Ухвала суду № 42609167, 20.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2015 року м. Київ К/800/30931/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Борисенко І.В.

Костенка М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2013 року по справі №826/2279/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМК» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УМК» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 січня 2013 року 0001102230, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 32286,00 грн. та 0001092230, яким збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 657737,00 грн., з якої за основним платежем - 526189,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 131548,00 грн. за платежем: податок на додану вартість

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «УМК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «УМК» пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України.

На підставі висновків перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Під час проведення перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби зроблений висновок щодо завищення ТОВ «УМК» податкового кредиту, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження використання у власній господарській діяльності послуг, отриманих від ТОВ «Буд-Перспектива», ТОВ «Бориспільбуд» та Українського державного науково-технічного і проектного інституту промислових технологій «УкрНТІ «Промтехнологія».

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітною (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентами, а саме - договорами, податковими накладними, актами прийому виконаних робіт, платіжними дорученнями тощо.

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Крім того, в матеріалах справи наявний сертифікат серії КВ № 16412237098 від 04 грудня 2012 року, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про відповідність закінченого будівництва об'єкта: Будівництво житлового комплексу з об'єктами обслуговування населення на вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі міста Києва (перша черга будівництва, перший пусковий комплекс - житловий будинок № 1 та трансформаторна підстанція) проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та про його готовність до експлуатації.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2013 року по справі №826/2279/13-а залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Борисенко І.В. підпис Костенко М.І.