Ухвала суду № 42602641, 29.01.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

29.01.2015 м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача : Куцина М. М.,

суддів - Бондаренка Ю. О., Павліченка С. В.

при секретарі: Маринець Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 листопада 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 07 лютого 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 10 000,00 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 36,00 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки, до лютого місяця 2008 року.

Відповідач взяті на себе зобов'язання з повернення отриманого кредиту та сплати відсотків за його користування належним чином не виконував, з огляду на що у нього утворилась заборгованість, яка станом на 31 січня 2013 року складала 36 550,76 гривень.

Позивач посилаючись на зазначені у позовній заяві обставини справи та з підстав передбачених ст. ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України просив в суді першої інстанції стягнути з відповідача на його користь 36 550, 76 гривень заборгованості за кредитним договром та судові витрати.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18 листопада 2014 у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» - відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням місцевого суду і подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову

Представник позивача в суді апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі.

Відповідач у суді апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною.

Судова колегія заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Місцевий суд відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» виходив із того, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, є підставою для відмови у позові з підстав, передбачених частиною четвертою ст. 267 ЦК України.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого суду, який, розглядаючи заявлений по справі позов, повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Матеріалами справи встановлено, що 07 лютого 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № б/н від 07 лютого 2006 року, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 10 000,00 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 36,00 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки, а саме, до лютого 2008 року.

Із банківської виписки розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж відповідач здійснив 13 травня 2009 року.

25 грудня 2013 року відповідач ОСОБА_3 подав до суду заперечення проти позову у якому, зокрема, зазначав про пропуск позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох аоо більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно Умов та правил надання банківських послуг, наданих позивачем, мінімальний обов'язковий платіж це розмір боргових зобов'язань позичальника, які щомісячно підлягають сплаті позичальником на протязі строку дії картки.

Відповідно до п. 3.1.1 Правил користування платіжною карткою (далі - Правила) строк дії картки вказується на лицевій стороні картки (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця.

Пунктом 3.1.3 Правил встановлено, що після закінчення строку дії відповідна картка продовжується Банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії картки) не надійшла письмова заява держателя картки щодо закриття карткового рахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картковому рахунку для оплати послуг з виконання операцій по картковому рахунку, та при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором.

Зі змісту п. 5.4 Правил вбачається, що строк погашення кредиту у повному обсязі здійснюється не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці у полі «місяць».

Відповідно до п. 9.4 Умов обслуговування вбачається, що у разі наявності перевитрати платіжного ліміту по картці та непогашення його клієнтом на протязі шести місяців, картка закривається.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається з матеріалів справи, право вимагати повернення кредиту згідно умов договору у позивача виникло з 13 травня 2009 року, в той час як із зазначеним позовом ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду лише 20 березня 2013 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не з'ясував строк дії картки та прийшов до передчасного висновку про відмову задоволенні позову

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апеляційної скарги, оглянув в судовому засіданні поданий відповідачем оригінал платіжної картки, на лицевій стороні якої вказано строк дії картки. Картка дійсна до лютого місяця 2009 року.

Позивачем у суді першої та апеляційної інстанції не подано письмового доказу, яким стверджується факт того, що банк надавав позичальнику картку з новим строком дії, і дана обставина визнається і не заперечується представником позивача у суді апеляційної інстанції.

Отже, вищенаведені доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, оскільки не ґрунтуються на законові.

З врахуванням наведеного, судова колегія вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами доведений факт того, що йому надавався кредит на платіжну карточку строком лише на два роки, тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову з підстав, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються й не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: