Ухвала суду № 42608908, 04.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14868/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Вівдиченко Т.Р.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою відповідача - Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Астарта - Київ» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фірма «Астарта-Київ» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників) від 29 липня 2014 року №0000324020.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2014 року позовні вимоги позивача було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Під час судового засідання в суді апеляційної інстанції відповідачем було подано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з яким найменування відповідача було змінено на «Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено виїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р. в частині взаємовідносин з ТОВ «Глобинський переробний завод» (код ЄДРПОУ 30547403).

За результатами перевірки складено акт від 11.07.2014 р. №30/28-10-40-20/19371986, (а.с. 17-65), в якому встановлено порушено:

пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п. 138.1, пп. 138.10.5 п. 138.10, ст. 138, п. 141.1 ст. 141 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування всього на суму 97941,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2013 року на суму 97941,00 грн.

За висновками акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000324020, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 97941,00 грн.

ТОВ «Фірма «Астарта-Київ» оскаржили податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби.

З результатами розгляду зазначеної скарги листом від 18 вересня 2014 року №3585/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Відповідач дійшов висновку, що джерелом надання відповідних сум поворотної фінансової допомоги були кошти, отримані на підставі договору позики, що свідчить про їх використання не у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що позивачем було правомірно віднесено до складу валових витрат відсотків, сплачених за користування позикою, отриманою на підставі договору №LA1 від 30 вересня 2013 року та недоведення відповідачем факту використання платником податків коштів, отриманих на підставі зазначеного договору, для надання поворотної фінансової допомоги контрагентам - позичальникам, згідно укладених договорів про надання поворотної фінансової допомоги.

Згідно з пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.10.5 п. 138.10 ПК України, до складу інших витрат підприємства включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до п. 141.1 ст. 141 ПК України, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, дозволяється відносити до складу валових, якщо позику отримано у встановленому порядку, а нарахування відсотків здійснюється у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

30 вересня 2013 року між позивачем та «Альбакон Венчурс Лімітед» було укладено договір позики №LA1, відповідно до якого, ліміт кредитної лінії визначено у розмірі 9533350 дол. США, відсоткова ставка за користування кредитними коштами - 9,4% річних, мета використання коштів - для поповнення обігових коштів.

У період з 18 листопада 2013 року по 05 грудня 2013 року позивачем отримано грошові кошти в сумі 9533350 дол. США, що підтверджується виписками банку Полтавської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Платником податку надано банківські виписки з розподільного рахунку по особовому рахунку №26004100148919.

На виконання постанов НБУ від 14 травня 2013 року №163 «Про зміну строків розрахунків по операціям з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», №164 «Про встановлення розміру обов'язкового платежу надходжень в іноземній валюті», від 14.11.2013 року №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень у іноземній валюті» 50% кредитних коштів, які надходили позивачу в доларах США були зараховані на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання» та реалізовані.

За результатами реалізації, грошові кошти у національній валюті 18.11.2013 р., 20.11.2013 р., 21.11.2013 р., 25.11.2013 р., 27.11.2013 р., 03.12.2013 р., 05.12.2013 р. були зараховані на рахунок позивача.

Поворотна фінансова допомога надана позивачем третім особам 19.11.2013 р., 22.11.2013 р., 25.11.2013 р., 26.11.2013 р., 27.11.2013 р., 28.11.2013 р., 02.12.2013 р., 03.12.2013 р., 05.12.2013 р..

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що джерелами для перерахування сум фінансової допомоги були кошти із інших джерел надходження. 18.11.2013 р., 20.11.2013 р., 21.11.2013 р. - дні надходження кредитних коштів на рахунок позивача, поворотна фінансова допомога не наддавалась, а кошти були використані на інші цілі, пов'язані із господарською діяльністю. 25.11.2013 р., 27.11.2013 р., 03.12.2013 р., 05.12.2013 р. - на рахунок позивача надходили кредитні кошти, надавались поворотні фінансові допомоги третім особам. Банківськими виписками підтверджується, що на рахунок позивача надходили і інші кошти, отримані внаслідок здійснення господарської діяльності, тому встановити, які саме кошти були перераховані для надання поворотної фінансової допомоги неможливо.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат відсотків, сплачених за користування позикою, отриманою на підставі договору №LA1 від 30 вересня 2013 року та недоведення відповідачем факту використання платником податків коштів, отриманих на підставі зазначеного договору, для надання поворотної фінансової допомоги контрагентам - позичальникам, згідно укладених договорів про надання поворотної фінансової допомоги.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2014 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Повний текст ухвали виготовлено 05.02.2015 року.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Л.М. Гром

Т.Р. Вівдиченко

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Гром Л.М.