Ухвала суду № 42596682, 26.12.2014, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/5941/14-к

провадження № 1-кп/570/285/2014

У Х В А Л А

26 грудня 2014 року

Рівненський районний суд Рівненської області колегіально у складі

головуючого судді Коробова С.О.

суддів Сидоренка С.М.,

Остапчук Л.В.,

з участю прокурора Гончарова О.О.,

обвинувачених ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

представників потерпілого ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

при секретарі Данчук Л.А.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Рівному кримінальне провадження №12014180180001113 по обвинуваченню

ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27; ч. 5 ст. 191 КК України,

та по обвинуваченню

ОСОБА_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м.Дубно Рівненської області, жителя АДРЕСА_2,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27; ч. 5 ст. 191 КК України,

в с т а н о в и в :

За обвинувальним актом ОСОБА_2 обвинувачується у привласненні 23 вересня 2014 року о 00. год. 30 хв. ввіреного йому зерна кукурудзи (без зазначення сорту, виду, якості, будь-яких інших ознак) вагою 12260 кг. загальною вартістю 399430 грн. 80 коп., яке зберігалось у бункері № 5 цеху доробки насіння підприємства ПрАТ "РАЙЗ-Максимко".

ОСОБА_7 обвинувачується у пособництві ОСОБА_2 у вчиненні вищезгаданого злочину у формі надання останньому вантажного автомобіля для вивезення зерна з території підприємства.

В обвинувальному акті стверджується, що матеріальна шкода від вказаних дій обвинувачених не завдана.

На думку прокурора справа може бути призначена до судового розгляду.

Представник потерпілого - ОСОБА_5 вказав, що абсолютно не був ознайомлений із результатами досудового слідства та отримавши перед підготовчим засіданням обвинувальний акт вважає його суперечливим. Висловив бажання на подальше ознайомлення із матеріалами справи та щодо вирішення решти питань поклався на розсуд суду.

Представник потерпілого - ОСОБА_6 зазначив, що з обвинувальним актом ознайомився та висловив думку про можливість призначення справи до судового розгляду.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 висловили думку про можливість призначення справи до судового розгляду. Клопотань суду не заявили.

Захисник обох обвинувачених - адвокат ОСОБА_4 вважає, що обвинувальний акт містить численні протиріччя та невідповідності вимогам статті 291 КПК України. Однак висловив думку, що для сторони захисту наявність порушень не є перешкодою для призначення справи до судового розгляду.

Колегія суддів вважає, що обвинувальний акт по справі не відповідає нормам ст. 291 КПК України та іншим вимогам чинного Кримінального процесуального кодексу, котрі визначають вимоги до формулювання обвинувачення та зазначення інших даних, передбачених указаною статтею КПК України. Це унеможливлює для суду виконання вимог ст. 348 цього ж Кодексу щодо роз'яснення в подальшому судом суті обвинувачення та визначення меж судового розгляду в порядку ст. 337 КПК України.

Так, у порушення вимог ст. 291 КПК України в обвинувальному акті відсутні формулювання щодо ОСОБА_2 так ОСОБА_3 обвинувачень, які б відповідали диспозиціям статей Особливої частини КК України, котрі їм інкримінуються.

Ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 не поставлені в провину в обвинувальному акті дії, які складають об'єктивну сторону злочину - вивезення зерна кукурудзи, яка зберігалась у бункері № 5 цеху доробки насіння підприємства ПрАТ "РАЙЗ-Максимко" за межі території підприємства та привласнення цього зерна (набуття стану, коли хтось із них міг розпорядитись цим зерном, як своїм власним).

ОСОБА_2 вмінене лише те, що він будучи оператором сушарки цеху сушки початків кукурудзи зайшов в інший цех - цех доробки насіння, де включив електрообладнання та відчинив засувку бункера № 5. Хто вчиняв дії по вивезенню зерна з підприємства за її межі в обвинуваченні щодо ОСОБА_2 не сформульовано.

ОСОБА_3 обвинувачується теж лише в наданні ОСОБА_2 знаряддя злочину - автомобіля. Йому не інкримінуються дії по вивезенню зерна з території підприємства за її межі і заволодіння зерном, з тим, щоб він міг розпорядитись ним.

В обвинувальному акті відсутні будь-які дані, які б давали можливість вважати викладений слідчим текст обвинуваченням у привласненні майна, яке ввірене винному. Не вказано, що майно певного указаного власника (зерно кукурудзи певної ваги, певних ознак за сортністю, якістю, вологістю, іншими параметрами, яке зберігалось в бункері № 5 цеху доробки насіння підприємства ПрАТ "РАЙЗ-Максимко" в наведений в документах час на підставі договору про повну матеріальну відповідальність було ввірене працівнику іншого цеху - оператору сушарки цеху сушки початків ОСОБА_2

З обвинувального акту незрозумілий час закінчення злочину - коли і хто (ОСОБА_2 чи ОСОБА_3) вчинили і закінчили дії по вивезенню зерна з території підприємства і коли і хто із них привласнив майно і міг вже ним розпорядитись як своїм власним.

