Постанова № 42609281, 30.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 січня 2015 року №826/13023/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Ірігаційні системи»

до

державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2014 №73226552206,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Ірігаційні системи» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2014 №73226552206.

Позовні вимоги мотивовано відсутністю порушень з боку позивача приписів Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо несвоєчасного надходження товарів та протиправністю податкового повідомлення-рішення від 29.05.2014 №73226552206, яким позивачеві визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 29.05.2014 №73226552206 через наявність зафіксованого в акті перевірці факту порушення позивачем термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльност.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Ірігаційні системи» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним договором від 24.12.2013 №2-2013 з компанією Lindsay International BV, Нідерланди.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Ірігаційні системи» статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 16.05.2014 №424/26-55-22-06/33498019 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2014 №73226552206, яким позивачеві визначено пеню за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 67 234,23 грн..

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Ірігаційні системи» не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до 1 постанови правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14.11.2013 №453, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Названа постанова набрала законної сили 20.11.2013.

З акту державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 16.05.2014 №424/26-55-22-06/33498019 вбачається, що в ході виконання договору від 24.12.2013 №2-2013, позивачем було порушено вимоги статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та пункту 3 постанови правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 №475, а саме - поставку товару здійснено з порушенням законодавчо встановлених термінів відносно суми 799 300,00 грн. на 21 день.

Аналізуючи надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що між Lindsay International BV, Нідерланди (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Ірігаційні системи» (покупець) було укладено контракт від 24.12.2013 №2-2013, відповідно до якого продавець зобов’язується поставити, а покупець прийняти та сплатити за пересувну зрошувальну систему Зімматік суму у розмірі 211 958,72 доларів США.

На виконання умов контракту від 24.12.2013 №2-2013 позивачем було здійснено передоплату за товар: 26.12.2013 у розмірі 799 300,00 грн., 23.01.2014 у розмірі 799 300,00 грн., 27.01.2014 у розмірі 95 586,05 грн. зазначене відповідачем не заперечувалось.

У свою чергу, поставка товару на територію України була здійснена 16.04.2014 про що свідчить вантажно-митна декларація №012826.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення експорту (імпорту) товару є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Отже моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» - є дата фактичного перетину імпортованими товаром митного кордону України.

Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постановах від 04.07.2011 у справі №21-136а11, від 16.01.2012 у справі № 21-412а11, а також з позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові від 16.11.2012 у справі №К-8972/08.

З наявної в матеріалах справи вантажно-митної декларації вбачається, що поставка товару на територію України (міжнародний аеропорт Бориспіль) була здійснена 16.04.2014, в той час як контролюючий орган визначив граничний термін поставки відносно суми 799 300,00 грн. сплаченої 26.12.2013 – 26.03.2014 (із врахуванням постанову Національного банку України).

За таких обставин позивачем не спростовано доводи контролюючого органу щодо наявності порушень статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та пункту 1 постанови правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14.11.2013 №453, чинної на час виникнення спірних правовідносин.

Висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку щодо продовження строків надходження товару позивачем суду не надано.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 182,70 грн., мінімальну ставку судового збору, з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 1644,30 грн. (1827 грн. – 182,70 грн.).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Ірігаційні системи» (01201, місто Київ, вулиця Шовковична/Липський провулок, будинок 13/2, код ЄДРПОУ 33498019) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.