Ухвала суду № 42599487, 04.02.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/2597/14-ц Головуючий у 1-й інстанції

№ провадження 22ц/774/307/К/15 Камбул М.О.

Категорія - 5 (I) Доповідач Митрофанова Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі : головуючого судді: Митрофанової Л.В.

суддів: Остапенко В.О., Савіної Г.О.

при секретарі: Петренко К.І.

за участі: відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3;

представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5;

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 грудня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про припинення права на частку в спільному майні,-

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2014 року ОСОБА_4 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку в спільному майні який обґрунтовувала тим, що рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14.11.2013 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.12.2013 року, на праві спільної часткової власності їй належить 3/4 частини, а ОСОБА_2 1/4 частина однокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Квартира є однокімнатною, спільне мешкання сторін в спірній квартирі не можливо, відповідач за належну їй частину квартири не сплачує комунальні послуги, у відповідача є інше житло, частка відповідача є незначною, тому вважає можливим припинити право відповідача на частину спірної квартири.

Уточнивши свої позовні вимоги 28.07.2014 року позивач просила суд про припинення права власності ОСОБА_2 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 та стягнення з відповідача судових витрат всього в сумі 3187,20 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 грудня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1

Грошові кошти в сумі 29804 грн., які знаходяться на депозитному рахунку Територіального управління державної судової адміністрації в Дніпропетровській області на р/р37312022006709 код 26239738 банк ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області МФО 805012, згідно квитанції № 8034.661.1 від 22.08.2014 року внесені ОСОБА_4 в рахунок компенсації ОСОБА_2 вартості її 1/4 частини квартири АДРЕСА_3 вирішено видати ОСОБА_2

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок компенсації судових витрат всього 2143,60 грн., а саме: 243,60 грн. судового збору, 1200 грн. витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи, 700 грн. витрат за надання правової допомоги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції при ухвалені рішення не враховано всіх обставин справи.

Зокрема, суд першої інстанції задовольнив позов порушуючи ч.1 ст. 365 ЦК України за відсутності усіх чотирьох підстав для припинення права особи на частку у спільному майні, передбачених нормами ст. 365 ЦК України.

Відносини по вказаному позову врегульовуються за участю більше ніж двох співвласників, що судом першої інстанції проігноровано.

Судом не враховано, що частка спірного майна що належить відповідачу складає 8,9 кв.м, що не є незначною часткою, комунальні послуги на відповідача не нараховуються, перепон для користування квартирою відповідач не вбачає.

Також судом не враховано, що позбавлення відповідача частки в праві спільної власності призведе до шкоди її інтересам, а вартість спірної квартири не відповідає її ринковій вартості у зв'язку із коливанням курсу долара.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так судом першої інстанції встановлено, що рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14.11.2013 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.12.2013 року, на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 належить 3/4 частини, а ОСОБА_2 1/4 частина однокімнатної квартири АДРЕСА_4, загальною площею 35,6 кв.м., житловою площею 18,0 кв.м., в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_6, померлої 14.04.2011 року.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 402 від 11.06.2014 року, встановлено, що 1/4 частка спірної квартири є незначною та в натурі не виділяється, квартира АДРЕСА_5 є неподільною, ринкова вартість квартири складає 119216 грн., вартість 1/4 частини квартири складає 29804 грн.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача та членів її сім'ї є у приватній власності інше нерухоме майно, припинення права власності на частку у спільному майні не завдасть відповідачу істотної шкоди, розмір частки у праві спільної сумісної власності є незначним, частка не може бути виділена в натурі, квартира є однокімнатною та неподільною.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 365 ЦК України, право особи на часту у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

частка є незначною і не можу бути виділена в натурі;

річ є неподільною;

спільне володіння і користування майном є неможливим;

таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.02.2014 року (а.с.12) позивачу ОСОБА_4 належить 3/4 частини квартири АДРЕСА_6.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.12.2014 року (а.с.121-125) відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_1.

Крім того, на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_8, квартира АДРЕСА_7 та житловий будинок АДРЕСА_9

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 402 від 11.06.2014 року встановлено, що 1/4 частка квартири є незначною та в натурі не виділяється, квартира АДРЕСА_5 є неподільною, ринкова вартість квартири складає 119216 грн., вартість 1/4 частини квартири складає 29804 грн.

На підставі вище наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача на підставі ст. 365 ЦК України з урахуванням того, що розмір частки у праві спільної сумісної власності є незначним, частка не може бути виділена в натурі, квартира є однокімнатною та неподільною, та того, що припинення права на частку в спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції задовольнив позов порушуючи ч.1 ст. 365 ЦК України за відсутності усіх чотирьох підстав для припинення права особи на частку у спільному майні, передбачених нормами ст. 365 ЦК України не можуть бути підставою для скасування законного рішення, оскільки аналіз ст. 365 ЦК України свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї, як це відзначено в постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року (справа 6-68 ЦС14).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відносини по даному позову врегульовуються за участю більше ніж двох співвласників, що судом першої інстанції проігноровано, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки в чинному законодавстві не передбачено, що питання щодо припинення права на частку у спільному майні врегульовуються за участю більше ніж двох співвласників.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що частка спірного майна що належить відповідачу складає 8,9 кв.м, що не є незначною часткою спростовуються висновком судової будівельно-технічної експертизи № 402 від 11.06.2014 року, якою встановлено, що 1/4 частка квартири є незначною та в натурі не виділяється та квартира АДРЕСА_5 є неподільною. Крім того, відповідно до вимог ст. 47 Житлового кодексу Української РСР, норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу. Тобто законодавством чітко встановлена норма житлової площі, яка є значною і може бути виділена одній особі у користування.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що комунальні послуги на відповідача не нараховуються та перепон для користування квартирою відповідач не вбачає колегія суддів розцінює як переоцінку відповідачем по справі доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що позбавлення відповідача частки в праві спільної власності призведе до шкоди її інтересам та інтересам членам її сім'ї спростовуються матеріалами справи, зокрема, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.12.2014 року, згідно якої відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_1.

Також, згідно вказаної довідки на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_8, квартира АДРЕСА_7 та житловий будинок АДРЕСА_9 Що свідчить про те, що позбавлення відповідача частки в праві спільної власності не призведе до шкоди її інтересам, оскільки у її володінні є власність, де можливо проживати.

Крім того, відповідно тієї ж довідки, сину відповідача ОСОБА_7 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_10

Наведені обставини свідчать про те, що припинення права на незначну, неподільну частку в спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім'ї.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що вартість спірної квартири не відповідає її ринковій вартості у зв'язку із коливанням курсу долара колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки відповідно до вимог ст. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 402 від 11.06.2014 року встановлено ринкова вартість квартири складає 119216 грн., що, відповідно до вимог глави 5 ЦПК України, є належним та допустимим доказом вартості спірної квартири.

Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тернівського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: