Рішення № 42607783, 29.01.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/148/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2015 Справа № 908/5495/14

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/5495/14

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємства "Компаньон", м. Запоріжжя

про стягнення 39241,58 грн.

за участю представників:

від позивача - Пятковська О.О., довіреність № 34/20-19 від 05.01.15 р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства "Компаньон" про стягнення заборгованості в сумі 31267,64 грн., пені в сумі 1468,70 грн., трьох процентів річних в сумі 1016,58 грн. та інфляційних втрат в сумі 5488,66 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203125 від 01.06.2008 року.

24.12.2014 року на адресу суду від позивача у справі надійшла заява, до якої останній на виконання вимог ухвали у справі долучив акт звірки взаємних розрахунків з доказами його направлення поштою та вручення відповідачу.

Представник відповідача в судове засідання 29.01.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

На адресу суду від відповідача надійшли повідомлення пошти з позначками "за закінченням терміну зберігання" та "за зазначеною адресою організація вибула". Так, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

В матеріалах справи міститься Спеціальний витяг із єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 05.12.2014 року, за змістом якого вбачається, що місцезнаходження відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 80.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 42, 43 ГПК України.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.06.2008 року між Концерном "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району, далі Теплопостачальна організація, та Приватним підприємством "Компаньон", далі Споживач, був укладений договір № 203125 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, далі Договір.

До вказаного договору між сторонами була укладена додаткова угода № 1 від 01.08.2008 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору за цим договором Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 1.2. Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про теплопостачання", "Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води", "Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж", та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами.

Умовами п. 2.1. Договору сторони визначили, що теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду;

- підігрів води - за наявної можливості;

- кондиціювання - по замовленню Споживача;

- інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.

Пунктами 3.2.6., 3.2.26. Договору передбачені обов'язки Споживача, а саме: виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором, та щомісячно у строки, визначені даним договором, повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (далі - Акт).

Відповідно до п. 5.1. Договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Умовами пунктів 6.1. - 6.4. Договору передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків Споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Згідно з п. п. 6.5., 6.6. Договору сторони визначили, що при наявності приладів обліку комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку. Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді. При перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі Споживач повинен зазначати район міста, номер та дату даного договору. За наявності заборгованості за даним договором Теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди.

Пунктом 6.7. Договору сторони врегулювали питання приймання передачі документів за розрахунковий період, зокрема Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Адм. Нахімова, буд. № 4, тел. 33-00-65, 34-44-72, рахунок - фактуру, акт приймання - передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Відповідно до п. п. 6.7.1., 6.7.2. Договору отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

- при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача;

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів). У разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1. договору строк. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в Акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у господарському суді.

Пунктом 10.1. Договору визначено, що цей договір набуває чинності з 01.06.2008 року і діє до 01.06.2009 року.

Згідно з п. 10.2. Договору він припиняє свою дію у випадках:

- взаємної згоди сторін про його припинення;

- прийняття відповідного рішення господарським судом;

- ліквідації однієї із сторін.

Відповідно до п. 10.4. Договору договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Докази розірвання сторонами договору в матеріалах справи відсутні, а тому він є пролонгованим за приписами п. 10.4. Договору. Отже, умови договору є дійсними і на момент розгляду даного спору судом.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, а саме не здійснив оплату за спожиту теплову енергію за період з січня 2013 року по квітень 2013 року та з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 31267,64 грн., яку і намагається стягнути позивач. Разом з тим, зазначає, що для отримання документів за розрахунковий період відповідач до нього не з'явився, тому позивач направив вказані документи поштовою кореспонденцією. При цьому також позивач вказує, що відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії на адресу Концерну "Міські теплові мережі" не надав, належним чином оформлені акти приймання-передачі не повернув, тобто фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та сумами, нарахованими до оплати за відповідні періоди.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з січня 2013 року по квітень 2013 року та з жовтня 2013 року по квітень 2014 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 31267,64 грн., що підтверджується складеними актами приймання-передачі теплової енергії, зокрема:

актом приймання-передачі теплової енергії № 203125 від 31.01.2013 року за січень 2013 року - на суму з ПДВ 4137,11 грн.;

актом приймання-передачі теплової енергії № 203125 від 28.02.2013 року за лютий 2013 року - на суму з ПДВ 3312,62 грн.;

актом приймання-передачі теплової енергії № 203125 від 31.03.2013 року за березень 2013 року - на суму з ПДВ 3755,05 грн.;

актом приймання-передачі теплової енергії № 203125 від 30.04.2013 року за квітень 2013 року - на суму з ПДВ 245,76 грн.;

актом приймання-передачі теплової енергії № 203125 від 31.10.2013 року за жовтень 2013 року - на суму з ПДВ 1605,56 грн.;

актом приймання-передачі теплової енергії № 203125 від 30.11.2013 року за листопад 2013 року - на суму з ПДВ 3086,08 грн.;

актом приймання-передачі теплової енергії № 203125 від 31.12.2013 року за грудень 2013 року - на суму з ПДВ 3468,97 грн.;

актом приймання-передачі теплової енергії № 203125 від 31.01.2014 року за січень 2014 року - на суму з ПДВ 3844,87 грн.;

актом приймання-передачі теплової енергії № 203125 від 28.02.2014 року за лютий 2014 року - на суму з ПДВ 3563,47 грн.;

актом приймання-передачі теплової енергії № 203125 від 31.03.2014 року за березень 2014 року - на суму з ПДВ 2760,58 грн.;

актом приймання-передачі теплової енергії № 203125 від 30.04.2014 року за квітень 2014 року - на суму з ПДВ 1487,57 грн.

Втім, акти приймання передачі теплової енергії за період з січня 2013 року по квітень 2013 року та з жовтня 2013 року по квітень 2014 року відповідачем не підписувалися і не поверталися позивачу та жодних заперечень до них відповідач не надав, про що позивачем в порядку п. 6.7.2 договору здійснені на вказаних актах позначення про відмову у їх підписанні відповідачем. При цьому згідно умов вказаного пункту договору оформлені таким чином зазначені акти вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.

На підставі актів приймання-передачі теплової енергії позивачем були виписані рахунки на оплату № 203125 від 31.01.2013 року, 28.02.2013 року, 31.03.2013 року, 30.04.2013 року, 31.10.2013 року, 30.11.2013 року, 31.12.2013 року, 31.01.2014 року, 28.02.2014 року, 31.03.2014 року, 30.04.2014 року.

Акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки були направлені на адресу відповідача поштою, що підтверджується реєстрами відправлених рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за період з січня 2013 року по квітень 2013 року та з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач повторно листом № 1236-2/09 від 20.10.2014 року направив на адресу відповідача рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за період з січня 2013 року по квітень 2013 року та з жовтня 2013 року по квітень 2014 року з актом звірки взаємних розрахунків та розрахунком заборгованості, що підтверджується засвідченою копією опису вкладення та фіскального чеку № 3441 від 04.11.2014 року.

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 31267,64 грн., який позивач і намагається стягнути.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 21.01.2014 року по 18.11.2014 року в сумі 1468,70 грн. на підставі п. 7.2.8. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 21.02.2013 року по 18.11.2014 року в сумі 1016,58 грн. та інфляційні втрати за загальний період з березня 2013 року по жовтень 2014 року в сумі 5488,66 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, в розумінні ст. 55 ГК України, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - теплової енергії, зокрема договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Тобто, положення про порядок оплати товару - теплової енергії, його ціни, порядку розрахунків потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. ст. 655-697 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статтях 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.2005 року споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 24, 25, 26, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.2004 року передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач не розрахувався з позивачем, а наявність заборгованості за надані за договором послуги в сумі 31267,64 грн. підтверджено матеріалами справи.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо не здійснення оплати за спожиту теплову енергію, а наявність заборгованості в сумі 31267,64 грн. підтверджено актами приймання-передачі теплової енергії, виставленими до оплати рахунками за період з січня 2013 року по квітень 2013 року та з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, які є первинними документами, згідно яких проводяться розрахунки між сторонами у справі. Відповідач доказів оплати заборгованості за спожиту теплову енергію за договором станом на час розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За такими обставинами, позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району до Приватного підприємства "Компаньон" про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203125 від 01.06.2008 року в сумі 31267,64 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати наданих послуг з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати спожитої теплової енергії в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на заборгованість за грудень 2013 року та січень, лютий, березень, квітень 2014 року за загальний період з 21.01.2014 року по 18.11.2014 року на загальну суму 1468,70 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем допущена помилка при визначенні початку періоду нарахування пені на заборгованість за рахунком за спожиту теплову енергію за березень 2014 року, зокрема не враховано, що строк оплати вказаного рахунка припадає на вихідний день, а саме 19.04.2014 року. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок пені за допомогою програми "Законодавство" за рахунком за спожиту теплову енергію, в якому допущена помилка.

Пеня за рахунком за спожиту теплову енергію № 203125 від 31.03.2014 року за березень 2014 розрахована судом наступним чином:

1) на заборгованість за рахунком № 203125 від 31.03.2014 за березень 2014 року, строк оплати якої настав 19.04.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.04.2014 року, прострочка виникла з 22.04.2014 року,

- за період з 22.04.2014 року по 16.07.2014 року (86 днів прострочення) облікова ставка НБУ 9,5 % від суми 2760,58 грн. пеня складає 123,58 грн.

- за період з 17.07.2014 року по 19.10.2014 року (95 днів прострочення) облікова ставка НБУ 12,5 % від суми 2760,58 грн. пеня складає 179,63 грн.

Таким чином, разом розмір пені за рахунком № 203125 від 31.03.2014 року за березень 2014 року складає 303,21 грн.

Розрахунок пені за рахунками № 203125 від 31.12.2013 року, 31.01.2014 року, 28.02.2014 року, 30.04.2014 року здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума пені за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 1467,26 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району про стягнення з Приватного підприємства "Компаньон" пені підлягають задоволенню частково в сумі 1467,26 грн.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 21.02.2013 року по 18.11.2014 року в сумі 1016,58 грн. та інфляційні втрати за загальний період з березня 2013 року по жовтень 2014 року в сумі 5488,66 грн.

Разом з тим, в розрахунку трьох процентів річних позивачем також допущена помилка при визначенні початку періоду нарахування трьох процентів річних на заборгованість за рахунком за спожиту теплову енергію за березень 2014 року, зокрема не враховано, що строк оплати вказаного рахунка припадає на вихідний день, а саме 19.04.2014 року. Разом з тим, слід звернути увагу позивача, що при зазначенні загальної суми трьох процентів річних в розрахунку він допустив арифметичну помилку, а саме загальна сума нарахованих ним трьох процентів річних складає 1016,57 грн. Відтак, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми "Законодавство" за рахунком, в якому допущена помилка.

Три проценти річних за рахунком за спожиту теплову енергію № 203125 від 31.03.2014 року за березень 2014 розрахована судом наступним чином:

1) на заборгованість за рахунком № 203125 від 31.03.2014 за березень 2014 року, строк оплати якої настав 19.04.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.04.2014 року, прострочка виникла з 22.04.2014 року,

- за період з 22.04.2014 року по 18.11.2014 року (211 днів прострочення) від суми 2760,58 грн. три проценти річних складають 47,88 грн.

Розрахунок трьох процентів річних за рахунками № 203125 від 31.01.2013 року, 28.02.2013 року, 31.03.2013 року, 30.04.2013 року, 31.10.2013 року, 30.11.2013 року, 31.12.2013 року, 31.01.2014 року, 28.02.2014 року, 30.04.2014 року здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума трьох процентів річних за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 1016,35 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району про стягнення з Приватного підприємства "Компаньон" трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 1016,35 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, з розрахунку інфляційних витрат позивача вбачається, що інфляція нарахована останнім на суму боргу за кожним рахунком окремо за загальний період з березня 2013 року по жовтень 2014 року в сумі 5488,66 грн.

Втім, в наданому суду розрахунку інфляційних витрат позивачем також допущені помилки, тому судом з власної ініціативи здійснено перерахунок суми інфляційних витрат за допомогою програми "Законодавство".

1) за рахунком № 203125 від 31.01.2013 року за січень 2013 року на суму 4137,11 грн., строк оплати якого настав 19.02.2013 року, прострочка виникла з 20.02.2013 року,

- інфляційні витрати за період: березень 2013 року - жовтень 2014 року від простроченої суми 4137,11 грн. складають 804,39 грн.;

2) за рахунком № 203125 від 28.02.2013 року за лютий 2013 року на суму 3312,62 грн., строк оплати якого настав 19.03.2013 року, прострочка виникла з 20.03.2013 року,

- інфляційні витрати за період: квітень 2013 року - жовтень 2014 року від простроченої суми 3312,62 грн. складають 644,08 грн.;

3) за рахунком № 203125 від 31.03.2013 року за березень 2013 року на суму 3755,05 грн., строк оплати якого настав 19.04.2013 року, прострочка виникла з 20.04.2013 року,

- інфляційні витрати за період: травень 2013 року - жовтень 2014 року від простроченої суми 3755,05 грн. складають 730,10 грн.;

4) за рахунком № 203125 від 30.04.2013 року за квітень 2013 року на суму 245,76 грн., строк оплати якого настав 19.05.2013 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 20.05.2014 року, прострочка виникла з 21.05.2013 року,

- інфляційні витрати за період: червень 2013 року - жовтень 2014 року від простроченої суми 245,76 грн. складають 47,49 грн.;

5) за рахунком № 203125 від 31.10.2013 року за жовтень 2013 року на суму 1605,56 грн., строк оплати якого настав 19.11.2013 року, прострочка виникла з 20.11.2013 року,

- інфляційні витрати за період: грудень 2013 року - жовтень 2014 року від простроченої суми 1605,56 грн. складають 314,16 грн.;

6) за рахунком № 203125 від 30.11.2013 року за листопад 2013 року на суму 3086,08 грн., строк оплати якого настав 19.12.2013 року, прострочка виникла з 20.12.2013 року,

- інфляційні витрати за період: січень 2014 року - жовтень 2014 року від простроченої суми 3086,08 грн. складають 585,50 грн.;

7) за рахунком № 203125 від 31.12.2013 року за грудень 2013 року на суму 3468,97 грн., строк оплати якого настав 19.01.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 20.01.2014 року, прострочка виникла з 21.01.2014 року,

- інфляційні витрати за період: лютий 2014 року - жовтень 2014 року від простроченої суми 3468,97 грн. складають 649,90 грн.;

8) за рахунком № 203125 від 31.01.2014 року за січень 2014 року на суму 3844,87 грн., строк оплати якого настав 19.02.2014 року, прострочка виникла з 20.02.2014 року,

- інфляційні витрати за період: березень 2014 року - жовтень 2014 року від простроченої суми 3844,87 грн. складають 693,10 грн.;

9) за рахунком № 203125 від 28.02.2014 року за лютий 2014 року на суму 3563,47 грн., строк оплати якого настав 19.03.2014 року, прострочка виникла з 20.03.2014 року,

- інфляційні витрати за період: квітень 2014 року - жовтень 2014 року від простроченої суми 3563,47 грн. складають 551,83 грн.;

10) за рахунком № 203125 від 31.03.2014 року за березень 2014 року на суму 2760,58 грн., строк оплати якого настав 19.04.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.04.2014 року, прострочка виникла з 22.04.2014 року,

- інфляційні витрати за період: травень 2014 року - жовтень 2014 року від простроченої суми 2760,58 грн. складають 325,65 грн.;

11) за рахунком № 203125 від 30.04.2014 року за квітень 2014 року на суму 1487,57 грн., строк оплати якого настав 19.05.2014 року, прострочка виникла з 20.05.2014 року,

- інфляційні витрати за період: червень 2014 року - жовтень 2014 року від простроченої суми 1487,57 грн. складають 114,60 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума інфляційних витрат за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 5460,80 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району про стягнення з Приватного підприємства "Компаньон" інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 5460,80 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 29.01.2015 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання", ст. ст. 24, 25, 26, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. ст. 55, 193, 230, 231, 232 ГК України, ст. ст. 254, 530, 599, 611, 625, 629, 655, 692, 714 ЦК України, ст. ст. 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району до Приватного підприємства "Компаньон" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Компаньон", 69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 80, код ЄДРПОУ 23285287, на користь:

- Концерну "Міські теплові мережі", 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813, № 26007301001951 у Філії-Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району, 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, основний борг в сумі 31267 (тридцять одна тисяча двісті шістдесят сім) грн. 64 коп., пеню в сумі 1467 (одна тисяча чотириста шістдесят сім) грн. 26 коп., три проценти річних в сумі 1016 (одна тисяча шістнадцять) грн. 35 коп., інфляційні витрати в сумі 5460 (п'ять тисяч чотириста шістдесят) грн. 80 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1825 (одна тисяча вісімсот двадцять п'ять) грн. 63 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району до Приватного підприємства "Компаньон" щодо стягнення пені в сумі 1,44 грн. відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району до Приватного підприємства "Компаньон" щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 0,23 грн. відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району до Приватного підприємства "Компаньон" щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 27,86 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 03.02.2015 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.