Постанова № 42609324, 24.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 р. Справа № 804/16956/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Неклеса О.М.

при секретарі судового засідання Колесник І.О.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Малиша І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровскій області Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті про скасування постанови -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровскій області Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - відповідач), в якому просить скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровскій області про застосування до ОСОБА_3 фінансових санкцій № 019483 від 31.07.2014 р. в сумі 1700, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.07.2014 р. знайомий позивача - ОСОБА_4 здійснював приватну подорож до моря на автомобілі позивача - Мерседес-Бенс номерний знак НОМЕР_1, в салоні якого знаходилась сім'я ОСОБА_4 Громадянин ОСОБА_4 був зупинений співробітником Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровскій області та звинувачений у здійсненні пасажирських перевезень без оформлення дозвільних документів. У вересні 2014 р. позивачем отримано акт № 001422 від 11.07.2014 р. та постанову № 019483 від 31.07.2014 р. про накладення штрафу за порушення положень ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III (далі - Закон № 2344-III), які позивач вважає необґрунтованими та незаконними з наступних підстав. Позивач вказував, що громадянин ОСОБА_4 виконував поїздку не з метою отримання прибутку, поїздка мала приватний характер, а отже документи, визначені ст. 39 Закону № 2344-III, не повинні бути наявні. На думку позивача, чинним законодавством не заборонено особам використання автомобілів для власних потреб та не заборонено розпоряджатися ним на свій розсуд, якщо мають на це право, а наявність у позивача ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності. Позивачем зазначено, що відомостей, які містяться в акті та оскаржуваній постанові, недостатньо для висновку, що позивач здійснював поїздку на комерційній основі. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, надав суду письмові заперечення з наступним обґрунтуванням. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), 11.07.2014 р. посадовими особами відповідача було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, під час якої виявлено порушення позивачем положень Закону № 2344-III, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі 1700, 00 грн. Про дату, час та місце розгляду справи позивача повідомлено рекомендованим листом, згідно до п. 26 Порядку № 1567, що підтверджується наданими до суду доказами. Начальником Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровскій області керуючись п.п. 25, 27 Порядку № 1567 винесено постанову про застосування до ОСОБА_3 фінансової санкції у розмірі 1700, 00 грн. за порушення останнім вимог законодавства про автомобільний транспорт, копію якої відповідно до п. 29 Порядку № 1567 листом з повідомленням було направлено позивачу. Представником відповідача вказано, що під час перевірки та при розгляді справи ні водієм, ні позивачем не було надано документів, які свідчать про здійснення ліцензійного виду діяльності у спірні дати, в порушення положень ст. 39 Закону № 2344-III. Представник відповідача зазначив, що згідно запису в журналі інформаційних листів щодо здійснення нерегулярних перевезень, 10.07.2014 р. ФОП ОСОБА_3 звернувся з інформаційним листом та отримав реєстраційний № 1591/2 для здійснення нерегулярних перевезень пасажирів 11.07.2014 р. водієм ОСОБА_4, а тому вважати спірну поїздку як таку, що має приватний характер, як зазначає позивач, є безпідставним та необґрунтованим. Представник відповідача наголошував на тому, що оскаржувана постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, та просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) зареєстрований 18.07.2001 р. як фізична особа-підприємець. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців основним видом діяльності позивача є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення - (Код КВЕД 49.31).

З матеріалів справи вбачається, що 11.07.2014 р. посадовими особами Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровскій області Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті проведено перевірку транспортного засобу Мерседес-Бенс номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, керував яким водій ОСОБА_4, ЛК-АА 8539-56, за результатами якої складено акт № 001422 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону № 2344-III, а саме: надання послуг з нерегульованих пасажирських перевезень без оформлення документів, передбачених ст. 39 Закону № 2344-III - не оформлений договір обов'язкового страхування водія ОСОБА_4

З акту вбачається, що ОСОБА_4 з актом ознайомився, від підпису та пояснень відмовився.

18.07.2014 р. відповідачем складено повідомлення № 4005/10/59-14 про розгляд справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, що відбудеться 31.07.2014 р. у приміщенні Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровскій області. Вказане повідомлення направлено відповідачем на адресу позивача засобами поштового зв'язку та відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, штрихкодовий ідентифікатор 4903805411885 (копія якого долучена до матеріалів справи) отримане позивачем 22.07.2014 р. особисто.

В адміністративному позові та в судових засіданнях позивач та представник позивача наголошували, що повідомлення № 4005/10/59-14 про розгляд справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт ОСОБА_3 не отримував, про складення акту не знав та про дату розгляду вказаної справи повідомлений не був, на підтвердження чого надали довідку Поштампу ЦПЗ від 17.10.2014 р. про надходження кореспонденції на ім'я позивача у період з 09.04.2014 р. по 09.10.2014 р.

Для з'ясування вказаних обставин судом зроблено витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», з якого вбачається, що поштова кореспонденція, відправлена на адресу позивача з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, штрихкодовий ідентифікатор 4903805411885 вручена адресату особисто 23.07.2014 р. о 09 год. 24 хв.

31.07.2014 р. відповідачем винесено постанову № 019483 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою за порушення ОСОБА_3 (ліцензія НОМЕР_3 від 02.04.2014 р.) ст. 39 Закону № 2344-III постановлено стягнути з позивача штраф у розмірі 1700, 00 грн.

Постанова № 019483 від 31.07.2014 р. направлена відповідачем на адресу позивача засобами поштового зв'язку та відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, штрихкодовий ідентифікатор 4903805422623 (копія якого долучена до матеріалів справи) отримане позивачем 09.09.2014 р. особисто.

Що стосується клопотання представника відповідача від 17.12.2014 р. вх. № 84781 про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду, в судовому засіданні 18.12.2014 р. з'ясовано, що строк звернення до адміністративного суду з даним позовом ОСОБА_3 пропущено не було.

Правомірність прийняття відповідачем постанови про застосування до ОСОБА_3 фінансових санкцій № 019483 від 31.07.2014 р. в сумі 1700, 00 грн. є предметом розгляду в даній адміністративній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом № 2344-III.

У відповідності до норм ст. 29 Закону № 2344-IIІ, автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Положеннями ст. 39 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Статтею 1 Закону № 2344-III визначено, що нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників, визначено Порядком № 1567.

Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону (№ 2344-III) документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях визначено Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. N 176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. N 1184, які є обов'язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовник послуг),автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.

Пунктом 51 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту передбачено, що нерегулярні перевезення здійснюються на замовлення юридичної або фізичної особи як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом.

Згідно п. 61 Правил під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати копію договору перевізника із замовником послуг і копію договору обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 р. N 959 затверджено Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті (далі - Положення N 959), яким визначено порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, зокрема, водіїв автомобільного, електротранспорту: машиністів і помічників машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-поїздів).

Згідно до п. 4 Положення N 959 страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування. Страховий тариф за обов'язковим особистим страхуванням водіїв на залізничному, автомобільному та електротранспорті визначається у розмірі до 0, 18 відсотка страхової суми за кожного застрахованого.

Пунтом 5 Положення N 959 встановлено, що відносини між перевізниками та страховиками щодо страхування пасажирів і водіїв визначаються укладеними між ними договорами доручення та договорами страхування.

Судом встановлено, матеріалами справи та представниками сторін підтверджено, що ні водієм ОСОБА_4, ні позивачем не було надано договору страхування водія ОСОБА_4

Як вже було встановлено судом, позивач наголошував на тому, що 11.07.2014 р. громадянин ОСОБА_4 виконував поїздку не з метою отримання прибутку, поїздка мала приватний характер, а отже документи, визначені ст. 39 Закону № 2344-III, не повинні бути наявні у водія та позивача.

Поряд з цим, судом встановлено та підтверджується наданими до суду документами, що інформаційним листом позивачем повідомлено відповідача про здійснення нерегулярних перевезень, в якому зазначено наступну інформацію: перевізником є ФОП ОСОБА_3, замовником - ФОП ОСОБА_5, мета поїздки - перевезення людей на відпочинок, тип перевезення - перевезення туди з пасажирами, звідти без пасажирів, перевезення пасажирів здійснюється автобусом Мерседес-Бенс реєстраційний номер НОМЕР_1, рік виготовлення 1998, кількість водіїв - один - ОСОБА_4, ЛК-АА 8539-56, виконання перевезення розпочинається з 06 год. 00 хв. 11.07.2014 р. і завершується о 19 год. 00 хв. 11.07.2014 р., початковий пункт маршруту м. Дніпропетровськ, кінцевий пункт маршруту - с. Новопетрівка, Запорізька область. У відповідності до вказаного інформаційного листа перевозилась організована група пасажирів у кількості 18 осіб.

З копії журналу реєстрації Інформаційних листів щодо здійснення нерегулярних перевезень, долученої до матеріалів справи, вбачається наявність запису за № 1591/2 від 10.07.2014 р. про повідомлення перевізником ФОП ОСОБА_3 про намір здійснення пасажирських перевезень 11.07.2014 р. (вибуття о 06 год. 00 хв.) транспортним засобом Мерседес-Бенс реєстраційний номер НОМЕР_1 водієм ОСОБА_4 за маршрутом м. Дніпропетровськ - с. Новопетрівка, Запорізька область.

Представником позивача в судовому засіданні пояснення щодо викладених фактів надані не були.

Щодо тверджень позивача про відсутність у нього інформації про розгляд 31.07.2014 р. справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає наступне.

Пунктом 26 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Як вже було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, про час і місце розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт відповідачем повідомлено позивача рекомендованим листом із повідомленням, копія якого долучена до матеріалів адміністративної справи. Також, в матеріалах справи наявний витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», з якого вбачається, що вказана поштова кореспонденція відправлена на адресу позивача та вручена адресату особисто 23.07.2014 р.

Згідно з п. 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідності до п. 29 Порядку № 1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Копія постанови № 019483 від 31.07.2014 р. направлена на адресу позивача рекомендованим листом із повідомленням та отримана останнім 09.09.2014 р. особисто, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Розглядаючи правомірність оскаржуваної постанови № 019483 від 31.07.2014 р., суд приходить до висновку, що винесена постанова відповідає вимогам Порядку № 1567, оформлена згідно з додатком 5. Поряд з цим, спірний акт перевірки також відповідає вимогам Порядку № 1567, оформлений згідно з додатком 3 до Порядку (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 422 від 20.05.2013 р.)

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, у відповідності до положень ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником позивача не надано суду належних доказів на обґрунтування своїх позовних вимог, зокрема, тверджень про приватний характер поїздки 11.07.2014 р., що здійснювалась водієм ОСОБА_4 без мети отримання прибутку.

При цьому, представником відповідача доведено правомірність прийнятої постанови № 019483 від 31.07.2014 р., докази, надані представником відповідача, є законними, допустимими, обґрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи, в той час як посилання позивача на певні обставини справи не підтверджені жодними документами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, судом не встановлено порушень з боку Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровскій області при винесенні постанови № 019483 від 31.07.2014 р. про накладення штрафу, документами, долученими до матеріалів справи не підтверджено протиправності прийнятої постанови. Судом встановлено, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а позовні вимоги про скасування постанови № 019483 від 31.07.2014 р. з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, задоволенню не підлягають.

Таким чином, встановивши обставини у справі та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд доходить висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Що стосується питання судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено суму судового збору 182, 70 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору - 1827, 00 грн. за подання адміністративного позову майнового характеру (згідно квитанції від 04.11.2014 р. № 13758.18.2).

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог позивача, решта судового збору в сумі 1644, 30 грн. підлягає стягненню з позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України решту судового збору у розмірі 1644, 30 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 29.12.2014 р.

Суддя О.М. Неклеса