Постанова № 42591864, 03.02.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Справа № 916/3947/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів: Т.А.Величко, В.Б. Туренко

при секретарі судового засідання Г.М. Альошиній

за участю представників:

від прокуратури -І.П. Закернична, посвідчення №006711 від 27.09.2012;

від позивача (Одеської обласної державної адміністрації) - І.О.Чайка, довіреність №03/02-48/24 від 06.01.2015;

від позивача (Одеського обласного управління водних ресурсів) - участі не брали;

від відповідача (Котовської районної державної адміністрації) - М.Г.М'ясківська, довіреність №2 від 07.11.2014;

від відповідача (фізичної особи - підприємця ОСОБА_4)- ОСОБА_4, паспорт серії НОМЕР_1 від 11.10.1996; ОСОБА_5, ордер серії ОД №010570 від 04.12.2014, договір №5 від19.11.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2014

у справі №916/3947/14

за позовом: Котовського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації та Одеського обласного управління водних ресурсів

до відповідачів:

-Котовської районної державної адміністрації;

-фізичної особи - підприємця ОСОБА_4;

про розірвання договору оренди водного об'єкта, визнання незаконним та скасування розпорядження та зобов'язання звільнити водний об'єкт

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014р. Котовський міжрайонний прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації та Одеського обласного управління водних ресурсів звернувся з позовом до відповідачів: Котовської районної державної адміністрації та фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди водного об'єкта загальнодержавного значення (Косівське водосховище на р. Ягорлик), загальною площею водного дзеркала 137,6731 га, який розташований на землі Косівської сільської ради Котовського району Одеської області, укладеного 31.12.2010 між Котовською районною державною адміністрацією та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4; про визнання незаконним та скасування розпорядження Котовської районної державної адміністрації №847/10 від 21.12.2010 "Про надання згоди на передачу в оренду водного об'єкту загальнодержавного призначення Косівське водосховище на території Косівської сільської ради", а також про зобов'язання фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 звільнити водний об'єкт загальнодержавного значення, загальною площею водного дзеркала 137,6731 га, який розташований на землі Косівської сільської ради Котовського району Одеської області.

За вказаною позовною заявою порушено провадження у справі №916/3947/14.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.12.2014 у справі №916/3947/14 (суддя Л.В. Степанова) позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсним договір оренди водного об'єкту загальнодержавного значення (Косівське водосховище на р. Ягорлик), загальною площею водного дзеркала 137,6731 га, який розташований на землі Косівської сільської ради Котовського району Одеської області, укладений 31.12.2010 між Котовською районною державною адміністрацією та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4; визнано незаконним та скасовано розпорядження Котовської районної державної адміністрації Одеської області №847/10 від 21.12.2010 "Про надання згоди на передачу в оренду водного об'єкту загальнодержавного значення Косівське водосховище на території Косівської сільської ради"; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить застосувати до позовних вимог Котовського міжрайонного прокурора Одеської області в особі Одеської обласної державної адміністрації та Одеського обласного управління водних ресурсів термін позовної давності; рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2014 в частині задоволення позовних вимог скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

15.01.2015 до Одеського апеляційного господарського суду надійшла заява від члена громадської організації «Оберіг» ОСОБА_6, в якій останній просить на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України для припинення численних фактів порушень прав громади та омани держави залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- громадську організацію рибалок-любителів «Оберіг». Клопотання мотивоване тим, що своїм незаконним рішенням про надання в оренду водосховища Котовська районна державна адміністрація порушила права селищної громади, яку представляє громадська організація рибалок-любителів «Оберіг», її члени мешкають у с.Коси Котовського району, де розташовано спірне водосховище.

В задоволенні зазначеного клопотання слід відмовити, оскільки заявником не надано документів, на підтвердження викладених у ньому обставин, в тому числі наявності повноважень ОСОБА_6, як члена громадської організації, на підписання такої заяви від імені громадської організації, та не доведено належними в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами того, що рішення з даного господарського спору вплине на права та обов'язки громадської організації рибалок-любителів «Оберіг».

У судовому засіданні 03.02.2015 представники фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали; представник Котовської районної державної адміністрації також просив її задовольнити; представник Одеської обласної державної адміністрації-проти її задоволення висловив заперечення; Одеське обласне управління водних ресурсів участі не брало, хоча було належним чином сповіщено про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 206-208); власну позицію щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не висловив.

Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача (Одеської обласної державної адміністрації) та відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Розпорядженням Котовської районної державної адміністрації Одеської області від 21.12.2010 №847/10 "Про надання згоди на передачу в оренду водного об'єкту загальнодержавного значення Косівське водосховище на території Косівської сільської ради" надано згоду на передачу в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 водного об'єкту загальнодержавного значення - Косівське водосховище, загальною площею 137,6731 га, що розташований на території Косівської сільської ради Котовського району Одеської області терміном на 25 років для рибогосподарських потреб; доручено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 провести узгодження договору оренди водного об'єкту загальнодержавного значення -Косівське водосховище з Одеським обласним виробничим управлінням по водному господарству та Управлінням охорони навколишнього природного середовища (а.с.17).

На підставі зазначеного розпорядження 31.12.2010 між Котовською районною державною адміністрацією («орендодавець») та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 («орендар») було укладено договір оренди водного об'єкту загальнодержавного значення (далі - договір від 31.12.2010), відповідно до умов якого орендодавець надає у користування на умовах оренди, а орендар приймає в оренду водний об'єкт загальнодержавного значення -Косівське водосховище на р. Ягорлик, загальною площею водного дзеркала 137,6731 га, який розташований на землі Косівської сільсьської ради Котовського району Одеської області (а.с.14-16).

Сторонами у пунктах 1.2, 8.1 цього договору узгоджено, що водний об'єкт загальнодержавного значення надається на умовах оренди терміном на 25 років (з 31 грудня 2010р. по 31 грудня 2035р.) для рибогосподарських потреб.

Даний договір було погоджено з Державним управлянням охорони навколишнього природного середовища Одеської області 11.10.2011 та Одеським обласним виробничим управлінням по водному господарству 03.10.2011 (а.с.16, 44, 137).

Відповідно до статті 3 Водного кодексу України усі водні об'єкти на території України становлять її водний фонд. До водного фонду належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водостоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Статтею 5 Водного кодексу України передбачено розподіл водних об'єктів на водні об'єкти загальнодержавного значення та водні об'єкти місцевого значення.

Згідно з положеннями статті 5 Водного кодексу України Косівське водосховище на р.Ягорлик має статус водного об'єкту загальнодержавного значення та відповідно не включене до переліку річок і водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення, затвердженого наказом Державного комітету України по водному господарству №41 від 03.06.1997 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.01.1998 за №2/2442.

Довідкою Одеського обласного управління водних ресурсів підтверджено (а.с. 136) та не заперечується жодним учасником судового процесу, що Косівське водосховище на р.Ягорлик належить до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Положеннями статті 6 Водного кодексу України передбачено, що води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно з пунктом 2 статті 14 Водного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження) до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.

Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 51 Водного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження) орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено місцевим господарським судом, Кабінет Міністрів України не надавав Котовській районній державній адміністрації повноважень щодо розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення, в тому числі спірним.

Частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на те, що Котовській районній державній адміністрації повноваження щодо передачі спірного водного об'єкта не надавались, а місцеві державні адміністрації набувають статусу орендодавців водних об'єктів загальнодержавного значення за умови розподілу таких повноважень Кабінетом Міністрів України, Господарський суд Одеської області дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання незаконним та скасування розпорядження Котовської районної державної адміністрації №847/10 від 21.12.2010.

З урахуванням викладеного та положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд також правомірно визнав недійсним спірний договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення від 31.12.2010, який було укладено на підставі вищевказаного розпорядження, що визнано незаконним та скасовано.

Приписами частини першої статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

У зв'язку з визнанням спірного договору недійсним та з огляду на приписи частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, правомірними є вимоги Котовського міжрайонного прокурора Одеської області про зобов'язання фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 звільнити спірний водний об'єкт.

Щодо заяв про застосування строків позовної давності, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

До винесення місцевим господарським судом рішення Котовською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 подано заяви про застосування строків позовної давності (а.с.26-28, 69-71, 90, 183-186).

Положеннями частини першої статті 261 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами четвертою та п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Згідно з приписами частин першої, четвертої статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Таким чином, прокурор, як представник держави в особі відповідного органу може бути наділений лише правами, належними особі, яку він представляє.

