Постанова № 42591697, 28.01.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2015 р. Справа № 906/1286/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу позивача Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 11.11.14 р.

у справі № 906/1286/14 (суддя Гансецький В.П. )

позивач Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

відповідач Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради

про стягнення 5456429,35 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11 листопада 2014 року у справі № 906/1286/14 (суддя Гансецький В.П.) позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволені частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирськох міської ради на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" -2058720,48 грн. інфляційних нарахувань, 2362694,28 грн. 3% річних за неналежне виконання умов договору поставки природного газу № 06/09-1165БО-10 від 23.09.09р. та 59217,66 грн. судового збору.

В стягненні інфляційних втрат за період з березня 2011р. по грудень 2011 року в розмірі 1035014,59 грн. відмовлено .

Частково задовольняючи позовні вимоги, з огляду на положення ст.ст.525,526,530, 598,610, 612, 625, 655, 692, ч.1,2 ст.712 ЦК України, ст. 193,202 ГК України, ст. 35 ГПК України, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Враховуючи неналежне виконанням відповідачем зобов'язань згідно договору поставки природного газу № 06/09-1165БО-10 від 23.09.09р., вимоги позивача про стягнення 2058720,48 грн. інфляційних нарахувань, 2362694,28 грн. 3% річних є обґрунтованими.

Разом з тим, відмовляючи у стягненні інфляційних втрат в розмірі 1035014,59 грн.,суд першої інстанції послався на норми п.п.2.2 ст.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий газ та електричну енергію" та зазначив про преюдиціальне значення ухвали господарського суду Житомирської області від 21 березня 2013 року у справі № 9/5007/48/11, відповідно до якої наданими доказами підтверджено відсутність обов»язку підприємства по сплаті в т.ч 2240834,16 грн. інфляційних (нарахованих за період з листопада 2009 року по грудень 2011 року) .

Не погодившись з постановленим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що суд першої інстанції неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи , недоведені обставини, які місцевий господарський суд визнав встановленими, що мало наслідком невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Апелянт наголошує, що під час ухвалення оскаржуваного рішення від 11 листопада 2014 року , місцевим судом не досліджено питання дійсного періоду нарахування інфляційних втрат у справі № 9/5007/48/11 та не досліджено належні і допустимі докази в їх сукупності на підтвердження такого періоду нарахування інфляційних втрат.

Звертає увагу, що під час винесення ухвали господарського суду Житомирської області від 21 січня 2013 року у справі № 9/5007/48/11 була допущена помилка у зазначенні дійсного періоду нарахування інфляційних втрат і зазначено , що останні нараховані в сумі 2240834,6 грн. , за період листопад 2009р.-грудень 2011року (замість період : листопад 2009року - лютий 2011 року).

Скаржник просить суд апеляційної інстанції врахувати, що ненадходження коштів від боржників, в тому числі і КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради, завдає значних збитків державі, так як кошти не можуть бути спрямовані на розрахунки з НАК "Нафтогаз України", що у свою чергу може вплинути на отримання макрофінансової допомоги від Європейського Союзу та вчасність розрахунків держави з іноземними постачальниками природного газу. Вказує, що ДК "Газ України" не є газовидобувною компанією, інших джерел погашення заборгованості за спожитий природний газ, ніж її стягнення в судовому порядку з своїх контрагентів у ДК "Газ України" не існує.

Просить задовольнити вимоги апеляційної скарги у повному обсязі.

Крім того, скаржник на підтвердження своїх вимог надав клопотання (вх.26735/14) від 18.12.2014 року ( а.с.104-105), в якому зазначає, що господарським судом Житомирської області 08 грудня 2014 року у справі № 9/5007/48/11 було винесено ухвалу про виправлення описки в частині зазначення періоду нарахування позивачем інфляційних витрат, а саме: замінивши " 2240834,16 грн. інфляційних втрат ( нарахованих за період з листопада 2009 року по лютий 2011 року)" замість " 2240834,16 грн. інфляційних втрат ( нарахованих за період з листопада 2009 року по грудень 2011 року)."

