Рішення № 42591790, 03.02.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року Справа № 925/2332/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Гури І.І., при секретарі судового засідання Мирошниченко Б.В., за участю представників за довіреностями: Кривіцького Д.В. (від позивача), Балковської І.Ю. (від відповідача),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський бекон»

про стягнення 472 375,11 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач» звернулось до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський бекон» 1 400 994,15 грн., з яких 928 619,40 грн. заборгованості за поставлений товар, 82 286,36 грн. інфляційних, 127 271,28 грн. пені, 16 872,67 грн. 3% річних, 245 944,80 грн. штрафу та 30 000 грн. витрат зі сплати судового збору.

Від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 472 375,11 грн., з яких 82 286,36 грн. інфляційних, 127 271,28 грн. пені, 16 872,67 грн. 3% річних, 245 944,80 грн. штрафу, та повернути суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 20 552,50 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, та просив задовольнити.

Представник відповідача пояснив, що мирову угоду подати не може, тому вирішення спору по суті позовних вимог залишив на розсуд суду.

У судовому засіданні згідно зі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, виходячи з наступного.

14.01.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач» (постачальник, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Золотоніський бекон» (покупець, відповідач у справі) був укладений договір поставки №278 від 14.01.2013 (далі - договір).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 (п. 8.1. договору).

У відповідності до умов укладеного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця кормові добавки, БМВД, премікси та ветеринарні препарати (далі - товар) в асортименті, кількості та за ціною відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у терміни і в розмірі, що передбачені цим договором (п. 1.1. договору).

Поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється сукупність товарів, що поставляється постачальником покупцю по відповідній видатковій накладній (п.2.1. договору).

Базові умови поставки товару узгоджуються сторонами для кожної партії товару окремо.

Датою поставки вважається дата виписки видаткової накладної, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.2. договору).

Ціну цього договору складає сума вартості всіх товарів, що поставляються постачальником покупцю на умовах цього договору протягом його дії (п. 3.1. договору).

Оплата кожної партії товару покупцем здійснюється з відстроченням платежу не більше ніж на 14 календарних днів від дати поставки шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.3. договору).

У випадку порушення строків поставки товару чи його оплати, встановлених в цьому договорі, винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов'язання за цим договором, а також штраф у розмірі 10% від вартості поставленої партії товару (п. 5.2. договору).

30.12.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач» та товариством з обмеженою відповідальністю «Золотоніський бекон» була укладена додаткова угода № 1 до договору поставки № 278 від 14.01.2013, якою сторони продовжили дію договору поставки.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 928619,40 грн., що підтверджується видатковими накладними № у-00001158 від 29.04.2014, № у-00001196 від 05.05.2014, № у-00001297 від 14.05.2014, № у-00001386 від 21.05.2014, № у-00001387 від 21.05.2014, № у-00001461 від 28.05.2014, № у-00001512 від 03.06.2014, № у-00001737 від 26.06.2014, № у-00001784 від 03.07.2014, № у-00001825 від 09.07.2014, № у-00001909 від 16.07.2014, № у-00001979 від 23.07.2014, № у-00002056 від 31.07.2014, № у-00002109 від 07.08.2014, № у-00002172 від 14.08.2014, № у-00002254 від 21.08.2014, № у-00002316 від 28.08.2014, № у-00002418 від 05.09.2014, № у-00002432 від 08.09.2014, № у-00002468 від 10.09.2014, № у-00002548 від 18.09.2014, № у-00002633 від 25.09.2014, № у-00002713 від 02.10.2014, № у-00002790 від 09.10.2014, № у-00002873 від 16.10.2014,

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, за поставлений товар не розрахувався.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою оплати заборгованості.

Як вбачається з заяви про зменшення позовних вимог, 11.12.2014 відповідачем було сплачено на користь позивача 25410 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14429 від 11.12.2014.

28.12.2014 відповідачем було сплачено на користь позивача 903 209,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14980 від 28.01.2015.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 472 375,11 грн., з яких 82286,36 грн. інфляційних, 127 271,28 грн. пені, 16872,67 грн. 3% річних, 245 944,80 грн. штрафу.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 ГК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 472 375,11 грн., з яких 82 286,36 грн. інфляційних, 127 271,28 грн. пені, 16 872,67 грн. 3% річних, 245944,80 грн. штрафу обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 вищевказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Таким чином, оскільки позивачем заявлено заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем основної заборгованості за договором, суд вважає за необхідне повернути позивачу судовий збір, сплачений по платіжному дорученню № 4089 від 21.11.2014, в сумі 20 552,50 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 9 447,50 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський бекон» (вул. Залізняка, 1-Б, с. Медведівка, Чигиринський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 33931173) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач» (вул. Кавказька, 4, с. Плахтянка, Макарівський район, Київська область, код ЄДРПОУ 37051349): 472 375,11 грн., з яких 82 286,36 грн. інфляційних, 127 271,28 грн. пені, 16 872,67 грн. 3% річних, 245 944,80 грн. штрафу та 9 447,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничому підприємству «Укрзооветпромпостач» частину судового збору, сплаченого по платіжному дорученню № 4089 від 21.11.2014, в сумі 20 552,50 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 06 лютого 2015 року.

Суддя І.І. Гура