Рішення № 42591687, 23.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24303/14 23.12.14

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»

вул. Електриків, 29а, м. Київ, 04176

(поштова адреса: вул. Кудрявський узвіз, поверх 9-10, м. Київ, 04655)

Відповідач: Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

вул. Здолбунівська, 7д, м. Київ, 02081

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 4077,01 грн.

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не з'явився. (Скоповська Х.М. - пров. юрисконсульт, дов. № 507 від 20.05.14 р., присутня в судовому засіданні 27.11.14 р.)

Від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування в порядку регресу 4077,01 грн., виплачених страховиком в якості страхового відшкодування страхувальнику на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 23/ТЗ0001001/2.1.5.1. від 27.09.12 р., внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, винною у скоєнні якої є особа, цивільно-правова відповідальність котрої застрахована відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві № 7388 від 30.10.14 р. позивач посилається на те, що Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна", виплативши відповідно до умов Договору добровільного страхування наземного транспорту № 23/ТЗ0001001/2.1.5.1. від 27.09.12 р. страхове відшкодування власнику автомобіля внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, винною у скоєнні якої є особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідачем, набуто в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.14 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/24303/14, розгляд справи призначено на 27.11.14 р..

Ухвалою суду від 27.11.14 р. розгляд справи відкладався на 23.12.14 р..

В судове засідання 27.11.14 р. з'явився уповноважений представник позивача, в судове засідання 23.12.14 р. - не з'явився.

Про дату і час проведення судового засідання 23.12.14 р. позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою уповноваженого представника останнього б/н від 27.11.14 р. про оголошення відкладення у судовому засіданні.

Уповноважений представник відповідача в судові засідання 27.11.14 р. та 23.12.14 р. не з'явився.

Про дату, час і місце проведення судових засідань 27.11.14 р. та 23.12.14 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень № 010303325401 та № 0103032328400.

До початку судового засідання 27.11.14 р. через канцелярію суду представником позивача подано клопотання № 7964 від 24.11.14 р. про доручення до матеріалів справи документів.

Клопотання судом задоволене, документи до матеріалів справи долучені.

До початку судового засідання 23.12.14 р. через канцелярію суду представником позивача подано письмове клопотання № 8783 від 22.12.14 р., в якому позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд провести судове засідання 23.12.14 р. за відсутності представника ПАТ «СК «Країна».

Клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 23.12.14 р. через канцелярію суду представником відповідача подана заява б/н від 23.12.14 р., в якій відповідач вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача в сумі 4077,01 грн., а також просить суд розглядати дану справу без участі повноваженого представника НАСК «Оранта».

Вказана заява долучена судом до матеріалів справи.

Документи, витребувані ухвалами суду від 10.11.14 р. та 27.11.14 р. позивачем надані суду не в повному обсязі.

Документи, витребувані ухвалами суду від 10.11.14 р. та 27.11.14 р. відповідачем суду не надані.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників сторін в судові засідання обов'язковою не визнавалась, сторони не скористались належними їм процесуальними правами приймати участь в судових засіданнях, беручи до уваги клопотання позивача та заяву відповідача про розгляд справи без участі їх уповноважених представників, суд здійснював розгляд справи за відсутності представників сторін, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання 27.11.14 р. клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами та враховуючи неявку представників сторін в судове засідання 23.12.14 р., фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судовому засіданні 27.11.14 р. представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 27.11.14 р. повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу п.6 ч.4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

27 вересня 2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» (страховик за Договором, позивач у справі) та Мазулевським Віталієм Миколайовичем (страхувальник за Договором) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 23/ТЗ 0001001/2.1.5.1, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать законодавству, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом - автомобілем марки ЗАЗ TF6960 реєстраційний номер АІ8528ВМ, 2010 року випуску та додатковим обладнанням до нього (далі - Договір).

Страховим ризиком за даним Договором, зокрема, згідно п. 7.1 Частини Договору та п.11.3.1 Частини 2 Договору, є дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення застрахованого транспортного засобу під час руху з іншим транспортним засобом або з нерухомими предметами, або наїзд на рухомі чи нерухомі об'єкти, або пошкодження транспортного засобу внаслідок його перекидання, ковзання, провалу, падіння, удару рухомими чи нерухомими об'єктами, або пошкодження застрахованого транспортного засобу під час стоянки іншим транспортним засобом. Розмір страхової суми становить 550000,00 грн. (п. 7.1 Частини 1 Договору). Безумовна франшиза становить 1% грн.. Строк дії договору зазначений з 28 вересня 2012 р. по 27 вересня 2013 р. (п. 8 Частини 1 Договору).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Законом України "Про страхування".

Як передбачено ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Страховим випадком згідно ст. 8 Закону України «Про страхування» визначена подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно первинної довідки ДАІ та розгорнутої довідки ДАІ № 9273507, копії яких наявні в матеріалах справи, 27 вересня 2013 року в с. Петрівське на перехресті вул. Петрівського та вул. К.Пахар, відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в якій гр. Наконечний Іван Анатолійович, керуючи автомобілем ВАЗ 21043 державний номер 23107КА, який належить ТОВ «Софіївка Авто», рухаючись заднім ходом, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого мало місце зіткнення вказаного автомобіля з автомобілем марки ЗАЗ державний номер АІ8528ВН, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № САА852143 належить Мазулевському В.М., під керуванням останнього, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.10.13 р. по справі № 369/9675/13-п встановлено, що гр. Наконечним І.А. порушено п. 10.9 Правил дорожнього руху України, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку з чим останнього притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн..

Як вбачається із Договору добровільного страхування наземного транспорту № 23/ТЗ 0001001/2.1.5.1 від 27.09.12 р. дана подія визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування.

За змістом п. 3 ч.1 ст.20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч.16 ст.9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

27.09.13 р. заявою № 5309 страхувальник повідомив позивача про настання страхового випадку, а 01.11.13 р. звернувся до ПАТ «СК «Країна» із заявою № 10475 на виплату страхового відшкодування по Договору добровільного страхування наземного транспорту № 23/ТЗ 0001001/2.1.5.1 від 27.09.12 р. шляхом перерахування на рахунок СТО-ПП «Компанія «Автодок».

У відповідності до п.7 Частини 1 Договору розмір страхового відшкодування визначається без врахування фізичного зносу деталей транспортного засобу.

За умовами п. 18.10 Частини 2 Договору визначення розміру страхового відшкодування здійснюється страховиком виходячи з цін, що діють в період врегулювання страхового випадку на підставі, зокрема, висновку (акту)або звіту товарознавчого дослідження щодо визначення вартості відновлювального ремонту та/або матеріального збитку, заподіяного власнику застрахованого транспортного засобу, підготовленій спеціалізованою та вповноваженою експертною організацією, експертом, оцінювачем або калькуляції працівника страховика, складеної за допомогою програмного продукту Audatex (п.п. 18.10.1 Частини 1 Договору); рахунків, складених сертифікованою СТО на вибір страховика (п. 7.1 Договору та п.п. 18.10.2.1 Частини 1 Договору).

Згідно звіту № 1832 від 14.10.13 р. про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки ЗАЗ TF6960 державний номер АІ8528ВМ, складеного на замовлення позивача суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Естімейт Плюс» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 13037/12, виданий Фондом державного майна України 29.02.12 р., кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 5151 від 02.06.07 р., свідоцтво про реєстрацію в Держреєстрі оцінювачів № 5747 від 07.08.07 р.) вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного транспортного засобу, становить 5073,67 грн. з ПДВ.

Відповідно до рахунку-фактури Приватного підприємства «Компанія «Автодок» № 1105 від 14.10.13 р. з виконання ремонтних робіт автомобіля ЗАЗ д.н. АІ8528ВМ на замовлення Мазулевського В.М., копія якого наявна в матеріалах справи, вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем транспортного ЗАЗ д.н. АІ8528ВМ власника Мазулевського В.М. складає 5137,01 грн. (з ПДВ).

Як свідчать матеріали справи, ПАТ "СК "Країна" складено та підписано страховий акт № 23/30011/2.1.5.1 від 25.12.13 р. по Договору добровільного страхування наземного транспорту № 23/ТЗ/0001001/2.1.5.1 від 27.09.12 р., відповідно до якого вищевказана ДТП кваліфікована згідно Договору як страховий випадок, прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 4587,01 грн. (5137,01 грн.-550,00 грн. франшизи).

ПАТ "СК "Країна", виконуючи свої зобов'язання за Договором, на підставі страхового акту № 23/30011/2.1.5.1 від 25.12.13 р., рахунку-фактури СТО ПП «Компанія «Автодок» № 1105 від 14.10.13 р. на ремонт автомобіля ЗАЗ д.н. АІ8528ВМ власника Мазулевського В.М. та заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування № 10475 від 01.11.13 р. здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 4587,01 грн. на рахунок СТО - ПП «Компанія «Автодок», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 2929 від 25.12.13 р..

Заперечень щодо розміру та факту виплати страхового відшкодування за Договором відповідачем суду не надано.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ПАТ "СК "Країна" умов Договору добровільного страхування наземного транспорту № 23/ТЗ/0001001/2.1.5.1 від 27.09.12 р. відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» умов Договору добровільного страхування наземного транспорту № 23/ТЗ/0001001/2.1.5.1 від 27.09.12 р., а саме виплати страхового відшкодування в сумі 4587,01 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику - Мазулевському В.М. шляхом перерахування вартості ремонту належного останньому застрахованого автомобіля ЗАЗ д.н. АІ8528ВМ на рахунок безпосереднього виконавця відновлювального ремонту автомобіля СТО - ПП «Компанія «Автодок».

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Одним із видів обов'язкового страхування, згідно п.9 ч. 1 ст.7 "Про страхування", є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно ст.3 якого обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.6 вищевказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Як свідчать матеріали справи, на момент вчинення зазначеної вище ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21043 державний номер 23107КА ТОВ «Софіївка Авто», належним якому автомобілем керував гр. Наконечний Іван Анатолійович, вина якого у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами справи, була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" згідно Полісу № АВ/9562923 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо страхування належного ТОВ «Софіївка Авто» транспортного засобу ВАЗ 21043 д.н. 23107КА. Станом на час вчинення ДТП поліс був дійсним.

Згідно вказаного Полісу ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу Украйни передбачено, що завдання майнової (матеріальної ) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Cудом встановлено відсутність доказів, які б свідчили про вчинення гр. Наконечним І.А. адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП України, а саме керування транспортним засобом без відповідної правової підстави, а також доказів вибуття автомобіля ВАЗ 2104 державний номер 23107КА із законного володіння, користування та розпорядження ТОВ «Софіївка Авто».

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З огляду на вищевикладене, до ПАТ "СК "Країна", як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 23/ТЗ0001001/2.1.5.1 від 27.09.12 р. в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, 4587,01 грн. страхового відшкодування.

19 лютого 2014 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 1191 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 4587,01 грн., отримання якої 24.02.14 р. відповідачем підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0405324039341, яка знаходиться в матеріалах справи.

Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В силу ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Крім того, відповідно до ч. 36.6. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Оскільки як вбачається із полісу № АВ/9562923 та Договором добровільного страхування наземного транспорту № 23/ТЗ0001001/2.1.5.1 від 27.09.12 р., згідно якого виплачено страхове відшкодування, франшиза за вказаними договорами страхування становить 510,00 грн. та 550,00 грн. відповідно, отже розмір страхового відшкодування, яке позивач просить стягнути з відповідача, враховуючи розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за Полісом № АВ/9562923 в розмірі 50000,00 грн. за спірним страховим випадком, правомірно зменшено на розмір франшизи і становить 4077,01 грн. (5137,01 грн. -550,00 грн.-510,00 грн.).

Як вбачається із матеріалів справи, свої зобов'язання щодо відшкодуванню ПАТ «СК «Країна» в порядку регресу 4077,01 грн. всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути з відповідача в поданій позовній заяві.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011р. у справі № 42/92, від 07.08.2012р. у справі № 2/22, від 01.03.2011р. у справі № 47/372 звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

З урахуванням наявності полісу № АВ/9562923 відповідача, договірних зобов'язань між винною у скоєнні ДТП особою та страховою компанією відповідача, відповідальною особою є саме Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", до якого правомірно заявлено позов.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виконання зобов'язання, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Договором добровільного страхування наземного транспорту № 23/ТЗ0001001/2.1.5.1 від 27.09.12 р. та Полісу № АВ/9562923 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів суду не надано.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 4077,01 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, ст. 354 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (вул. Здолбунівська, 7Д, м. Київ, 02081, код 00034186) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (вул. Електриків, 29а, м. Київ, 04176 (поштова адреса: вул. Кудрявський узвіз, поверх 9-10, м. Київ, 04655, код 20842474) 4077,01 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 03 лютого 2015 року.

Суддя А.М.Селівон