Постанова № 42609239, 19.01.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

19 січня 2015 року (14 год. 20 хв.) Справа № 808/7820/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Кай К.В,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення.

11.11.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 883,01 грн. незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в період з 31.07.2014 по 20.10.2014 перебувала на обліку у позивача як безробітна. Під час перебування на обліку у позивача відповідач отримувала допомогу по безробіттю. В результаті розслідування страхового випадку, позивачем встановлено, що відповідач при реєстрації 30.07.2014 приховала факт реєстрації її як суб'єкта підприємницької діяльності. Оскільки відповідач надала недостовірну інформацію під час реєстрації у позивача, відповідач не має права бути визнаною безробітною та отримувати допомогу по безробіттю. Отже, незаконно отримана допомога по безробіттю, що не повернута відповідачем, має бути стягнута з відповідача.

На виконання вимог ч. 3 ст. 107 КАС України судом був здійснений запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача.

З одержаної судом 21.11.2014 відповіді вбачається, що відповідач має зареєстроване місце проживання за адресою зазначеною у позові.

Ухвалою від 24.11.2014 року було відкрито провадження в адміністративній справі, судове засідання призначене на 10.12.2014.

У судове засідання 10.12.2014 відповідач не прибув.

10.12.2014 за клопотанням представника позивача провадження у справі було зупинено до 19.01.2015.

Ухвалою від 19.01.2015 провадження у справі було поновлено, судове засідання призначене на 19.01.2015.

19.01.2015 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У судове засідання 19.01.2015 відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не прибув.

Поштові відправлення, які містили повістки про виклик до суду, які надсилались на адресу відповідача, повернулись до суду без вручення адресату із позначкою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відтак, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За змістом ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

30.07.2014 відповідач звернувся до позивача із заявою про надання статусу безробітного, на підставі якої 31.07.2014 йому було надано статус безробітного.

Згідно зазначеної заяви відповідач просив призначити виплату допомоги по безробіттю. Зазначив, що не має заробітку, інших передбачених законодавством доходів, пенсію на пільгових умовах та за вислугу років не отримує, не є суб'єктом підприємницької діяльності та ін.

Відповідно до пп. 4 п. 3 Порядку розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової служби України від 13.02.2009 №60/62, позивачем було проведено перевірку достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітного та виплати йому матеріального забезпечення.

За наслідками перевірки 07.10.2014 було складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», яким встановлено, що відповідач при реєстрації 30.07.2014 приховала факт реєстрації її як суб'єкта підприємницької діяльності. Згідно листа державного реєстратора №081061 від 20.10.2014 виявлено, що на момент реєстрації у відповідача в якості безробітної відповідач був зареєстрований як фізична особа підприємець. У зв'язку з наданням недостовірної інформації під час реєстрації у позивача, відповідач не має права бути визнаною безробітною та отримувати допомогу по безробіттю. Нарахована раніше сума допомоги по безробіттю у розмірі 1791,40 грн. підлягає поверненню.

Зазначене підтверджується, повідомленням про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця від 20.10.2014 №081061, згідно якого 20.10.2014 внесено запис №21030060003081061 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності відповідача.

20.10.2014 позивачем було видано наказ №НТ141020 про припинення реєстрації відповідача та припинення виплати допомоги по безробіттю.

Згідно наказу від 22.10.2014 №284 про відшкодування матеріального забезпечення, було доручено вжити заходи щодо відшкодування коштів допомоги по безробіттю відповідачем в сумі 1791,40 грн.

24.10.2014 відповідачу була направлена претензія №2724, відповідно до змісту якої позивач запропонував протягом 15 календарних днів з дня отримання копії витягу з наказу відшкодувати незаконно отримані кошти, як допомога по безробіттю за період з 01.08.2014 по 20.10.2014 у сумі 883,01 грн. Зазначена претензія була отримана відповідачем 25.10.2014 про що свідчить позначка наявна на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Судом встановлено, що відповідач з 30.07.2014 по 20.10.2014 перебував на обліку у позивача як безробітний та з 01.08.2014 по 20.10.2014 отримав допомогу по безробіттю на суму 883,01 грн., що підтверджується довідкою позивача.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 883,01 грн.

Вищезазначена сума, станом на час розгляду справи, відповідачем не сплачена.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Судом встановлено, що відповідача було зареєстровано в установленому порядку, як безробітного у позивача, а тому він зобов'язаний своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України №219 від 14.02.2007 громадяни зареєстровані як такі шукають роботу та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування (самостійно або за направленням центру зайнятості), в тому числі на сезонні роботи, державної реєстрації фізичної особи підприємця, укладення договору цивільно-правового характеру, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг тощо. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата видачі та номер реєстраційного свідоцтва, дата укладення договору цивільно-правового характеру.

Відповідно п.п. 5.5 п. 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 №307 виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю пов'язаною з одержання доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Судом встановлено, що відповідач при реєстрації у позивача 30.07.2014 приховала факт реєстрації її як суб'єкта підприємницької діяльності.

Отже, відповідач безпідставно, шляхом надання недостовірних даних, отримала право одержувати допомогу по безробіттю, що призвело до незаконної виплати отриманих нею коштів.

Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 №60/62, Постановою управління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 №7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 за №232/16248 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п. 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом, який відповідно до п. 9 Порядку може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Пунктом 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним визначено, що у разі відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Суд зазначає, що на підставі акту розслідування страхових випадків позивачем було прийнято наказ про відшкодування матеріального забезпечення в сумі 883,01 грн., у зв'язку з чим було направлено на адресу відповідача претензію від 24.10.2014 про відшкодування коштів за період з 01.08.2014 по 20.10.2014 у сумі 883,01 грн.

На сьогоднішній день відшкодування коштів не здійснено.

Згідно ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» суми санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та Закону України «Про зайнятість населення», інших законів до підприємств та фізичних осіб спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та використовуються на виплату забезпечення та надання соціальних послуг громадянам, які залишились без роботи.

Враховуючи те, що на час розгляду справи відповідачем безпідставно отримані грошові кошти допомоги по безробіттю не повернуті, суд доходить висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована: АДРЕСА_1) на користь Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 35888544, р/р 37170001004280 в ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015) вартість незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 883,01 грн. (вісімсот вісімдесят три гривні 01 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль