Ухвала суду № 42609162, 04.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

04 лютого 2015 року м. Київ В/800/549/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Тракало В.В.,

Амєліна С.Є.,

Мойсюка М.І.,

Олендера І.Я.,

Черпака Ю.К.,

перевіривши виконання вимог законодавства при подачі заяви ОСОБА_6 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України про стягнення грошової компенсації за речове майно,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2015 року.

Відповідно до статті 2391 КАС України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239-2 та 240 цього Кодексу перевіряє відповідність заяви вимогам статей 239, 2391 КАС України та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно статті 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених ст. 171-1 цього Кодексу.

У заяві про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2014 року ОСОБА_6 посилається на те, що судами касаційної інстанції при розгляді справ у подібних правовідносинах по різному застосовані норми матеріального права, зокрема п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 та ч. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Так, в постанові від 21 січня 2015 року, яку просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що частина друга статті 9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулює порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби. Оскільки позивач звернувся із заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно після звільнення зі служби, то права на отримання такої компенсації він не має. Крім того, п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням зазначеного вище Закону.

Разом з тим, ухвалами Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2012 року № К/9991/32389/11, від 11 жовтня 2012 року № К/9991/48484/12, від 14 грудня 2012 року № К-50806/09 та від 30 травня 2013 року № К/9991/63377/11, на які посилається заявник як на підставу неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень судом касаційної інстанції при розгляді справ у подібних правовідносинах, касаційний суд виходив з того, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку, за бажанням можуть отримати речове майно, яке не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього, за цінами на день підписання наказу про звільнення на підставі Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444.

Отже, із змісту вказаних судових рішень суду касаційної інстанції, ухвалених за наслідками розгляду справ у подібних правовідносинах, вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для допуску справи до провадження.

За таких обставин колегія суддів допускає до провадження справу за позовом ОСОБА_6 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України про стягнення грошової компенсації за речове майно.

На підставі наведенного, керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Допустити до провадження Верховного Суду України адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України про стягнення грошової компенсації за речове майно за заявою ОСОБА_6 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.В. Тракало

С.Є. Амєлін

М.І. Мойсюк

І.Я. Олендер

Ю.К. Черпак