Постанова № 42592378, 03.02.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Справа №902/1403/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. , суддя Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Яцюку В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер"

на рішення господарського суду Вінницької області від 12.11.14р.

у справі № 902/1403/14 (суддя Говор Н.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дікманн Сідс Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер", м. Вінниця

про стягнення 994251,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.11.2014р. у справі №902/1403/14 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дікманн Сідс Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" про стягнення 994251, 92 грн. заборгованості. Стягнуто з відповідача на користь позивача 604686,89 грн. основного боргу, 40739,47 грн. штрафу, 14908,48 грн. судового збору. Припинено провадження у справі в частині стягнення 207699,23грн. річних та 100000,00грн. основного боргу. Відмовлено у стягненні 40000,00грн. боргу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині стягнення курсової різниці у розмірі 304686,89грн., штрафу у розмірі 40739,47грн. та прийняти нове рішення у цій частині, яким відмовити у задоволенні позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- позивачем невірно нараховані 20% річних та 10% штрафу, оскільки останні нараховувались з суми 744686,89грн., в яку увійшла курсова різниця;

- судом неправомірно стягнуто штраф у сумі 40739,47грн., оскільки на дату подання позову заборгованість становила 400000,00грн., тому 10% штрафу повинно становити 40000,00грн.;

- судом не враховано строк стягнення штрафних санкцій, оскільки строк останньої поставки товару, а так само час виконання грошового зобов`язання настав 10.04.2013р., судом неправомірно стягнуто штраф у розмірі 40739,47грн., що суперечить вимогам ч.2 ст.258 ЦК України;

- судом неправомірно стягнуто курсову різницю у розмірі 304686,89грн., оскільки п.1 Постанови КМ України від 18.12.1998р. №1998 «Про удосконалення порядку формування ціни» визначено, що формування, встановлення та застосування суб`єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній валюті України, а можливість врахування Євро еквівалента під час формування вільних цін передбачено даною постановою лише у частині імпортної складовою структури ціни на продукцію у структурі собівартості якої є частка імпорту, так як позивач закуплений товар не використовував як складову для виготовлення відповідної продукції, а використовувало його безпосередньо, то, відповідно, відсутні підстави для стягнення курсової різниці.

Представник позивача у письмових запереченнях на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить оскаржене рішення господарського суду Вінницької області від 12 листопада 2014 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися.

Враховуючи норми ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, колегія суддів розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників останніх.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 10.12.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Дікманн Сідс Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Остер” (покупець) укладено договір купівлі-продажу насіння №103/2013 (надалі - договір), згідно з п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця насіння (надалі - товар) згідно специфікацій - додатків до договору, що становлять його невід'ємну частину, (надалі - додаток), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов договору.

Згідно з п.2.2 договору на дату поставки товару ціна визначається в еквіваленті євро до гривні та вказується в гривні. Ціна товару може бути змінена продавцем в односторонньому порядку, без попереднього узгодження із покупцем, у випадку зміни порядку та умов нарахування існуючих податків і зборів або інших змін у законодавстві, які вплинуть на вартість товару та порядок формування ціни на товар в період з дати підписання даного договору до дати поставки відповідної партії товару. Ціна товару також може бути змінена продавцем в односторонньому порядку у випадку зростання міжбанківського курсу придбання євро до національної валюти України на 1 (один) або більше процентів, діючого на дату кожного фактичного платежу, відносно міжбанківського курсу придбання євро до національної валюти України, що діяв на дату першого платежу за договором/ або поставки товару (в залежності від того, яка подія відбувається першою). У випадку проведення часткової попередньої оплати за товар наступні оплати за договором у разі зміни в сторону зменшення міжбанківського курсу євро відносно гривні здійснюються за міжбанківським курсом євро, визначеним на день першої оплати. У випадку проведення часткової або повної попередньої оплати - ціна частини товару/партії товару, який відпускається покупцю, перераховується за ціною на день проведення попередньої оплати за нього.

Вартість товару розраховується за формулою та сплачується в гривні:

Х2 = (Y2/Y1)*X1, де

Х1 – вартість товару у національній валюті України на дату першого платежу за договором / або поставки товару (в залежності від того, яка подія відбувається першою).

Y1 - міжбанківський курс придбання євро до національної валюти України який визначається як середній на міжбанківському валютному ринку за договором/ або поставки товару (в залежності від того, яка подія відбувається першою).

Y2 - міжбанківський курс придбання євро до національної валюти України, який визначається як середній на міжбанківському валютному ринку в день, що передує дню фактичних розрахунків по даному договору.

Х2 - кінцева вартість товару у національній валюті України до сплати.

При цьому, загальна ціна товару, підрахована з урахуванням результатів коригування ціни на товар на дату здійснення кожного фактичного платежу, є фактичною загальною ціною товару по цьому договору, яку покупець зобов'язаний оплатити. У випадку несвоєчасної оплати, покупець оплачує повну вартість придбаного товару з урахуванням п. 2.2 цього договору. При цьому ціна за товар визначається на дату здійснення фактичного платежу. Курси валют і їх співвідношення визначається згідно даних, вказаних на сайті: www.udinform.com.

Відповідно до п. 2.3 договору покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 100 % вартості кожної окремої партії товару, зазначеної в додатку (ах) до договору або замовленні покупця. У випадку поставки продавцем товару покупцю до проведення ним повної або часткової попередньої оплати, покупець зобов'язаний сплатити продавцю повну вартість фактично отриманого товару протягом 1 (одного) банківського дня з дати отримання товару. Датою отримання товару є дата виданої продавцем видаткової накладної.

Як передбачено п. 3.4 договору товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та якістю в момент отримання товару представником покупця від представника продавця у відповідності до видаткової накладної.

Згідно з п. 6.4 договору у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у договорі, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, товарів, послуг, робіт), покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20 (двадцять) процентів річних від простроченої суми.

Пунктом 6.5 договору встановлено, що у разі порушення покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за товар відповідно до графіку, встановленого договором, продавець має право стягнути з покупця штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених договором.

У п.6.7. договору сторони дійшли згоди, що до вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором строк позовної давності складає 3 (три) роки.

Згідно з п.8.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Даний договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

Разом з тим, сторонами підписаний додаток № 1 (специфікація) до договору поставки №103-2013р. від 10.12.2012р., згідно з п.1 якого загальна вартість товару складає 2468976,95 грн (надалі - специфікація).

Відповідно до п.2 специфікації ціна одиниці товару в гривнях визначається у видатковій накладній за формулою:

Х2 = (Y2/Y1)*X1, де

Х1 – вартість товару у національній валюті України на дату першого платежу за договором / або поставки товару (в залежності від того, яка подія відбувається першою).

Y1 - міжбанківський курс придбання євро до національної валюти України який визначається як середній на міжбанківському валютному ринку за договором/ або поставки товару (в залежності від того, яка подія відбувається першою).

Y2 - міжбанківський курс придбання євро до національної валюти України, який визначається як середній на міжбанківському валютному ринку в день, що передує дню фактичних розрахунків по даному договору з врахуванням комісії банків на обслуговування платежів в розмірі 0,3%.

Х2 - кінцева вартість товару у національній валюті України до сплати.

При цьому, загальна ціна товару, підрахована з урахуванням результатів коригування ціни на товар на дату здійснення кожного фактичного платежу, є фактичною загальною ціною товару по цьому договору, яку покупець зобов'язаний оплатити. Курси валют і їх співвідношення визначається згідно даних, вказаних на сайті: www.udinform.com.

Відповідно до п.4 специфікації попередня оплата здійснюється на поточний банківський рахунок постачальника наступним чином: оплата в сумі 2468976,95 грн., що є еквівалентом 232265 євро (без ПДВ) по міжбанківському курсу придбання євро до національної валюти України, який визначається як середній на міжбанківському валютному ринку на дату видачі видаткової накладної в строк до 01.04.2013р.

Судом встановлено, що відповідач на виконання умов договору та специфікації перерахував позивачу попередню оплату у розмірі 1020606,50 грн.

Позивач, в свою чергу, згідно видаткової накладної №РН-0000001 від 02.04.2013р. поставив відповідачу товар на загальну суму 995658,95 грн.

В подальшому, відповідач на виконання договірних зобов`язань частково перерахував позивачу попередню оплату в розмірі 800000,00 грн., а позивач, на виконання умов договору та специфікації, поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної №РН-0000008 від 08.04.2013р. на загальну суму 1065923,25 грн. та №РН-0000013 від 10.04.2013р. на загальну суму 407394,75 грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість по оплаті товару за накладною №РН-0000008 на суму 240975,70 грн. та за накладною №РН-0000013 у сумі 407394,75 грн.

Однак, вказаний борг частково був погашений відповідачем до звернення позивача з позовом до суду, зокрема, 27.05.2013р. - на суму 100000 грн., 07.10.2013р. - на суму 18370,45 грн., 10.01.2014р. - на суму 30000 грн., 04.03.2014р. - на суму 10000 грн., 13.03.2014р. - на суму 10000 грн., 20.03.2014р. - на суму 10000 грн., 26.06.2014р. - на суму 30000 грн., 26.09.2014р. - на суму 40000 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, копії яких містяться у матеріалах справи.

Як встановлено судом, до моменту звернення позивача з позовом до суду відповідач сплатив 2068976,95 грн., зокрема, повністю погашена заборгованість по видатковій накладній №РН-0000008 від 08.04.2013р., а по видатковій накладній №РН-0000013 від 10.04.2013р. сплачено суму 7394,75 грн., у зв`язку з чим заборгованість відповідача на дату подання позову - 400000 грн. по видатковій накладній № РН-0000013 від 10.04.2013р.

З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дікманн Сідс Україна», посилаючись, зокрема, на ст.ст. 509, 525, 546, 625, 627 ЦК України та ст.ст. 193, 199 ГК України, звернулося до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Остер» 744686,89грн. вартості неоплаченого товару (обрахованої в порядку, передбаченому п.2.2. договору), 74469,00грн. 10% штрафу від несплаченої суми вартості товару та 207696,23грн. 20% річних від простроченої суми (а.с.4-10).

