Вирок № 42595679, 03.02.2015, Вишгородський районний суд Київської області

"03" лютого 2015 р. Справа № 363/5099/14-к

У Х В А Л А

03 лютого 2015 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Скарлат О.І.

при секретарі - Марченко Л.А.

за участю: прокурора - Куца О. О.

потерпілого- ОСОБА_3

обвинуваченого- ОСОБА_1

захисника- ОСОБА_4

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Вишгороді обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42014110150000026 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366, ст. 340 КК України,

встановив:

До Вишгородського районного суду Київської області 02.12.2014 року надійшов затверджений 27.11.2014 року старшим прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області управління процесуального керівництва прокуратури Київської області Динник Т.В. обвинувальний акт в кримінальному провадженні №42014110150000026 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366, ст. 340 КК України з доданим до нього реєстром матеріалів досудового розслідування.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні висловив думку про можливість призначення справи до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, зазначив, що справа підсудна Вишгородському районному суду Київської області, підстав для її зупинення чи закриття немає, обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України, підстав для повернення обвинувального акту не вбачав.

Потерпілий ОСОБА_3 підтримав думку прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 просив обвинувальний акт повернути прокурору, оскільки той вимогам КПК України не відповідає. Обвинувачений підтримав клопотання захисника.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Так, згідно ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт серед іншого повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Разом з тим згідно вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні обов'язковому доказуванню підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Згідно до положень ст. 337 ч. 1 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків передбачених цією статтею.

Згідно змісту обвинувального акту, слідчим не викладені фактичні обставини, які утворюють склад злочину, передбаченого ст.340 КК України за скоєння якого ОСОБА_1 притягується до відповідальності. Текст обвинувального акту в частині викладення фактичних обставин події приведений не повністю, в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими, викладені поверхово, не конкретно, формулювання обвинувачення в цілому є неконкретним і не містить обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України.

Зокрема, при дослідженні обвинувального акту судом встановлено, що обвинувачення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.366 КК України сформульоване як складання і видача службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, проте органом досудового слідства фактично не розкрито об'єктивної сторони вчинення ОСОБА_1 видачі такого документу, а саме не зазначено день, час, місце та обставини його передачі до відділу з адміністративної практики УДАІ ГУМВС України в Київській області.

Разом з тим в обвинувальному акті не дана правова оцінка судовим рішенням, якими відповідних осіб притягнуто до адміністративної відповідальності.

Водночас зазначені обставини мають істотне значення для правильного встановлення події кримінального правопорушення.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. З даної норми Основного Закону випливає, що формулювання обвинувачення, зазначене в обвинувальному акті, повинно бути конкретним.

Проте, формулюючи обвинувачення щодо ОСОБА_1 за ст. 340 КК України, орган досудового слідства вдався до припущень щодо вчинення об'єктивної сторони даного злочину, зазначивши, що дії ОСОБА_1 виразилися у незаконному перешкоджанні організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

Більше того, зазначена неконкретність обвинувачення свідчить про порушення права обвинуваченого ОСОБА_1 знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Крім того, при формулюванні обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 340 КК України, прокурор посилається на фактичні обставини, якими обґрунтовує обвинувачення і за ч.1 ст.366 КК України, при цьому виклад фактичних обставин злочину, передбаченого ст.340 КК України, які прокурор вважає встановленими, обвинувальний акт не містить.

З обвинувального акту вбачається, що інкриміновані ОСОБА_1 злочини взаємопов'язані, а тому виходячи з позиції органу досудового слідства, є обов'язковим зазначення в обвинувальному акті факту участі та намірів подальшої участі в акції протесту водіїв транспортних засобів щодо яких складено підроблені рапорти.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території усіма без винятку органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями, установами, посадовими особами, а також окремими громадянами та їх об'єднаннями.

Також установивши, що акція протесту проводилася 29.12.2013 року, орган досудового слідства одночасно вказує, що незаконне перешкоджання його організації і проведенню обвинуваченим чинилося шляхом службового підроблення 30.12.2013 року, тобто після того, як така акція вже відбулася.

До того ж в обвинувальному акті не вказано дані про сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо проведення акції протесту відповідно до вимог чинного законодавства України та з огляду на офіційну інтерпретацію положення ч. 1 ст. 39 Конституції України дану Конституційним Судом України.

Разом з тим не визначено в обвинувальному акті й ознаки офіційного документу, який став предметом підробки, що повинен надавати, звільняти або встановлювати для певних осіб ті чи інші права та обов'язки згідно вимог чинного законодавства України.

Крім того відповідно до вимог ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

В обвинувальному акті зазначено, що потерпілими є ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Проте всупереч вказаних вимог Закону в обвинувальному акті одночасно зазначено, що шкода даним кримінальним правопорушення нікому не завдана.

Не містить даних про заподіяння шкоди й виклад фактичних обставин кримінального правопорушення.

Отже в обвинувальному акті викладено обставини, які містять в собі істотні суперечності та взаємовиключні висновки, які за своїм змістом вказаним вимогам КПК України не відповідають, суперечать вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, є порушенням права обвинуваченого на захист та справедливий судовий розгляд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

З цих підстав обвинувальний акт до судового розгляду призначений бути не може, який вимогам КПК України не відповідає і підлягає поверненню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 314-317, 372 КПК України,

ухвалив:

обвинувальний акт в кримінальному провадженні №42014110150000026 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366, ст. 340 КК України повернути прокурору Київської області.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області протягом 7 днів з дня її оголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд.

Суддя