Постанова № 42592372, 03.02.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Справа № 903/1092/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Мельник О.В. , судді Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Романчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства “Ковельмолоко” на рішення господарського суду Волинської області від 17.12.14р. у справі № 903/1092/14 (суддя Вороняк А.С.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньагрохолдинг”, с. Маяки, Луцький район, Волинська область

до публічного акціонерного товариства “Ковельмолоко”, м. Ковель

про стягнення 103 079, 43 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Волиньагрохолдинг” звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до публічного акціонерного товариства “Ковельмолоко” про стягнення 103079,43 грн., з яких 99885,14 грн. – основна заборгованість, 2852,05 грн. – пеня, 342,24 грн. – 3% річних.

Рішенням господарського суду Волинської області від 17.12.14р. у справі № 903/1092/14 позов задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства “Ковельмолоко” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньагрохолдинг” 103079,29 грн., з яких 99885 грн. – основної заборгованості, 2852,05 грн. – пені, 342,24 грн. – 3% річних та 2061,59 грн. сплаченого судового збору. В частині стягнення 0,14 грн. основної заборгованості – відмовлено. Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю “Волиньагрохолдинг” з державного бюджету 7,09 грн. надмірно сплаченого судового збору при поданні позовної заяви.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що на виконання умов договору купівлі-продажу позивачем здійснено поставку товару (молоко коров'яче), який відповідачем прийнятий, що підтверджується приймальними квитанціями, відповідач не виконав належним чином зобов'язань щодо оплати вартості одержаного товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 99 885 грн., що підтверджується наданими в матеріали справи доказами, тому місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню на вказану суму. Крім того, суд першої інстанції задоволив вимоги позивача щодо стягнення пені та 3% річних, відповідно до умов договору та норм чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Волинської області від 17.12.14р., публічне акціонерне товариство “Ковельмолоко” звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким розстрочити сплату суми заборгованості на шість місяців та відмовити в задоволенні нарахованих позивачем штрафних санкцій.

Скаржник зазначає, що рішення господарським судом прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки не було з'ясовано всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Обґрунтовуючи неможливість здійснити оплату вартості отриманого товару, апелянт посилається на те, що товариство опинилося у скрутному матеріальному становищі, оскільки виготовлена відповідачем продукція надавалася для реалізації в торгові точки з відтермінуванням оплати, що в свою чергу призвело до несвоєчасних проплат зі сторони партнерів та виникнення заборгованості перед товариством. Судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що позивачем теж були порушені умови співпраці, який без будь-яких попереджень припинив поставку молока відповідачу, що суперечить п. 2.2.2. договору, у зв'язку з чим, на думку скаржника, нарахування штрафних санкцій є безпідставним.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2015р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Волиньагрохолдинг” надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу від 12.01.2015р. в якому вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Зокрема, вказує, що позивач і відповідач домовились про поставку молока по факту надоїв, у зв'язку з чим п. 2.2.2. договору не заповнювався, мінімальний помісячний обсяг молока визначався щомісяця по факту поставки. З моменту надіслання відповідачу пропозиції про розірвання договору купівлі-продажу №9 від 01.01.2014р., у зв'язку з тим, що позивач припиняє діяльність у сфері розведення великої рогатої худоби, відповідач припинив будь-які розрахунки за вже отриманий товар, жодних претензій щодо порушень мінімального помісячного об'єму поставленого товару відповідач не заявляв.

В судове засідання 03.02.2015р. представники сторін не з`явились, про день, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень. Оскільки судом явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін, за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 101 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається із пункту 1.2 статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньагрохолдинг”, затвердженого протоколом №1 від 28.04.2014р. загальних зборів учасників, товариство з обмеженою відповідальністю “Волиньагрохолдинг” створене відповідно до законодавства України, є правонаступником фермерського господарства “Волиньагрохолдинг” (а.с. 31).

Матеріалами справи підтверджено, що 01.01.2014р. між фермерським господарством “Волиньагрохолдинг” (позивач, товаровиробник) та публічним акціонерним товариством “Ковельмолоко” (відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу №9 (а.с.11).

Згідно п. 1.1 договору товаровиробник зобов’язується передати у власність покупця молоко коров’яче, в подальшому іменоване товар, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору договірна ціна, кількість, якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ3662/97 "Молоко коров’яче незбиране", ветеринарним та санітарним вимогам чинних нормативних актів.

Згідно п. 4.2.1 договору покупець зобов'язується прийняти товар, поставлений товаровиробником в чисту продезинфіковану тару.

Покупець зобов'язується оплатити поставлений товар (у випадку його відповідності вимогам ДСТУ3662/97 "Молоко коров’яче незбиране", ветеринарним та санітарним вимогам) (п. 4.2.3. договору).

Відповідно до п. 5.1 договору покупець проводить розрахунки з товаровиробником шляхом перерахування фінансових коштів на розрахунковий рахунок товаровиробника або видачею готівки з каси покупця протягом 15 банківських днів з моменту отримання товару.

Згідно п. 6.2 договору у випадку порушення строків оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочки платежу.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2014р. У випадку якщо жодна із сторін за місяць до закінчення дії договору не заявить в письмовій формі про намір його розірвати, договір вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах (п. 10.1 договору).

Також, 01.01.2014р. сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору купівлі-продажу товарів №9 від 01.01.2014р. якою сторонами було визначено розмір вартості за 1 кг. молока по базовому вмісту жиру 3,4 % та білка – 3,0% (співвідношення вартості жиру та білка встановлені на рівні 40:60 відсотків), яка складається із ціни молока ПДВ і дотації (з 01.01.2014р.) - 4,40 грн.

На виконання умов договору купівлі-продажу товарів №9 від 01.01.2014р. позивач в період липень-серпень 2014р. поставив відповідачу товар на загальну суму 182 376грн., що підтверджується приймальною квитанцією №00000001-РД-003483 від 31.07.2014р. на суму 131371,20 грн. (а.с.47) та приймальною квитанцією №000000015-РД-003483 від 31.08.2014р. на суму 51004,80 грн. (а.с.46).

Згідно розрахунку позивача (а.с.102) станом на 21.07.2014р. за відповідачем рахувалась заборгованість в розмірі 14601,40 грн.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію (вих. №136 від 19.09.2014р.) з вимогою сплатити суму боргу за поставлений товар відповідно до умов договору купівлі-продажу №9 від 01.01.2014р., яка залишена ним без задоволення (а.с.13).

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань позивач звернувся до суду з позов про стягнення з відповідача 103079,43 грн., з яких 99885,14 грн. – основна заборгованість, 2852,05 грн. – пеня, 342,24 грн. – 3% річних.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з договору купівлі-продажу, які регулюються главою 54 ЦК України.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України ( далі – ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається із п. 4.2.3. договору покупець зобов'язується оплатити поставлений товар (у випадку його відповідності вимогам ДСТУ3662/97 "Молоко коров’яче незбиране", ветеринарним та санітарним вимогам). Відповідно до п. 5.1 договору покупець проводить розрахунки з товаровиробником, шляхом перерахування фінансових коштів на розрахунковий рахунок товаровиробника або видачею готівки з каси покупця протягом 15 банківських днів з моменту отримання товару.

Як встановлено апеляційним судом, позивач, на виконання умов договору купівлі-продажу №9 від 01.01.2014р., поставив відповідачу товар на загальну суму 182376грн., що підтверджується приймальною квитанцією №00000001-РД-003483 від 31.07.2014р. на суму 131371,20 грн. та приймальною квитанцією №000000015-РД-003483 від 31.08.2014р. на суму 51004,80 грн.

Шляхом арифметичного віднімання сум оплат відповідача в період з 31.07.2014р. по 16.10.2014р., які були проведені 05.08.2014р. на суму 40000 грн.(а.с.79), 18.08.2014р. на суму 5108,88 грн.(а.с.80), 15.09.2014р. на суму 1983,52 грн.(а.с.81), із врахуванням авансу в розмірі 35398,60 грн. виходить, що сума основної заборгованості становить 99 885 грн.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 99885,14 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 99885 грн., в стягненні основної заборгованості у розмірі 0,14 грн. слід відмовити, у зв'язку з допущеною арифметичною помилкою в розрахунках.

Відповідно до статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 6.2 договору, у випадку порушення строків оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочки платежу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2852, 05 грн. та 3% річних в сумі 342, 24 грн. законними та обґрунтованими, такими, що правомірно задоволенні господарським судом в межах позовних вимог.

Обґрунтування, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, зводяться до пояснень його складного фінансово-матеріального становища, яке жодним доказом не підтверджено, а також проханням розстрочити сплату суми заборгованості терміном на шість місяці. При цьому скаржником факт наявності заборгованості не заперечується.

Суд апеляційної інстанції вважає за доцільне звернути увагу апелянта, що питання відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання рішення суду регламентується нормами статті 121 ГПК України і вирішуються судом першої інстанції. В апеляційній інстанції можуть переглядатися ухвали місцевого суду винесені з приводу розгляду даних питань.

У даному випадку судом першої інстанції такого процесуального питання, як надання розстрочки виконання рішення, під час прийняття ним рішення не розглядалося, оскільки відповідачем про це перед судом не клопоталось.

Апеляційним судом не встановлено, а відповідачем не доведено порушення позивачем п. 2.2.2. договору, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем було порушено строки поставки товару, чи поставка товару відбувалася в менших об'ємах ніж це передбачено домовленостями сторін, жодних претензій відповідач позивачу не пред`являв, тому доводи скаржника безпідставні. Крім того, суд зауважує, що порушення позивачем п. 2.2.2. договору не може бути підставою для звільнення відповідача від сплати, нарахованих відповідно до умов договору та чинного законодавства, штрафних санкцій.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Ковельмолоко” на рішення господарського суду Волинської області від 17.12.14р. у справі № 903/1092/14 – залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.