У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" просить рішення господарського суду Житомирської області від 11 листопада 2014 року у вказаній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначає, що при винесенні ухвали господарським судом Житомирської області від 21.01.2013 року у справі №9/5007/48/11 наданими доказами підтверджено відсутність обов"язку підприємства зі сплати 1000 000,00 грн. пені ( нарахованої за період з 01.10.2010 р. по 01.04.2011 р.) 2 240 834,16 інфляційних ( нарахованих за період з 01.10.2010 р. по 01.04.2011 року), 888121,85 грн. 3% річних ( нарахованих за період з 11.11.2009 року по 01.04.2011 року).

Відповідач у відзиві покликається на ст.35 ГПК України та вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову, зокрема в частині зменшення інфляційних втрат за період з березня 2011 по грудень 2011 року, на суму 1 035 014,59 грн.

В судовому засіданні 24 грудня 2014 року апелянт підтримав апеляційну скаргу, з підстав викладених у ній, додатково пояснив, що правильним періодом нарахування інфляційних втрат є листопад 2009 року - лютий 2011 року. Крім того, вказав, що господарський суд Житомирської області у справі № 9/5007/48/11 виправив описку, замінивши 2240834,16 грн. інфляційних втрат ,нарахованих за період з листопада 2009р. по грудень 2011 року на 2240834,16 грн., інфляційних втрат ,нарахованих за період з листопада 2009 року по лютий 2011року .

Зазначив,що при розгляді даної справи суд першої інстанції не був позбавлений можливості з»ясувати правильний період нарахування інфляційних втрат , витребувавши і оглянувши справу № 9/5007/48/11.

Просив скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 11.11.2014 року у справі № 906/1286/14 в частині відмови у стягненні 1035014,59 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2014 року розгляд апеляційної скарги був відкладений на 28 січня 2015 року на 14 годину 40 хвилин, у зв"язку з необхідністю витребувати для огляду в судовому засіданні матеріали господарської справи № 9/5007/48/11.

В судове засідання 28 січня 2015 року сторони не з"явились, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи попереджались належним чином та заздалегідь, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с.132,133).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки сторони належним чином повідомлялись про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, явка сторін обов'язковою не визнавалась, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Житомирської області від 23 червня 2011 року у справі № 9/5007/48/11 ( а.с.17-22), яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2011 року, було частково задоволено позов ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та стягнуто з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради на користь ДК "Газ України" 24082897,36 основного боргу, 1 000 000 пені, 2 240 834,16 грн - інфляційних, 888 121,85 грн. 3% річних, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат по сплаті за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Вказаним рішенням встановлено, що між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради ( покупець) укладено договір поставки природного газу № 06/09-1165БО-10 від 23.09.2009 р. з додатковими угодами до нього.

Відповідно до зазначеного Договору постачальник зобов"язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов"язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов"язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

У зв"язку з неналежним виконанням Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради зобов"язань згідно Договору поставки природного газу № 06/09-1165БО-10 від 23.09.09р., Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" відповідно до ст.625 ЦК України нарахувала відповідачу штрафні санкції у розмірі 5456429,35грн., з яких 3093735,07грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з березня 2011 року по серпень 2014 року та 2362694,28 грн.- 3% річних , нарахованих за період з 02.04.11р. по 19.09.14 р.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати наступні положення чинного законодавства.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Рівненський апеляційний господарський суд зазначає, що згідно ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23 червня 2011 року у справі № 9/5007/48/11, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2011 року, було частково задоволено позов ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради про стягнення 29075465,45 грн., стягнуто з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" на користь ДК "Газ України" 24082897,36 основного боргу, 1 000 000 пені, 2 240 834,16 грн - інфляційних, 888 121,85 грн. 3% річних, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат по сплаті за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Вищевказаними судовими рішеннями встановлено, що відповідач Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" допустив порушення Договору № 06/09-1165 БО-10 від 23.09.2009 р. в частині своєчасної оплати вартості природного газу.

Враховуючи доведеність факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов"язань, позивачем правомірно нараховані інфляційні та 3% річних з огляду на наступне.

Згідно ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, статтею 598 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, за приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, наведена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. При цьому ураховується, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 Цивільного кодексу України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Наведене узгоджується з п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

До такого висновку дійшов і Вищий господарський суд України в постанові від 18 вересня 2014 у справі №927/614/14.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних на суму 2 362 694,28 грн. за період з 02 квітня 2011 року по 19 вересня 2014 р. ,колегія суддів вважає його обґрунтованим та не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду в цій частині.