Якщо майно було вручене ОСОБА_2 на підставі укладеного з ним договору про повну матеріальну відповідальність і вартість зерна він має відшкодувати за договором, то не викладене в обвинуваченні роз'яснення того, чому розпорядження цим майном кваліфікується як привласнення, а не як розтрата ввіреного майна.

Злочин, передбачений ч.1 ст.191 КК України є злочином з матеріальним складом. Матеріальний склад злочину - це юридичний склад, що передбачає наслідки як обов'язковий елемент його об'єктивної сторони. Тому зазначення в обвинувальному акті про відсутність матеріальної шкоди, як наслідку привласнення обвинуваченим чужого майна, є абсурдним з кримінально-правового погляду. В обвинувальному акті (на порушення п.7 ч.2 ст. 291 КПК України) не зазначений розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням з матеріальним, а не формальним складом.

В обвинувальному акті міститься істотна суперечність між викладенням змісту попередньої змови обвинувачених і діями, які вони, на погляд прокурора вчинили. ОСОБА_2 вміняється змова на привласнення зерна, а ОСОБА_3 вміняється, що він домовився з ОСОБА_2 таємно викрасти зерно кукурудзи.

Той факт, що в обвинувальному акті не зазначено, ким були вчинені дії по вивезенню зерна (тобто хто вивозив зерно за межі заводу і виконував об'єктивну сторону злочину - був основним виконавцем злочинних дій) і ким зерно та у який момент було привласнене, позбавляє суд можливості розглядати справу в судовому засіданні, оскільки суд обмежений ст. 337 КПК України - може розглядати справу лише в межах обвинувачення. Ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 не обвинувачуються в діях, вчинених після загрузки зерна в автомобіль - його вивезення до закінчення злочину. ОСОБА_3 вміняється лише пособництво у формі надання знаряддя злочину (автомобіля). ОСОБА_2 не вмінено вчинення ним особисто вивезення зерна з території підприємства за її межі і привласнення його після закінчення злочину.

Зазначення в обвинувальному акті про відсутність матеріальної шкоди не узгоджується з кваліфікацією вчиненого як закінченого злочину - привласнення зерна на певну суму.

В обвинувальному акті не зазначений власникпривласненого зерна: чи було воно власністю ПрАТ "РАЙЗ-Максимко", чи давальницькою сировиною, яка є власністю іншої фізичної чи юридичної особи.

На порушення вимог п.3 ч.2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті не зазначений потерпілий, а чомусь вказаний лише представник потерпілого.

Таким чином за відсутності в обвинувальному акті даних про те, що зерно певного ґатунку і сортових якостей на певну суму на законних підставах з оформленням певних документів (актів, накладних, тощо) було ввірене ОСОБА_2 і за відсутності обвинувачення у вчиненні конкретно ним, або якимсь співвиконавцем дій по вивезенню зерна з території підприємства за його межі не можна вважати, що в обвинувальному акті є формулювання обвинувачення особи у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України. Тобто відсутній предмет судового розгляду.

Щодо ОСОБА_3 в обвинувальному акті є суперечливі дані: одночасно стверджується, що він домовився про таємне викрадення зерна з цеху доробки зерна; і що він достовірно знав, що це зерно є зерном, ввіреним ОСОБА_2. Таке альтернативне формулювання обвинувачення є недопустимим. До того ж відповідальність пособника похідна від відповідальності виконавця, отже розгляд провадження щодо ОСОБА_3 неможливий без законного обвинувачення ОСОБА_2 в тому, що він розпорядився саме ввіреним йому на законних підставах зерном.

Отже наразі, виклад обставин справи, які прокурор вважає встановленими, і формулювання обвинувачень по ряду злочинів в обвинувальному акті є суперечливими, незрозумілими, з невідповідністю формулювань обвинувачення диспозиціям певних статей Особливої частини КК України та зазначеній слідчим і прокурором кваліфікації.

Не відповідає нормам кримінального права кваліфікація дій виконавця злочину з посиланням на ч.2 ст.27 КК України.

Такі суттєві недоліки складеного обвинувального акту порушують право обвинувачених на захист та унеможливлюють розгляд справи судом з дотримання вимог чинного КПК України.

Питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення втрачає сенс і не може бути предметом судового розгляду, у зв'язку з тим, що формулювання обвинувачення не відповідає вимогам закону, диспозиціям вказаних в обвинувальному акті статей Особливої частини КК України, і не виправлене прокурором, який здійснював процесуальне керівництво та підписав обвинувальний акт. Недоліки обвинувального акту мають такий характер, що не можуть бути усунені судом при судовому розгляді, та при цьому вони перешкодять суду ухвалити вирок.

У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України суд в такому випадку має право повернути обвинувальний акт прокурору.

На підставі наведеного керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України , суд

у х в а л и в:

Повернути обвинувальний акт у судовому провадженні №12014180180001113 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27; ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_3, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27; ч. 5 ст. 191 КК України прокурору Гончарову О.О.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом семи днів з моменту її оголошення.

Головуючий суддя Коробов С.О.

Судді Сидоренко С.М.

Остапчук Л.В.