Рішення № 42605206, 14.01.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/7401/14-ц

Номер провадження 2/489/154/15

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

14 січня 2015 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Антоненко А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівний загін № 73" (далі - відповідач або Товариство) про стягнення коштів, належних до виплати при звільнені з роботи та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з роботи,

встановив

В жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що з 01.12.2004 працював в Товаристві. 18.06.2014 він звільнився з роботи за власним бажанням та на час звільнення відповідач не виплатив йому суми належні йому до виплати на день звільнення. З розрахункового листка за червень 2014 року та звіту по виплаті заробітної плати за період з 01.08.2013 по 30.08.2014 вбачається, що йому не виплачено заробітну плату в розмірі 25 970,67 грн. та кошти на відрядження в розмірі 6 371,69 грн.

Посилаючись на те, що відповідач не виплатив йому кошти належні до виплати при звільненні з роботи, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 25 970,67 грн. - невиплаченої заробітної плати, 6 371,69 грн. - компенсації за перебування у відрядженні, 7 518,67 грн. - компенсації за невикористану відпустку, а всього - 39 861,03 грн. Крім того, просив суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи, починаючи з 18.06.2014 по час фактичного розрахунку або по час розгляду справи судом, а також витрати на правову допомогу в розмірі 250 грн.

Позивач подав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, проти заочного розгляду не заперечував.

Відповідач в судове засідання представника не направив, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Ухвалою суду вирішено проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.

01.12.2004 позивач був прийнятий на роботу в ДП Відкрите акціонерне товариство "Мостобуд" в Мостоотряд № 73 на посаду машиніста-дизеліста 6 розряду.

28.04.2010 ДП ВАТ "Мостобуд" Мостоотряд № 73 перейменоване в ДП ПАТ "Мостобуд" Мостоотряд№ 73". 16.12.2011 реорганізован у ТОВ "Мостобудівельний загін № 73".

18.06.2014 позивач був звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується записами в трудовій книжці.

Позивач зазначає, що відповідач не виплатив йому кошти належні до виплати при звільненні з роботи, а саме: 25 970,67 грн. - невиплаченої заробітної плати, 6 371,69 грн. - компенсації за перебування у відрядженні, 7 518,67 грн. - компенсації за невикористану відпустку, а всього - 39 861,03 грн.

З довідки наданої відповідачем вбачається, що заборгованість по заробітній платі станом на 25.12.2014 складає 24991,56 грн.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З наданих позивачем матеріалів вбачається, що останніми двома повними місяцями його роботи є квітень 2014 року (заробітна плата 1 697,00 грн.) та за травень 2014 року (1 981,00 грн.). З довідки наданої відповідачем вбачається, що заробітна плата за травень 2014 складає 2411,85 грн. за відпрацьовані 185 годин. Тобто, середньоденна заробітна плата складає 2411,85/185*8=104,29 грн.

Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку по дату ухвалення рішення, складає 148 (з 19.06.2014 до 14.01.2015) робочих днів х 104,29 грн. = 15 434,92 грн.

Таким чином, вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі (24991,56 грн.) та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, підстави для зменьшення якого відповідно до ст. 117 КЗпП України відсутні, підлягають задоволенню.

На підставі ст. 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку зі службовими відрядженнями. Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до законодавства, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

У відповідності до положень ст. ст. 2, 12 Закону України «Про оплату праці» кошти на службові відрядження віднесено до гарантій і компенсацій. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями. Розмір такої оплати праці не може бути нижчим середньої заробітної плати.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача коштів на відрядження в розмірі 6 371,69 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України "Про відпустки", при звільненні працівника йому виплачується компенсація за всі дні невикористаної відпустки.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відпустки" право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується:

- гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом;

- забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Згідно з ст. 74-84 КЗпП України громадянам, які працюють за трудовим договором надаються щорічні відпустки, а у разі звільнення їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки.

Враховуючи те, що позивачу при звільненні не виплачено суму компенсації за невикористану відпустку в розмірі 7 518,67 грн., вона підлягає відшкодуванню, однак як вбачається з довідки про заборгованість по заробітній платі вказана сума входить до загального розміру заборгованості 24991,56 грн.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу в розмірі 250 грн., то вони задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати правової допомоги, то вимоги про стягнення цих витрат задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, відтак з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 467 грн. 98 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

вирішив

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівний загін № 73" про стягнення коштів, належних до виплати при звільнені з роботи та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з роботи задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівний загін № 73" (код ЄДРПОУ - 30126124) на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі 24991,56 грн., компенсацію за перебування у відрядженні в розмірі 6 371,69 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 15 434,92 грн., а всього - 46798 (сорок шість тисяч сімсот дев"яносто вісім) грн. 17 коп.

В задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівний загін № 73" (код ЄДРПОУ - 30126124) на користь держави судовий збір в розмірі 467 грн. 98 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії.

Суддя В. В. Кокорєв