10.11.2014р. позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив стягнути з відповідача 744686,89 грн. вартості неоплаченого поставленого товару та 74469 грн. 10% штрафу. Також, відмовився від позову в частині стягнення 20% річних у розмірі 207699,23 грн. Вказана заява прийнята судом першої інстанції.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Вінницької області від 12.11.2014р. у справі №902/1403/14 позов задоволено частково.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України. господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або приймання товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, до моменту звернення позивача з позовом до суду відповідачем перераховано на рахунок позивача 40000,00грн., що підтверджується копією банківської виписки по рахунку останнього.

У пункті 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” встановлено, якщо предмет спору був відсутній до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу в сумі 40000,00 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що під час здійснення провадження у даній справі судом першої інстанції відповідач частково розрахувався за поставлений товар сплативши позивачу 100000,00 грн. Даний факт підтверджується копіями банківських виписок по рахунку позивача від 07.10.2014р. та від 20.10.2014р.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 100000,00 грн., на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Як убачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача вартість поставленого товару, розраховану відповідно до вимог п.2.2 договору, згідно із курсом придбання євро станом на 01.09.2014р. у сумі 744686,89 грн.

З огляду на те, що відповідачем сплачено 140000,00 грн. (40000,00 грн. - до подання позову та 100000,00 грн. - після подання позову), то станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем з вартості неоплаченого товару з урахуванням курсу придбання євро станом на 01.09.2014р. становить 604686,89 грн.

На момент розгляду справи судом апеляійної інстанцій відповідачем не було подано жодних доказів щодо погашення вказаної суми заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції цілком правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 604686,89 грн. основного боргу з урахуванням курсу придбання євро станом на 01.09.2014р.

Статтею 546 ЦК України передбачено забезпечення зобов'язання, зокрема, неустойкою.

У п.6.5. договору сторони передбачили, що у разі порушення покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за товар відповідно до графіку, встановленого договором, продавець має право стягнути з покупця штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених договором.

Враховуючи те, що відповідачем було допущено порушення виконання зобов’язання по договору, зокрема, відповідач допустив порушення строку попередньої оплати, який встановлений у п.4 специфікації, а саме до 01.04.2013р., у розмірі 407394,75 грн. вартості товару, що підлягав поставці, й поставлений за накладною №РН-0000013 від 10.04.2013р., судова колегія дійшла висновку, що місцевий господарський суд цілком правомірно задоволив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10% штрафу у розмірі 40739,47грн. (407394,75грн. х 10%).

Таким чином, відповідач безпідставно зазначає в апеляційній скарзі про нарахування штрафу у розмірі 10% із суми боргу 744686,89грн., обрахованої з урахуванням курсової різниці.

Так само, безпідставним є доводи відповідача про правомірність нарахування штрафу із суми боргу 400000,00грн., оскільки, як зазначалося вище, відповідач у строк до 01.04.2013р. не здійснив попередню оплату вартості товару в сумі 407394,75грн.

Згідно з п.4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб. Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Отже, з огляду на викладене та з урахуванням заяви позивача від 10.11.2014р., яка прийнята судом на підставі ст.22 ГПК України, в якій останній відмовився від попередньо заявлених 20% річних у розмірі 207699,23грн., колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 207699,23грн. річних.

В силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі на рахунок неврахування судом строку позовної давності в один рік при задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу, оцінюються колегією суддів критично, оскільки сторони у п.6.7. договору дійшли згоди, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором складає 3 роки, а у п.6.8. договору встановили, що штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом всього строку позовної давності, який встановлений п.6.7. договору.

Крім того, при вирішенні спору судом першої інстанції сторонами в порядку ч.3 ст.267 ЦК України не заявлялось про застосування позовної давності.

Таким чином, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою, згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України, для зміни чи скасування оскарженого рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому його слід залишити без змін.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «Остер» сплатило судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме - 10268,52грн. (згідно платіжного доручення №1899 від 25.11.2014р.).

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду в разі внесення судового збору у більшому розмірі.

З врахуванням того, що відповідач просив скасувати оскаржене рішення та прийняти нове- про відмову в задоволенні позову щодо стягнення з нього: 304686,89грн. курсової різниці та 40739,47грн. штрафу, а всього: 345426,36грн., враховуючи вимоги пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір з даної суми становить 3454,26грн.

З огляду на викладене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне повернути скаржнику надлишково сплачену суму судового збору, що становить 6814,26грн..

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 12.11.2014р. у справі №902/1403/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Остер", м. Вінниця - без задоволення.

2. Ухвалою суду повернути ТзОВ "Остер" з Державного бюджету України 6814грн. 26коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №1899 від 25.11.2014р. Платіжне доручення залишити у матеріалах справи.

3. Справу №902/1403/14 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.