до суду клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми неустойки до 50% з огляду на те, що згідно Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованими постачальниками природного газу, затвердженого постановою КМ України № 217 від 18.06.2014 року, 100% коштів, які надходять на рахунки відповідача розприділяються автоматично уповноваженим банком гарантованим постачальникам, зокрема позивачу. Зазначає відповідач і те, що станом на час розгляду справи заборгованість держави по відшкодуванню підприємству різниці в тарифах за два роки становить 14 845 963,00 грн., при цьому дебіторська заборгованість по підприємству становить 7,3 млн. грн., в тому числі заборгованість населення - 5,6 млн. грн., державного бюджету - 0,3 млн. грн., місцевого бюджету - 1,3 млн. грн., інші споживачі - 1,1 млн. грн.

Відповідачем вживаються усі можливі дії по стягненню дебіторської заборгованості, так у Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області подано 88 заяв про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за теплопостачання з фізичних осіб на суму 616 тис. грн., на виконанні у ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції знаходиться 267 виконавчих проваджень про стягнення на користь відповідача 1922,4 тис. грн.

З урахуванням зазначеного відповідач зазначає, що споживачами теплової енергії є переважно населення та бюджетні організації, господарська діяльність відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію є збитковою, відтак, стягнення збитків у заявленому розмірі може призвести до стану неплатоспроможності останнього.

До заявленого клопотання представником відповідача долучено ряд доказів, зокрема, Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованими постачальниками природного газу, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ та інших споживачі (крім населення) КП "Дрогобичтеплоенерго", Про встановлення тарифу на теплову енергію для потреб населення КП "Дрогобичтеплокомуненерго", розрахунок нормативів перерахування коштів гарантованому постачальникові за природний газ та на поточний рахунок теплопостачальної організації за листопад-грудень 2014 року, розрахунок обсягу заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах на послуги теплопостачання, довідку про стан дебіторської заборгованості відповідача та субвенції з державного бюджету на відшкодування різниці в тарифах для населення, довідка про стан претензійно-позовної роботи, розшифровку дебіторської заборгованості.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ст. 233 ГК України).

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України істаттею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при розгляді вказаного клопотання слід враховувати і інтереси позивача, яке як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави; у бюджеті України та фінансовому плані підприємства не передбачено можливості кредитування споживачів природного газу; єдиним способом компенсації втрат підприємства є стягнення з боржників штрафних санкцій.

Однак, судом апеляційної інстанції не приймаються нові докази, зокрема довідка про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2013 рік та баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2013 рік додані позивачем до апеляційної скарги, оскільки він не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції.

Відтак, колегія суддів повно та всебічно дослідивши усі обставини справи з урахуванням інтересів позивача та відповідача приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50 % від заявленої суми.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням зазначеного, діючи в межах повноважень передбачених ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, відтак рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/3840/14 від 02.12.2014 року слід залишити без змін, як таке, що прийняте у відповідності до вимог закону, при повному та об'єктивному дослідженні усіх обставин справи.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105, ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна", м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 (вих. № 14/2-68в від 12.12.2014 року) відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2014 року у справі № 914/3840/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 06.02.2015 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.