У пункті 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів Вищий господарський суд України" зазначено про те, що якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що Одеське обласне управління водних ресурсів знало про існування оспорених розпорядження та договору, так як погоджувало укладення останнього та щорічно проводило перевірки дотримання умов водокористування Косівського водосховища, про що зазначило у письмових поясненнях від 09.10.2014 (а.с.38-40).

Щодо обізнаності Одеської обласної державної адміністрації про порушення свого права колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду зазначає таке.

Частиною другою статті 33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними.

За твердженням Котовської районної державної адміністрації вона щомісячно надсилала копії розпоряджень голови райдержадміністрації, в тому числі і оспорене, Одеській обласній державній адміністрації, а тому остання повинна була знати про розпорядження Котовської районної державної адміністрації №847/10 від 21.12.2010.

Однак на підтвердження дотримання Котовською районною державною адміністрацією наведених положень статті 33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та факту направлення Одеській обласній державній адміністрації копії розпорядження №847/10 від 21.12.2010 райдержадміністрацією не надано жодного доказу. Долучений до матеріалів справи перелік, прийнятих Котовською районною державною адміністрацією розпоряджень, не містить відміток про його отримання обласною державною адміністрацією.

Навпаки із змісту наданого Котовською районною державною адміністрацією листа Одеської обласної державної адміністрації №03-42-1503 від 12.03.2008 (а.с. 219) вбачається, що остання звертала увагу голів районних державних адміністрацій на необхідність направлення на її адресу прийнятих райдержадміністраціями розпоряджень та вказувала на недоліки в організації роботі всіх райдержадміністрацій, крім Березівської та Кодимської.

Крім того, відповідно до частин третьої, четвертої статті 51 Водного кодексу України, у чинній редакції, водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою; водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Отже, правовий режим земель водного фонду розглядається в комплексі з правовим режимом відповідного водного об'єкту, тобто земельна ділянка і розташований на ній водний об'єкт є комплексним об'єктом правового регулювання, тому прокурор в праві подати даний позов в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, оскільки згідно з частиною п'ятою статті 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації надають земельні ділянки в межах території областей із земель державної власності для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті.

Зазначені зміни до статті 51 Водного кодексу України були внесені Законом України «Про аквакультуру» та набрали чинності з 01.07.2013. Відтак саме із зазначеної дати виникло у позивача - Одеської обласної державної адміністрації право на даний позов, враховуючи те, що земельна ділянка під спірним водним об'єктом не передана в користування.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо недоведеності відповідачами пропуску Котовським міжрайонним прокурором Одеської області строку позовної давності.

Безпідставними є також доводи апелянта щодо невірного визначення Котовським міжрайонним прокурором Одеської області позивачем у справі Одеське обласне управління водних ресурсів з огляду на те, що згідно пунктів 1.1, 1.3, 2.1.1 Положення про Одеське обласне управління водних ресурсів, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України 12.09.2011 №164, організація позивача належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України та реалізує в межах області державну політику і забезпечує на території Одеської області вирішення питань, зокрема, щодо використання водних ресурсів.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення").

Оскаржене судове рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2014 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 звільнити водний об'єкт загальнодержавного значення не відповідає цим вимогам з огляду на невідповідність висновків, викладених у ньому, обставинам справи, а тому підлягає скасуванню у зазначеній частині.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України за розгляд позовної вимоги про визнання незаконним розпорядження №847/10 від 21.12.2010 покладаються на Котовську районну державну адміністрацію, за розгляд позовної вимоги вимоги про звільнення спірної земельної ділянки- на фізичну особі-підприємця ОСОБА_4, за розгляд позовної вимоги про визнання недійсним договору від 31.12.2010 - на обох відповідачів порівну, за розгляд апеляційної скарги - на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Пункти 1, 4, 5, 6 рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2014 у справі №916/3947/14 скасувати, виклавши їх у наступній редакції:

« 1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

4. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 звільнити водний об'єкт загальнодержавного значення, загальною площею водного дзеркала 137,6731 га, який розташований на землі Косівської сільської ради Котовського району Одеської області.

5.Стягнути з Котовської районної державної адміністрації в дохід Державного бюджету України 1827 грн судового збору.

6.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в дохід Державного бюджету України 1827 грн судового збору».

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

В решті рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2014 у справі №916/3947/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 05.02.2015.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Т.А. Величко

Суддя В.Б. Туренко