Ухвала суду № 42603380, 05.02.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа №22-ц/778/98/15Головуючий у 1-й інстанції Клімов В.В. Суддя-доповідач Гончар М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Савченко О.В.

суддів Стрелець Л.Г., Гончар М.С.

при секретарі Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 серпня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" (надалі - ТОВ "Краматорськтеплоенерго" ) до ОСОБА_2 про стягнення боргу за опалення та підігрів води

ВСТАНОВИЛА:

17.12.2013 року ТОВ "Краматорськтеплоенерго" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення боргу за опалення та підігрів води за період з 01.01.2007 року по 01.10.2013 року в сумі 4 692,30 грн. за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.3).

13.08.2014 року ухвалою Краматорського міського суду Донецької області з кола відповідачів у цій справі за клопотанням позивача (а.с.71-72) виключено ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки останніми надано договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири від 17.09.2009 року, за змістом якого ОСОБА_2 взяв на себе усі борги по комунальним платежам, які виникли на час укладення цього договору (а.с.95).

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 28 серпня 2014 року позовні вимоги ТОВ "Краматорськтеплоенерго" до ОСОБА_2 про стягнення боргу за опалення та підігрів води задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь ТОВ "Краматорськтеплоенерго" (т/с №26039300376944 в філії Донецького ОУ АО "Ощадбанк", МФО: 335106, ЄДРПОУ 34657789) плату за опалення та підігрів води за період з 01.01.2007 року по 01.10.2013 року в сумі 4 692,30 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь ТОВ "Краматорськтеплоенерго" (т/с №26005301376944 в філії Донецького ОУ АО "Ощадбанк", МФО: 335106, ЄДРПОУ 34657789) судові витрати в сумі 229,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову позивача до нього про стягнення заборгованості за період з 01.07.2007 року по 01.10.2013 року у сумі 4 692,0 грн. відмовити у повному обсязі.

У судове засідання 05.02.2015 року належним чином повідомлені про час та місце розгляду цієї справи апеляційним судом (а.с.123- 126) всі особи, які беруть участь у цій справі, не з'явились, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

При цьому, апелянт - позивач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с.104) та окремо у заяві від 04.02.2015 року (а.с.130) свою апеляційну скаргу підтримав, про причини неявки свого представника апеляційний суд не повідомляв, просив розглядати дану справу апеляційним судом за його відсутністю.

Позивач ТОВ "Краматорськтеплоенерго" надало апеляційному суду письмові заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача (а.с.127), про причини неявки свого представника апеляційний суд не повідомило.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів визнала неповажною причини неявки у дане судове засідання всіх осіб, які беруть участь у цій справі, та ухвалила розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю останніх.

В силу вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі у повному обсязі, керувався ст.ст.156, 162 ЖК України, ст.ст. 8, 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України та виходив з обґрунтованості та доказаності позовних вимог позивача у цій справі.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки основані на доказах, поданих сторонами, та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права, відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу від 17.09.2009 року, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24171150 від 19.10.2009 року, а.с.51-52).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачем є фізична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно із п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В силу вимог п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

П. 17 і 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21 липня 2005 року передбачено, що послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що письмовий договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між позивачем та відповідачем не укладався, тому плату за послуги з теплопостачання відповідач зобов'язаний був вносити щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно із довідкою за особовим рахунком № 58860 за період з 01.01.2007 року по 01.10.2013 року, у тому числі, коли власником вищезазначеної квартири був ОСОБА_3, оплата за опалення та підігрів води проводилася нерегулярно, тому утворилась заборгованість за надані послуги у розмірі 4692,30 грн. (а.с.4-5).

Однак, відповідно до умов договору купівлі-продажу, укладеного 17.09.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (п. 4 інші умови а.с.51), всі борги по комунальним платежам, які виникли на час посвідчення договору, взяв на себе ОСОБА_2, як покупець, тому саме він є належним відповідачем у цій справі за вищезазначеним позовом позивача.

Відповідач ОСОБА_2 подав суду першої інстанції у цій справі заяву про застосування строків позовної давності в якості відмови у задоволенні позову позивача у цій справі в частині стягнення заборгованості на суму 4 252,90 грн. (а.с.18).

В силу вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч.3 ст. 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 264 ч.1 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

В силу вимог ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Так, згідно із наданою позивачем до матеріалів цієї справи виписки про нарахування та сплати за особовим рахунком №58860 (а.с.4-5), судом першої інстанції було правильно встановлено, що саме ОСОБА_2, як новим власником квартири з вересня 2009 року, сплачувалися суми, що не оспорюється відповідачем та свідчать про визнання боргу (у грудні 2009 року оплата поставленої теплової енергії у розмірі 517,0 грн., при тому, що за листопад 2009 року було нараховано 366,55 грн., відповідно, 150,45 грн. - погашення заборгованості; у січні 2010 року оплата поставленої теплової енергії у розмірі 370,0 грн., при тому, що за грудень 2009 року було нараховано 366,55 грн., відповідно, 3,45 грн. - погашення заборгованості; у березні 2010 року оплата поставленої теплової енергії у розмірі 724,0 грн., при тому, що за лютий 2010 року було нараховано 356,78 грн., відповідно, 367,22 грн. - погашення заборгованості).

Таким чином, підстави для застосування позовної давності судом першої інстанції при ухваленні оскаржуємого рішення у цій справі були відсутні та стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Краматорськтеплоенерго" підлягає уся вищезазначена заборгованість за період з 01.01.2007 року по 01.10.2013 року у сумі 4 692,30 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію відповідача, висловлену ним у запереченнях проти позову позивача у цій справі та яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ст. 303 ч. 2 ЦПК України).

Докази, передбачені ст. 303 ч. 2 ЦПК України, у цій справі відсутні.

В силу вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд першої інстанції розглянув дану справу повно, всебічно та з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення відповідача ОСОБА_2 від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідача ОСОБА_2 не надав суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень на позов позивача.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 309 ч. 3 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення, передбачені ст. 309 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні.

При вищевикладених обставинах, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України.

Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами по справі, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та не допустив порушень процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи. Суд першої інстанції прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Також суд першої інстанції з додержанням вимог ст. 88 ЦПК України вирішив питання про розподіл судових витрат між сторонами у цій справі.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ж його зміни.

Крім того, у разі відмови апелянту - відповідачу ОСОБА_2 у задоволенні його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача ТОВ "Краматорськтеплоенерго" судових витрат у вигляді судового збору 121,80 грн. (а.с.115), понесених ним при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303 ч. 1, 307-308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 серпня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяСавченко О.В.Стрелець Л.Г.Гончар М.С.