Разом з тим, Рівненський апеляційний господарський суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову ( в частині відмови в стягненні інфляційних за період з березня 2011р. по грудень 2011р. в сумі 1035014,59 грн. )

Відповідно до ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду,зокрема : зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2014 року були витребувані з господарського суду Житомирської області матеріали справи № 9/5007/48/11.

З оглянутих апеляційним судом матеріалів справи : позовної заяви (вх. 5007/698/11) від 07.04.2011 року та доданого до неї розрахунку ( а.с. 4, т.1) вбачається, що ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" просив стягнути з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради інфляційні втрати за період з листопада 2009 року по лютий 2011 року в розмірі 2 240834 грн.16 коп. Як вбачається з рішення господарського суду Житомирської області від 23 червня 2011 року дана сума інфляційних втрат була стягнута судом при вирішенні спору.

За таких обставин, колегія суддів зауважує, що приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд не був позбавлений можливості витребувати та оглянути в судовому засіданні матеріали справи № 9/5007/48/11 для правильно вирішення спору по суті.

Крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи № 906/1286/14 міститься копія позовної заяви Дочірньої компанії НАК "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради про стягнення 29 075 465 грн.45 коп. та додана копія розрахунку заборгованості ( а.с. 23-29), згідно якого період нарахування інфляційних втрат : листопад 2009 року - лютий 2011 року ( а.с.25).

Разом з тим, місцевий суд при ухваленні оскаржуваного рішення не оцінив зазначені докази та не надав належної правової оцінки.

Також ,ухвалою господарського суду Житомирської області 08 грудня 2014 року у справі № 9/5007/48/11 виправлено описку в частині зазначення періоду нарахування позивачем інфляційних витрат, а саме: замінено " 2240834,16 грн. інфляційних втрат ( нарахованих за період з листопада 2009 року по лютий 2011 року)" замість " 2240834,16 грн. інфляційних втрат ( нарахованих за період з листопада 2009 року по грудень 2011 року)."

Оглянувши оригінал ухвали господарського суду Житомирської області від 08 грудня 2014 року ( а.с.172 ,т. 4) та оцінивши всі докази, що є матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку щодо обґрунтованості вимог позивача в частині стягнення інфляційних втрат за період з листопада 2009 року по лютий 2011 року.

За таких обставин, перевіривши розрахунки надані позивачем, відповідно до яких розмір інфляційних втрат за період з березня 2011р. по грудень 2011р. становить 1 035 014,59 грн., апеляційний господарський суд вважає їх правильним,а рішеня суду про відмову в задоволенні позову в цій частині таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги покликання відповідача на ст.35 ГПК України, а саме щодо преюдиціального значення ухвали господарського суду Житомирської області від 21.01.2013 року у справі № 9/5007/48/11,оскільки,як вже зазначалось, ухвалою господарського суду Житомирської області від 08 грудня 2014 року у справі № 9/5007/48/11 у вказаній ухвалі виправлено описку у зазначенні періоду нарахування інфляційних втрат.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Відповідно до п.1,п.4 част.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з»ясування обставин,що мають значення для справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні інфляційних втрат та судового збору підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення в цій частині про стягнення з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - 1 035 014,59 грн. інфляційних втрат за період з березня 2011р. по грудень 2011р. та 73080 грн. судового збору за подачу позовної заяви .

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 10 350,15 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49.99,101,103, п.1,4 ч.1 ст. 104, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України " Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити .

Рішення господарського суду Житомирської області від 11 листопада 2014 р. у справі № 906/1286/14 в частині відмови у стягненні інфляційних нарахувань в сумі 1 035 014,59 грн. та судового збору скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення :

Стягнути з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради ( 10014, м. Житомир, вул. Київська,48, ідентифікаційний код 35343771) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ( 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827 ) - 1 035 014,59 грн. інфляційних нарахувань та 73 080 грн. судового збору за подачу позовної заяви .

В решті рішення господарського суду Житомирської області від 11 листопада 2014 року залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради ( 10014, м. Житомир, вул. Київська,48, ідентифікаційний код 35343771) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ( 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827 ) 10 350,15 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги .

На виконання даної постанови господарському суду Житомирської області видати накази .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.