Ухвала суду № 42609177, 27.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2015 р. м. Київ К/800/60021/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.,

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014р.

по справі № 808/599/14

за позовом Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер"

до Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке державне підприємство "Кремнійполімер" звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001981500, №0001991500 та №0002001500 від 24.07.2013 р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2014 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 року скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2014 року та прийнято нове рішення, яким позов задоволено; визнано протиправними та скасовані спірні податкові повідомлення-рішення з мотивів безпідставності їх прийняття.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за березень 2013 р., яке виникло за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у листопаді 2012 року - січні 2013 року, з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2012 р., яке виникло за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у червні 2011 року, з питання правомірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, за результатами якої складено акт №124/154-120/00203625 від 08.07.2013 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.188.1 ст.188, п.192.1 ст.192, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 та п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, пп.4.6.4, пп.4.6.5 та пп.4.6.6 п.4.6 Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року №1490/20228, у зв'язку з чим:

- збільшується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за вересень 2012 року на 40373,00 грн.;

- зменшується залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 2480297,00 грн.;

- зменшується сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника за листопад 2012 року - на 754586,00 грн. та за березень 2013 року - на 561031,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 27 липня 2013 року ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0001991500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 60560,00 грн., в т.ч. за основним платежем 40373,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 20187,00 грн.;

- №0002001500, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 2480297,00 грн.;

- №0001981500, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 1973426,00 грн., з яких 1315617,00 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування та 657809,00 грн. - штрафні санкції.

За результатами адміністративного оскарження, податкові повідомлення-рішення №0001991500 та №0001981500 залишені без змін, а №0002001500 скасоване в частині надмірно визначеної суми завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 182811,00 грн., в іншій частині - залишено без змін.

За результатами подальшого адміністративного оскарження рішенням Міністерства доходів і зборів України спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Так позивачем до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2013 року (№9028236766 від 17.05.2013 року) з сумою від'ємного значення податку на додану вартість, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового період в розмірі 2518113,00 грн.

Станом на 01.07.2013 р. залишається не погашеною заборгованість ЗДП «Кремнійполімер» за спожиту активну електроенергію та надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії за період з червня 2007 р. по червень 2010 р. у сумі 23522721,82 грн., в тому числі податок на додану вартість 20% 3920453,62 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.04.2010 р. по справі №12/58/09 та рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.04.2010 р. по справі №12/58/10.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про те, що на момент складання акту перевірки сума кредиторської заборгованості позивача перед ВАТ «Запоріжжяобленерго» за неоплачені товари/послуги залишилася несплаченою, тому такі товари вважаються безоплатно отриманими і як наслідок залишок від'ємного значення податку попередніх періодів, який сформований платником з податку на додану вартість за придбаними товарами/послугами є неоплаченим, то відповідно до приписів п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача не виникло права на податковий кредит та, відповідно, на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість.

У той же час, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд зазначив, що умови, визначені договором постачання електричної енергії з боку ВАТ «Запоріжжяобленерго», яке здійснює постачання виключно за грошові кошти та не є благодійною організацією, не відповідають поняттю безоплатно отриманих товарів, визначених пунктом 14.1.13 Податкового кодексу України. При цьому у позивача фактично продовжує обліковуватися заборгованість перед ВАТ «Запоріжжяобленерго» та існує обов'язок щодо її погашення.

У той же час, з урахуванням встановлених обставин щодо процедури адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, апеляційний суд зазначив, що згідно з пунктом 60.4 статті 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Враховуючи той факт, що податкове повідомлення-рішення №0002001500 скасоване в частині надмірно визначеної суми завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 182811,00 грн., нове податкове повідомлення-рішення за результатами адміністративного оскарження, яке б містило зменшену суму грошового зобов'язання, на адресу позивача не надходило, що, в свою чергу, виключає можливість здійснення стягнення податкових зобов'язань за податковим рішенням, яке частково скасоване.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Стаття 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно тлумачити ці норми.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

У мотивувальній частині рішення, зокрема, слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновок апеляційного суду про те, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту, складу бюджетного відшкодування та від'ємного значення податку на додану вартість суми коштів по операціях з ВАТ «Запоріжжяобленерго» у межах спірних правовідносин, як і протилежний висновок суду першої інстанції, засновані на припущеннях. Судами не надано оцінки доводам позивача та відповідним первинним документам щодо формування ним від'ємного значення податку на додану вартість у періодах, що передували звітному, за яким податковим органом зменшено спірну суму ПДВ та відмовлено у праві на бюджетне відшкодування. Не надано оцінки іншим господарським операціям, які могли формувати від'ємне значення з ПДВ та бюджетне відшкодування підприємства позивача. При цьому, судами не були дослідженні відповідні первинні документи та пояснення відповідальних осіб з метою підтвердження, або спростування таких доводів.

Разом з тим, судами не надано належної правової оцінки правовому механізму регулювання спірних правовідносин з відповідним розмежуванням висновків щодо передумов та наслідків господарських операцій у межах спірних правовідносин з урахуванням необхідності встановлення власне сутності юридичних фактів у їх сукупності, що складають зміст досліджуваних правовідносин у даній справі. А відтак висновки судів щодо обсягу та змісту прав та обов'язків сторін у межах спірних правовідносин не є такими, що ґрунтуються на підставі повно та всебічно досліджених обставин справи.

У свою чергу ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам справи, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

Крім того, презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Також, слід зазначити, що для достовірного та повного встановлення обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи по суті, з урахуванням специфіки спірних правовідносин та обсягів розрахунків у процесі встановлення фактичних обставин справи, необхідні спеціальні знання, проте судами не було розглянуте питання про доцільність призначення відповідної експертизи.

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані судами попередніх інстанцій, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог ч.4, ч.5 ст.11 КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст. 220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України щодо з'ясування всіх обставин у справі, ст. 86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014р. та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 6 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.Судді (підпис)Сірош М.В. (підпис)Юрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 28.01.2015р.