Рішення № 42607621, 03.02.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р.Справа № 922/5425/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховою А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Ю Бі Сі - Промо", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "UBC Cool Astana" (ЮБС Кул Астана), м. Алмати про стягнення коштів в розмірі 213 455,00 євро (3 993 422,87 грн.) за участю представників сторін:

представник позивача - Зенкін С.В., довіреність № 707 від 20.08.2014р.;

представник відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО "Ю Бі Сі - Промо" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "UBC Cool Astana" (ЮБС Кул Астана), в якій просить суд

- стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 213 455,00 євро, що еквівалентне 3 993 422,87 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Контракту № 135 від 20.07.2011 р.;

- стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою господарського суду від 27.11.2014 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.01.2015 р. о 10:00 год.

Одночасно даною ухвалою провадження у справі було зупинено до 14.10.2014р. на підставі ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з необхідністю надсилання судового доручення про надання правової допомоги до іноземного суду.

27.11.2014р. на адресу Верховного Суду Республіки Казахстан було направлено прохання про вручення за кордоном судових документів, а саме: ухвали господарського суду Харківської області від 27.11.2014р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2015р. провадження у справі поновлено.

Ухвалою господарського від 20.01.2015р. розгляд справи відкладено на 03.02.2015р.

27.01.2015р. до господарського суду Харківської області за вх.№2898 з супровідним листом №9-2-5/273 від 20.01.2015р. Державної установи "Департамент по забезпеченню діяльності судів при Верховному Суді Республіки Казахстан (апарат Верховного Суду Республіки Казахстан) повернулося прохання про вручення за кордоном судових документів без виконання, у зв'язку з недостатністю часу для виконання доручення до дати судового засідання.

У призначеному 03.02.2015р. судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, та просив задовольнити позов в повному обсязі.

У призначене 03.02.2015р. судове засідання представник відповідача не з'явився, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву (вх. № 4207), в якому підтвердив отримання товару на суму 213 455,00 євро за Контрактом, однак на даний час не має можливості погасити кредиторську заборгованість перед позивачем. Наданий відзив судом долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, суд встановив:

20.07.2011р. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Ю Бі Сі - Промо" (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "UBC Cool Astana" було укладено Контракт №135 (надалі - Контракт), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію, асортимент, кількість, ціна та вартість якої зазначається в специфікаціях до контракту, а покупець прийняти та оплатити товар.

Пунктом 3.1. Контракту передбачено, що валютою Контракту і валютою платежа є ЕВРО.

Додатковою угодою від 24.12.2013р. до Контракту сторони встановили, що даний контракт вступає в силу з дати його підписання та діє до 31 грудня 2014 р.

За умовами п. 3.5. Контракту, в редакції додаткової угоди від 18.08.2014р., сторони передбачили, що оплата товару поставленого згідно відповідної специфікації оплачується покупцем протягом 50 календарних днів від дати оформлення декларації на експорт.

Як зазначив позивач, в серпні-вересні 2014р. між позивачем та відповідачем було укладено декілька специфікацій на поставку товару на умовах DAP Алмата, Казахстан відповідно до нижченаведеного переліку:

Згідно специфікації №125 від 26.08.2014р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 60 000,00 Євро. Товар отриманий відповідачем 09.09.2014р.

Згідно специфікації №126 від 27.08.2014р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 56 350,00 Євро. Товар отриманий відповідачем 12.09.2014р.

Згідно специфікації №127 від 29.08.2014р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 48 795,00 Євро. Товар отриманий відповідачем 12.09.2014р.

Згідно специфікації №128 від 03.09.2014р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 48 300,00 Євро. Товар отриманий відповідачем 18.09.2014р.

Підтвердженням поставки товару по кожній специфікації є вантажно-митна декларація (Форма МД-2), міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) з відміткою відповідача про одержання товару та електронне повідомлення про фактичне вивезення товарів.

Згідно умов Контракту позивач поставив замовлений товар відповідачу, а відповідач отримав такий товар, про що свідчить дата і печатка, проставлені відповідачем на відповідних товарно-транспортних накладних.

Відповідач своїм листом від 03.11.2014р. №237 зазначив, що отримав продукцію від позивача вчасно, зауважень щодо якості немає.

Однак, в порушення умов Контракту, відповідач не розрахувався за отриманий від позивача товар та не надав суду доказів на підтвердження сплати заборгованості в сумі 213445,00 Євро, що становить 100% від вартості поставленого товару , згідно специфікацій №№ 125-128 до Контракту.

Факт несплати відповідачем зазначеної суми заборгованості і став підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.

Відповідно до п. 9.2. Контракту, у разі якщо спори та розбіжності не врегульовані сторонами за допомогою переговорів, то такі спори мають бути передані на розгляд до господарського суду Харківської області (м. Харків, Україна) із застосуванням матеріального та процесуального права України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Дія міжнародних договорів України на території України регулюється ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004р. № 1906-IV, згідно якої чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до п. 9 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств та організацій" Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р. (Відень, 1980) застосовується у вирішенні спорів за договорами купівлі-продажу, укладеними сторонами, які знаходяться у різних державах, незалежно від посилання на зазначену конвенцію у договорі за наявності однієї із таких умов, а саме: сторони договору перебувають у державах, кожна з яких є учасницею конвенції; згідно з колізійними нормами міжнародного приватного права застосовується матеріальне право держави учасниці конвенції. Так, Україна та Казахстан є учасниками вказаної Конвенції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3, 7 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Як встановлено судом, на виконання умов вищевказаного Контракту позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 213 445,00 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладними (CMR) та митними деклараціями форми МД-2. Отримання відповідачем товару підтверджується відміткою на вказаних товарно-транспортних накладних.

Відповідач своїм листом від 03.11.2014р. №237 зазначив, що отримав продукцію від позивача вчасно, зауважень щодо якості немає.

У відзиві на позовну заяву відповідача зазначив, що на даний час не має можливості погасити кредиторську заборгованість перед позивачем.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару за контрактом №135 від 20.07.2011р.

Відповідно до 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 213 445,00 Євро, що еквівалентне 3 993 422,87 грн., заборгованості за контрактом №135 від 20.07.2011р. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір в розмірі 73 080,00 грн. на відповідача.

Керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 625, 626, 655, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 174, 193 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "UBC Cool Astana" (ЮБС Кул Астана) (050016, Республіка Казахстан, м. Алмати, пр. Суюнбая, 2, корпус 5, літера 3, ТК "Мерей", РНН 620200285548, БИН 061140005196, р/р KZ83914978914BC21789, ДБ АТ "Ощадбанк", SWIFN: SABRKZKA) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Ю Бі Сі - Промо" (61157, м. Харків, вул. Селянська, буд. 110, код ЄДРПОУ 33119392) суму боргу в розмірі 213 445 (двiстi тринадцять тисяч чотириста сорок п'ять) Євро 00 євроцентів, яка станом на 25.11.2014 р. становить 3 993 422,87 грн. (три мiльйони дев'ятсот дев'яносто три тисячi чотириста двадцять двi) грн. 87 коп. та судовий збір у розмірі 73080 (сiмдесят три тисячi вiсiмдесят) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.02.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/5425/14